ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №559/2272/17
провадження № К/9901/6246/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (головуючий суддя Гінда О.М., судді Заверуха О.Б., Ніколін В.В.)
у справі № 559/2272/17
за позовом ОСОБА_1
до Дубенської міської ради Рівненської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області в особі відділу у Дубенському районі та ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Демидівського районного суду Рівненської області з позовом до Дубенської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Відділ у Дубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 25 вересня 2015 року за № 4310 "Про внесення змін і доповнень в додаток до рішення міської ради від 30 березня 2015 року № 3906 "Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році" в частині, що стосуються включення до переліку земельних ділянок, які підлягали продажу в 2015 році земельну ділянку площею 0,0045 га, яка розташована в проїзді за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси позивача; виключити зі змісту рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 25 вересня 2015 року "Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році" пункт 34, про включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0045 га.
2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка, яка розташована в проїзді на АДРЕСА_1 , входить до мережі автомобільних доріг і є об`єктом загального користування мешканців міста, через що на підставі приписів статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про автомобільні дороги" не може передаватися у приватну власність.
3. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2019 року позов задоволено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року скасовано рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2019 року у справі №559/2272/17 та ухвалено нове судове рішення, яким в позові відмовлено.
5. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року і залишити в силі рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2019 року.
6. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 березня 2015 року відповідачем прийнято рішення № 3906 «Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році», яким затверджено перелік земельних ділянок в м. Дубно, що підлягають продажу в 2015 році (згідно з додатком) (пункт 1); включення в затверджений перелік земельних ділянок дає право зацікавленим землекористувачам на виготовлення землевпорядної документації (проектів землеустрою) (пункт 2).
8. 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до міського голови Антонюка В.М. із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу площею 0,0045 га для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 .
9. Згідно з рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 25 вересня 2015 року №4310 «Про внесення змін і доповнень в додаток до рішення міської ради від 30.03.2015 № 3906 «Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році» доповнено додаток рішення № 3906, зокрема, пунктом 34, який стосується земельної ділянки площею 0,0045 га по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.
10. На підставі рішення від 25 вересня 2015 року № 4310, ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність шляхом викупу.
11. ОСОБА_1 не погоджується з рішенням відповідача № 4310 в частині включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році, зокрема, спірної земельної ділянки, яка на думку позивача, є фактично проїздом і місцем загального користування, у зв`язку з чим оскаржив його до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що земельна ділянка площею 0,0045 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є частиною проїзду та земельною ділянкою загального користування, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
13. Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, вважав, що матеріалами справи не підтверджено, що спірна ділянка є саме проїздом. При цьому вважав, що надана топографічна-геодезична зйомка не свідчить, що спірна земельна ділянка є частиною проїзду, оскільки такі твердження спростовуються Витягами з топографічного плану м. Дубно з зазначенням будівель на АДРЕСА_1 , які долучені до матеріалів справи.
14. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що виходячи з приписів статей 116 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не означає позитивного рішення про надання її у власність саме цій особі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
15. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо безоплатного передання у власність земельної ділянки, зокрема частину 6 статті 118 ЗК України, а також не застосував приписи статті 136 ЗК України.
16. Заявник стверджує, що під час судових засідань встановлювався не факт наявності проїзду на земельній ділянці, яка виділялась для продажу відповідно до спірного рішення міської ради. Натомість скаржник зазначає, що суд першої інстанції оцінював докази того, що частину земельної ділянки загального користування, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади, планувалося включити до продажу, що прямо суперечить пункту "а" частини 3 статті 83 ЗК України, яка визначає, що не можуть передаватися у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
17. Позивач вважає, що при ухваленні згаданого вище рішення міською радою було також порушено вимоги пункту 4 статті 1, пункту г статті 13, статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», які визначають, що до об`єктів вулично-дорожньої мережі належать проїзди, які є об`єктами території загального користування та встановлені обмеження у їх користуванні.
18. Під час ухвалення оскарженої постанови Восьмий апеляційний адміністративний суд, порушивши, на думку заявника, положення статті 308 КАС України, вийшов за межі вимог апеляційної скарги, ніяк не обґрунтувавши такі дії та не пославшись на жодну з норм процесуального права. По суті в оскарженій постанові Восьмий апеляційний адміністративний суд, на переконання скаржника, безпідставно та необґрунтовано самостійно сформував фактично ті вимоги ОСОБА_2 , що ним не заявлялись та яких не було в тексті апеляційної скарги, а також розглянув їх та задовольнив.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що суд розглянув справу у межах апеляційного розгляду, передбачених статтею 308 КАС України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
21. Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
22. Так, відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
23. Згідно частини 2 статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
24. Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
25. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
26. Позивач оскаржує надання дозволу на розробку проекту землеустрою третій особі ОСОБА_2 , мотивуючи це тим, що обрана ОСОБА_2 земельна ділянка є проїздом, який належить до земель загального користування та не може передаватися у власність.
27. Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
28. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають в державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування, які у зв`язку з розширенням меж територій міст стають частиною їх вулично-дорожньої мережі, можуть передаватися безоплатно в комунальну власність рішенням Кабінету Міністрів України.
29. Пунктом «г» статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.
30. У цій справі для правильного вирішення спору суди мали встановити, чи належить земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_2 до земель загального користування, а саме земель проїзду.
31. Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України не має інформації щодо наявності на спірній ділянці такого статусу як «проїзд». Серед характеристик відповідної земельної ділянки є зокрема: кадастровий номер - 5610300000:02:002:0323, тип власності - не визначено; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; площа - 0.0045 га.
32. Відповідно до Висновку Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради «Про надання земельної ділянки у власність шляхом викупу в межах м.Дубно» від 23 листопада 2015 року № 3239, Дубенська міська рада погодила надання у власність шляхом викупу земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 , обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) немає.
33. Згідно з Висновком Управлінням Держгеокадастру у Дубенському районі «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15 грудня 2015 року № 210, вказана земельна ділянка, зокрема: відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; лісові насадження відсутні; належність до території та об`єктів природно-заповідного фонду відсутня; наявність водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, водних об`єктів басейнів та заплав малих річок відсутні; санітарно-захисні-зони відсутні; обмеження та сервітути відсутні.
34. При цьому суд апеляційної інстанції спростував посилання позивача на топографічну-геодезичну зйомку фактичних меж користування з нанесенням меж зареєстрованих земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на АДРЕСА_1 , яка додана до відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вказана топографічна-геодезична зйомка не свідчить, що спірна земельна ділянка є частиною проїзду, оскільки такі твердження спростовуються Витягами з топографічного плану м. Дубно з зазначенням будівель на АДРЕСА_1 , які долучені до матеріалів справи.
35. З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено того, що на спірній земельній ділянці розташований проїзд, посилання на норми ЗК України стосовно продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах є необґрунтованим.
36. Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
37. Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
38. За приписами частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
39. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статті 308 КАС України та вихід за межі вимог апеляційної скарги, Верховний Суд враховує таке.
40. За приписами статті 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
41. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив про зміну рішення суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини словосполучень та абзаців, зазначених третьою особою, які містили слова «проїзд», «частина проїзду», а також просив виключити з резолютивної частини рішення словосполучення «в проїзді».
42. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив дослідити в судовому засіданні його письмове заперечення з додатками проти клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів та долучити до матеріалів справи і дослідити як докази витяг з Генплану м. Дубно, витяги топографічного плану м. Дубно.
43. За змістом статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
44. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про вихід судом апеляційної інстанції за межі вимог апеляційної скарги при розгляді цієї справи, оскільки суд апеляційної інстанції при перегляді справи встановив неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та невідповідність висновків суду наявним і додатково поданим доказам.
45. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом апеляційної інстанції рішення про відмову у позові.
46. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
48. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №559/2272/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб