Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 557/17/18
провадження № 61-1934св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., від 10 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 05 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»
(далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі
35 000 доларів США зі сплатою 5,99 % річних + FIDR, з кінцевим строком повернення 05 травня 2023 року. Цього ж дня, на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належний останньому житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що 24 грудня 2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбало у ПАТ «ОТП Банк» право вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договорами
Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого станом на 14 вересня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 293 304,63 грн, позивач просив в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області у складі судді Пацка Д. В. від 19 вересня 2019 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.
У рахунок погашення заборгованості у розмірі 293 304,63 грн звернуто стягнення на предмет - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозичальник вчасно не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість за кредитом, а тому є всі передбачені законом та договором підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач звернувся до суду поза межами позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Таких висновків суд дійшов з огляду на направлення 25 червня 2009 року
ПАТ «ОТП Банк» вимогу на адресу позичальника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, наявності рішення суду від 06 вересня 2012 року про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором та звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» із цим позовом лише у січні 2018 року, поза межами трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦК України, з дня настання виконання основного зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір іпотеки є чинним, датою остаточного повернення кредиту є 05 травня 2023 року, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності. Позичальник не погасив заборгованість у повному обсязі, а тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 23 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 травня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є
ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі
35 000 доларів США зі сплатою 5,99 % річних + FIDR, з кінцевим строком повернення 05 травня 2023 року.
Цього ж дня, на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належний останньому житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
17 вересня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усієї заборгованості за кредитним договором, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 вересня 2012 року задоволено та стягнуто з відповідачів на користь банку 35 922,38 доларів США, що еквівалентно 287 127,58 грн, та 6 177,05 грн пені.
24 грудня 2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбало у ПАТ «ОТП Банк» право вимоги, зокрема за вказаним кредитним та іпотечним договорами.
Звертаючись до суду із цим позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилається на невиконання позичальником умов кредитного договору, унаслідок чого станом на 14 вересня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 293 304, 63 грн, яка складається із: 275 162,70 грн - тіло кредиту; 11 964,88 грн - проценти; 6 177,05 грн - пеня, у рахунок якої товариство просило звернути стягнення на предмет іпотеки.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Разом з тим, у справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення поза межами позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_1 (а. с. 43-47), виходячи із такого.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений такий обов`язок позичальника, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У справі, яка переглядається, строк кредитного договору встановлений сторонами до 05 травня 2023 року, однак 17 вересня 2009 року банк звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення усієї суми кредитної заборгованості, що свідчить про зміну банком строку виконання зобов`язанняз 05 травня 2023 року на 17 вересня 2009 року.
Тобто, ПАТ «ОТП Банк» використало згідно з частиною другою статті 1050 ЦК Українита пунктом 1.9 кредитного договору право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, шляхом звернення до суду із позовом.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Таким чином, з 18 вересня 2009 року у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, проте ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося із позовом до суду до позичальника та майнового поручителя лише у січні
2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений статтею 257 ЦК України.
При цьому заміна кредитора у зобов`язанні з ПАТ «ОТП Банк» на
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що строк виконання основного зобов`язання було змінено пред`явленням банком 17 вересня 2009 року позову до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у січні 2018 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропускомпозовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Доводи касаційної скарги про те, що кредитний договір діє до 05 травня
2023 року спростовуються вищевикладеним.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта