Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 556/1395/16

провадження № 61-12864св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Берестівська сільська рада Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Крестинською Людмилою Аполлінарівною, на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області в складі судді Іваків О. В. від 03 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного суду в складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бондаренко Н. В., Шимків С. С. від 23 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Берестівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, про визнання незаконним та скасування рішення Берестівської сільської ради № 608 від 10 липня 2015 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який проживав в с. Острівці Володимирецького району. Після смерті батька відкрилась спадщина, яку, як спадкоємець першої черги, він прийняв у відповідності до правил, визначених статтею 549 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час відкриття спадщини. За життя спадкодавцеві було передано у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,48 га, що підтверджується архівним витягом з рішення № 3 від 21 березня 1997 року Берестівської сільської ради, яке не змінене, не скасоване і є чинним як на час смерті батька, так і на даний час. Проте Берестівська сільська рада, не скасовуючи рішення про виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , рішенням № 608 від 10 липня 2015 року затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку. При цьому фактично позбавила його, як спадкоємця, права оформити документи на право власності на земельну ділянку, що була законно виділена спадкодавцеві, оскільки надала цю ж земельну ділянку у власність ОСОБА_2 . На думку позивача, такі дії порушують вимоги п.п. 1 розділу Х Перехідних і прикінцевих положень ЗК України, за якими рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, при передачі земельної ділянки ОСОБА_2 сільською радою порушено її цільове призначення - з земель сільськогосподарського призначення передана під будівництво, тоді як батькові позивача земельну ділянку було передано з дотриманням цільового призначення - для ведення підсобного господарства.

Справа судами розглядалась неодноразово

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Берестівської сільської ради № 608 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий № 5620881300:02:001:0143.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Берестівської сільської ради № 608 від 10 липня 2015 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку допущено порушення вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, зазначив про те, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що частина успадкованої позивачем земельної ділянки була відчужена оспорюваним рішенням Берестівської сільської ради на користь ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

25 серпня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Крестинська Л. А. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 556/1999/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано справу з Володимирецького районного суду Рівненської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 27 липня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Берестівської сільської ради № 3 від 21 березня 1997 року передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства площею 0,48 га в межах населеного пункту.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , і спадщину після його смерті в порядку, встановленому ЦК УРСР 1963 року, прийняв його син, позивач ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Берестівської сільської ради № 926 від 30 червня 2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 на час смерті свого батька проживав разом з ним в с. Острівці Володимирецького району.

Також установлено, що рішенням Берестівської сільської ради № 608 від 10 липня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку. 13 серпня 2015 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власнсоті на нерухоме майно - земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 5620881300:02:001:0143.

Як убачається з листа Берестівської сільської ради № 105 від 16 лютого 2016 року, частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка передана у власність ОСОБА_2 , знаходиться на земельній ділянці, що передана у власність ОСОБА_3 та успадкована ОСОБА_1 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Установлено, що після смерті спадкодавця позивач прийняв спадщину в порядку, встановленому пунктом 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР, адже на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем в с. Острівці Володимирецького району, тобто ОСОБА_1 успадкував право на спірну земельну ділянку.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що не звернення батька позивача до органу місцевого самоврядування чи інших державних органів для належного оформлення та реєстрації земельної ділянки, не свідчить про втрату його сином, як спадкоємцем прав і обов`язків, які за життя мав спадкодавець. Право власності у ОСОБА_3 виникло на підставі рішення ради від 21 березня 1997 року, яким було передано йому у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, воно перейшло до позивача як спадкодавця, існує і не є припиненим.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (частина 3 статті 152 ЗК України).

Відповідно до положень статті 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з роз`ясненнями, даними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», розглядаючи позови про захист прав землекористувачі земельних ділянок, суд має перевіряти законність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його незаконність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , яка передана у власність відповідача ОСОБА_2 , а саме ділянка площею 0,0883 га, знаходиться на земельній ділянці, яка була передана у власність ОСОБА_3 та успадкована позивачем ОСОБА_1 . Дана обставина підтверджується погосподарськими та землекадастровими книгами Берестівської сільської ради, а також і в листі № 105 Берестівської сільської ради від 16 лютого 2016 року.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, установивши те, що частина успадкованої позивачем земельної ділянки оспорюваним рішенням Берестівської сільської ради була передана ОСОБА_2 , дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним зазначеного рішення органу місцевого самоврядування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Посилання заявника на те, що спірні земельні ділянки не накладаються одна на одну, тому рішенням органу місцевого самоврядування правомірно передано відповідачу вищезазначену земельну ділянку, не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80 89 367 ЦПК України.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року зупинене виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 23 липня 2020 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Крестинською Людмилою Аполлінарівною, залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 липня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 23 липня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун