Постанова

Іменем України

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 559/2112/19-ц

провадження № 61-105св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Дубенська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2020 року у складі судді Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Дубенської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, згідно з яким усе своє майно заповіла йому та своїй онуці ОСОБА_2 , яка проживала разом зі спадкодавицею.

Через декілька місяців після смерті матері він звернувся до ОСОБА_2 , щоб вона надала йому правовстановлюючі документи на нерухоме спадкове майно, оскільки вони зберігалися в будинку померлої, проте ОСОБА_2 документи йому не віддала, сказала, що сама звернеться до нотаріуса, подасть документи та зв`яжеться з ним.

Самостійно потрапити до житлового будинку він не мав можливості, оскільки після смерті матері відповідачка змінила замок у вхідних дверях. Вказує, що був переконаний, що спадщину за заповітом він зможе отримати в будь-який час, вважав, що ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання спадкодавця і тому прийняття спадщини одним із спадкодавців і відкриття спадкової справи надає йому можливість оформити спадщину в зручний для нього час (на той момент його матеріальне становище було скрутним).

Влітку 2019 року він намагався зв`язатися з ОСОБА_2 , проте йому це не вдалося, і від матері відповідачки дізнався, що остання, так і не звернулася до нотаріальної контори. Дізнавшись про це, він почав вимагати, щоб відповідачка віддала йому всі необхідні документи. Після отримання документів він звернувся до нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ним пропущено строк на прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відмова у поновленні строку для прийняття спадщини порушить права спадкоємця, тому причина пропуску позивачем строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважною.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що строк, пропущений позивачем для прийняття спадщини є незначним та складає 4 місяці, а тому, враховуючи заповіт як фундаментальний принцип спадкового права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Зокрема, заявниця у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 стосуються правовідносин хоча і подібних як і у цій справі, але суди встановили різні обставини, отже дійшли відповідних висновків щодо розгляду справи по суті.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка на випадок своєї смерті склала заповіт, за яким усе своє майно заповіла онуці ОСОБА_2 та синові ОСОБА_1 у рівних частках кожному.

ОСОБА_3 за життя належали житловий будинок на АДРЕСА_1 , та земельні ділянки з кадастровими номерами: 5610300000:01:003:0772 та 5610300000:01:003:0762, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 вересня 2019 року приватний нотаріус Дубенського міського нотаріального округу Шмига М. В., повідомив ОСОБА_1 , що спадкова справа після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути заведена, оскільки ним пропущений встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судами встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк після смерті ОСОБА_3 , у з в`язку із з недобросовісними діями другого спадкоємця - ОСОБА_2 , яка не надала йому правовстановлюючих документів для звернення позивача із заявою про прийняття спадщини.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, судами також враховано, що пропуск визначеного статтею 1270 ЦК України строку є незначним - 4 місяці.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов переконання, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди правильно встановили фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінили доводи та надані сторонами докази та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

У касаційній скарзі заявниця зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України врахуванню підлягають висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних відносинах, тому суд оцінює наведені приклади на предмет подібності.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Необхідно розуміти, що оцінці на предмет подібності насамперед підлягає зміст спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Верховний Суд аналізує висновки у справах, наведених заявницею у касаційній скарзі.

У постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 сформульовано висновки про те, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.

Так, ОСОБА_2 вважає, що суди, ухвалюючи рішення, не встановили та не дослідили обставини справи, а лише прийняли до уваги її заяву про визнання позову.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявниці, оскільки вони спростовуються самим змістом оскаржуваних судових рішень у справі. Суди встановлювали обставини, надали оцінку поданим доказам, що в повній мірі відповідає завданням цивільного судочинства та не ґрунтували рішення про задоволення позову лише на самому факті визнання позову.

У постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 сформульовано висновок про те, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення частини третьої статті 1272 ЦК України не застосовуються.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 викладено правовий висновок про те, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 сформульовано висновки про те, що відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Згідно пункту 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

При розгляді таких спорів судам необхідно дослідити чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Аналіз змісту наведених як приклад заявницею судових рішень: Постанови Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 дає підстави для висновку про їх нерелевантність, оскільки у цих справах встановлено відмінні фактичні обставини. У справі, що переглядається, суди встановили, що спадкова справа не відкривалася нотаріусом, а отже, нотаріус і не був зобов`язаний здійснювати розшук спадкоємця за заповітом. Позивач знав як про смерть спадкодавиці, так і про обсяг спадкового майн.

Верховний Суд також відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваного рішення апеляційного суду. Фактично доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Таким чином, доводи заявників, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний