Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 555/962/18

провадження № 61-13457св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Бистрицька сільська рада Березнівського району Рівненської області,

відповідачі: ОСОБА_12 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Бистрицької сільської ради Березнівського району Рівненської області на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року у складі судді Собчука А. Ю.та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О.,Боймистука С. В.,Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Бистрицька сільська рада Березнівського району Рівненської області (далі - Бистрицька сільська рада) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про вилучення земельних ділянок.

Позов обґрунтований тим, що рішенням сесії VI скликання Бистрицької сільської ради від 18 липня 2014 року№ 342 затверджений генеральний план забудови села Бистричі Березнівського району Рівненської області.

Відповідно до генерального плану забудови с. Бистричі передбачена дорога білягосподарств відповідачів, яка надалі пролягає до центральної АДРЕСА_1. Земельною ділянкою, якою має проходити дорога, користуються відповідачі.

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 земельні ділянки не виділялися, вонисамовільно їх зайняли.

На підставі частини третьої статті212 ЗК України земельні ділянки підлягають вилученню у відповідачів за рішенням суду, як самовільно зайняті.

Щодо відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , то частини належних їм земельних ділянок мають бути вилучені для суспільних потреб -для влаштування проїзду до і на АДРЕСА_1 .

Оскільки ці відповідачі не надали своєї згоди на такий порядок вилучення частин земельних ділянок, то позивач вважає, що на підставі частини десятої статті 149 ЗК України вилучення земель має здійснюватися у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовивши в позові, суд першої інстанціївиходив з того, що відповідачі є власниками спірної частини земельної ділянки, однак у позовній заяві немає посилання на Закон України № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон № 1559-VI). Тому земельні ділянки не можуть бути вилучені у відповідачів з мотивів суспільної необхідності без застосування Закону № 1559-VI. Отже, позовні вимоги є безпідставними.

Коротний зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що будь-яка технічна документація землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка відводиться для будівництва дороги в натурі (на місцевості), зокрема щодо розміщення спірних земельних ділянок, їх розміру та конфігурації, проєкт землеустрою щодо вилучення частини земельних ділянок, що перебувають у користуванні відповідачів, з метою встановлення координат вказаних ділянок, кадастрова зйомка позивачем, не виготовлялися.

Матеріали справи не містять будь-якого рішення, прийнятого відповідно до законодавства, щодо порядку та підстав вилучення частини земельної ділянки у відповідачів для суспільних потреб, а також суду не надано доказів на спростування суперечливих даних щодо розміщення спірних земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не дотримано необхідної процедури для вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в судовому порядку, а тому заявлені вимоги є передчасними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року Бистрицька сільська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення, просила їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Суди не звернули уваги, що Бистрицька сільська рада не приймала рішення про надання земельної ділянки відповідачам, що свідчить про самовільне використання земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що відповідачі у встановленому порядку прийняли спадщину.

Земельні ділянки відповідачів, які зазначені у земельно-кадастрових документах, стосуються земельних ділянок, що знаходяться в інших місцях, в межах Бистрицької сільської ради. Бистрицька сільська рада не передавала у приватну власність та у користування земельні ділянки, згідно з якими відповідно до старого генерального плану забудови с. Бистричі проходить проїзд і прохід на АДРЕСА_1.

Суди не взяли до уваги, що архівні рішення від 29 травня 1995 року № 14, від 15 жовтня 1996 року № 50, від 26 грудня 1996 року № 35, на які посилаються відповідачі, не стосуються спірних земельних ділянок, оскільки вони мають в користуванні інші земельні ділянки в межах Бистрицької сільської ради.

Відповідачі не надали доказів, що вони користуються спірними земельними ділянками на законних підставах.

Суди не взяли до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 140/1903/16ц, згідно з якими відповідно до частини другої статті 22 ЗК України в редакції 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Суди не дослідили рішення Апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року, неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішеннями Бистрицької сільської Ради народних депутатів від 29 травня 1995 року № 14, від 15 жовтня 1996 року № 50 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» відповідачам, в тому числі спадкодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 передано у приватну власність та постійне користування раніше надані земельні ділянки у с. Бистричі Березнівського району для будівництва і обслуговування житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства.

Державні акти на землю не видавались і державна реєстрація земель не здійснювалась.

Рішенням сесії VI скликання Бистрицької сільської ради від 18 липня 2014 року № 342 затверджено генеральний план забудови с. Бистричі Березнівського району Рівненської області.

Відповідно до генерального плану забудови с. Бистричі передбачена дорога, яка перетинає земельні ділянки відповідачів, пролягає до центральної АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року зобов`язано Бистрицьку сільську раду Березнівського району Рівненської області привести у відповідність до генерального плану забудови с. Бистричі Березнівського району проїзд до і на вулиці Надслучанська.

На сьогодні спірною частиною земельною ділянкою, якою має проходити дорога, користуються відповідачі.

Всі відповідачі, в тому числі спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, набули право користування спірними земельними ділянками правомірно, у встановленому законом порядку цього права не позбавлені.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом №1559-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1559-VІ суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 статті 4 цього Закону примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Із оскаржуваних судових рішень випливає, що у позові відмовлено через недотримання процедури вилучення земельних ділянок для суспільних потреб.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Верховний Суд виходить з того, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень пункт 7 частини першої статті 4 КАС України.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі № 879/2/18, провадження № А/9901/8/19, від 03 березня 2020 року у справі № 850/8/19, провадження № А/9901/19, № А/9901/274/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 850/1/20, провадження № А/9901/5/21.

Отже, ураховуючи зміст та суб`єктний склад спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з того, що позов про вилучення земельних ділянок для суспільних потребне підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися адміністративним судом. Суди, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства діяли не як суди, встановлені законом, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема, має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

З урахуванням висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа № 145/166/18, провадження 14-524цс19, на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити Бистрицькій сільській раді Березнівського району Рівненської області, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови вона може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 400 409 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бистрицької сільської ради Березнівського району Рівненської області задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 червня 2019 року скасувати, провадження закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко