Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 559/182/19
провадження № 51-5223 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8. на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180040001364, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганськ, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2021 року обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180040001364 від 26.11.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрито.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів в сумі 8457,20 грн.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8. залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Ухвалою місцевого суду встановлено, що ОСОБА_1 , 26 листопада 2017 року, приблизно о 06 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем Меrcedes-Веnz Е-290, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на автодорозі Київ-Чоп 400 км. + 750 м., зі сторони м. Львів в напрямку м. Рівне, порушив вимоги п.2.3.б),12.3,12.6. ґ) ПДР України, внаслідок чого допустив наїзд в задню частину автомобіля Нуndai 130, д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв біля правого краю на розгінно-швидкісній смузі руху.В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Нуndаi 130 ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3 ПДР України знаходиться в причинному зв`язку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд всупереч вимог ч.4 ст.286 КПК України невідкладно не розглянув клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а продовжив розгляд справи по суті.
В ухвалі про звільнення від кримінальної відповідальності дав оцінку доказам та встановив доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Безпідставно відмовив стороні захисту у визнанні недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 , а також стягнув з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів.
Суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував, в ухвалі не дав відповідей на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_7. в суді касаційної інстанції підтримала вимоги скарги захисника в частині неправильного розподілу процесуальних витрат, а в решті скаргу вважала необґрунтованою.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Питання щодо правильності застосування до ОСОБА_1 положень про звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст.49 КК України, у касаційній скарзі не порушується. Натомість, захисник вказує на істотні порушення вимог КПК України судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги захисника частково заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Ст. 350 КПК України передбачено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Таким чином, якщо під час здійснення судового провадження, надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, наведені норми покладають на суд обов`язок невідкладно перейти до вирішення такого клопотання. Суд з`ясувавши думку учасників провадження , постановляє ухвалу.
Невідкладність вирішення клопотання пов`язана із тим, що суд, встановивши наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, ухвалює рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриває провадження у справі.
За таких обставин, вчинення будь-яких подальших процесуальних дій чи прийняття рішень у кримінальному провадженні втрачає сенс та необхідність.
Суд першої інстанції, після заявленого клопотанням про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , в порушення вимог ч.4 ст.286 та ст. 350 КПК України продовжив судове слідство та перейшов до дослідження письмових доказів. Потім з`ясував думку обвинуваченого щодо заявленого клопотання , роз`яснив йому юридичні наслідки закриття кримінального провадження, після чого вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Сторона захисту стверджує, що місцевий суд в ухвалі про звільнення від кримінальної відповідальності, дав оцінку доказам та встановив доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню вини у вчиненні кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.
В даному провадженні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнавав, однак надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього через закінчення строків давності.
Згідно ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
На відміну від змісту вироку ( ст. 374 КПК України), який поряд з іншим має містити рішення про винуватість особи у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, зміст ухвали (ст. 372 КПК України) має містити лише суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини, що стосуються цього питання із посиланням на докази, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, висновки та інше.
Тому, до ухвалення вироку у справі, суд не може робити висновки про винуватість особи, тим більше тоді, коли строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності спливли значно раніше, ніж суд робить такий висновок.
Зі змісту ухвали місцевого суду видно, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальності відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вдався до оцінки письмових доказів, показань потерпілої, свідків на підставі яких констатував доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, що суперечить засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.
Оскільки, в ухвалі про звільнення особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності та закриття провадження у справі, суд не робить висновків про винуватість чи не винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, оцінка кожного доказу, що стосується цього питання, з точки зору належності, допустимості та достовірності КПК України не передбачена та є зайвою.
Тому доводи сторони захисту про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Апеляційний суд на допущені місцевим судом порушення КПК України увагу не звернув та не виправив їх, хоча захист вказував про це в апеляційній скарзі.
Послідовність викладення в диспозиції ст. 2 КПК України завдань, дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
В свою чергу ст. 438 КПК України передбачає, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотним є не будь-яке, а таке порушення вимог КПК України, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення(ст. 412 КПК України).
Суд вважає, що допущені судами попередніх інстанцій порушення КПК України не є достатньою підставою для скасування судових рішень, оскільки не перешкодили та не могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Строк давності для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин вже сплинув, іншого рішення у справі прийнято не може бути, а тому «процес заради процесу» не відповідатиме вимогам статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується доводів захисника про необґрунтоване стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат на залучення експертів, то вони заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції в ухвалі про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження стягнув з обвинуваченого на користь держави 8457,20 грн. в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновком місцевого суду, послався на позицію Великої Палати Верховного Суду (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20) та вказав про необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, в тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Однак, суд апеляційної інстанції не врахував, що висновок ВП ВС не містить орієнтирів стосовно того, в яких випадках і які саме процесуальні витрати стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, а які слід відносити на рахунок держави.
Об`єднана палата Верховного Суду (справа № 203/241/17; провадження № 51-4251кмо21) сформулювала висновок з цього питання, який зводиться до того, що у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Беручи до уваги те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, при цьому ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, тому витрати на проведення судових експертиз в розмірі 8457,20 грн. не підлягають стягненню з обвинуваченого, а покладаються на державу.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків щодо розподілу процесуальних витрат, тому Суд вважає за необхідне змінити ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2021 року і Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року відносно ОСОБА_1 в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат за проведення експертиз.
У зв'язку із цим та, керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення.
З цих підстав Суд ухвалив:
Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 8457,20 грн. віднести на рахунок держави.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5