Постанова

Іменем України

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 559/961/17-ц

провадження № 61-125св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрон»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 червня 2022 року у складі судді Жуковської О. Ю. та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» (далі - ТОВ «Агрон») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що від злочинних дій ОСОБА_3 загинув їхній батько ОСОБА_4 , в результаті чого їм завдана тяжка психологічна травма, спричинена значна моральна та майнова шкода. Батько був ще молодим, допомагав дітям матеріально та морально, а після його смерті повністю змінився хід їх життя. Через передчасну смерть батька вся родина пережила великий стрес, бо втрата непоправна. Майнова шкода складається із витрат на лікування і поховання батька в сумі 31 979,12 грн, встановлення пам`ятника - 25 000,00 грн та 1 500,00 грн за ушкоджений велосипед «Україна». Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ВАЗ21114, державний знак НОМЕР_1 , яким вчинено ДТП, у результаті якого загинув ОСОБА_4 , є ТОВ «Агрон», а ОСОБА_3 станом на момент скоєння ДТП працював на посаді директора Філії № 9 ТОВ «Агрон».

Враховуючи викладене, позивачі, з урахуванням уточнених вимог, просили стягнути з ТОВ «Агрон» на їх користь по 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди кожному, 5 579,12 грн матеріальної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 червня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Агрон» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах 48 647,51 грн на відшкодування майнової шкоди. Стягнуто з ТОВ «Агрон» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що моральна шкода позивачам завдана смертю батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього їх життя позивачів страждання; відновити становище, яке існувало до смерті батька у житті позивачів неможливо, тому їм необхідно відшкодувати моральну шкоду, яка з урахуванням зазначених обставин, складає 250 000,00 грн кожному. Також з відповідача як роботодавця винуватця ДТП підлягають стягненню документально підтверджені витрати за пошкодження велосипеда, лікування, поховання загиблого та спорудження надгробного пам`ятника.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із передбаченого законом обов`язку особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, відшкодувати ці витрати, та обґрунтована належними і достовірними доказами того, що позивачами у справі було понесено витрати на поховання батька, який загинув внаслідок винних дій працівника відповідача при виконанні тим службових обов`язків, у зв`язку з чим відповідальність за шкоду згідно з положеннями частини першої статті 1172 ЦК України, несе роботодавець - ТОВ «Агрон».

Визначений місцевим судом розмір морального відшкодування в сумі по 250 000,00 грн кожному позивачу на думку апеляційного суду, попри те, що це не компенсує душевні страждання останніх у зв`язку із втратою батька, які тривають та будуть тривати протягом усього життя позивачів, і таке становище є невідновним, все ж є справедливим відшкодуванням у цьому випадку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року ТОВ «Агрон» подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 червня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнути не з Товариства, а з ОСОБА_3 на користь позивачів по 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16, від 14 квітня 2021 року у справі № 640/14435/17, від 09 червня 2021 року у справі № 303/5874/18, від 07 липня 2021 року у справі № 646/989/18, від 14 липня 2021 року у справі № 127/27732/19, від 08 жовтня 2021 року у справі № 641/7683/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16, від 01 листопада 2021 року у справі № 920/343/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 131/709/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 479/392/20.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

Згідно з вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року ОСОБА_3 , засуджений 29 листопада 2014 року вироком Дубенського міськрайонного судом Рівненської області за частиною другою статті 368 КК Українина шлях виправлення не став, а під час випробувального терміну вчинив тяжкий злочин. Так судом встановлено, що 26 червня 2015 року в період часу з 22 год 00 хв до 22 год 30 хв, ОСОБА_3 , керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Шевченка в с. Варковичі Дубенського району Рівненської області, рухаючись зі сторони центру с. Варковичі у напрямку автодороги Київ-Чоп, зі швидкістю 60 км/год, поблизу господарства № 27 на вул. Шевченка проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення вимог пунктів 10.1 та 34.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету України від 10 жовтня 2001 року, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яку перетинати заборонено, виїхав на смугу зустрічного руху та рухаючись по лівій зустрічній смузі допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався по вул. Шевченка у зустрічному напрямку по правій смузі руху зі сторони автодороги Київ-Чоп у напрямку центру с. Варковичі. ОСОБА_3 внаслідок вчинених протиправних дій під час керування транспортним засобом з порушенням пункту 10.1 та 34.1 Правил дорожнього руху України, створив небезпечно-аварійну обстановку, внаслідок якої не мав технічної можливості запобігти цій дорожньо-транспортній пригоді шляхом застосування екстреного гальмування при своєчасному прийнятті мір до реагування. У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Цим вироком засуджено ОСОБА_3 за частиною другою статті 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки. На підставі статті 71 КК Українидо призначеного покарання засудженому частково приєднано не відбуту міру покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 листопада 2014 року за частиною другою статті 368 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, наділенні владними та організаційно-розпорядчими функціями та займати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна, та остаточно призначено покарання засудженому у вигляді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та позбавленням права обіймати посади, наділенні владними та організаційно-розпорядчими функціями та займати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування на строк 3 роки.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Агрон» та обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, 46 093,81 грн. Також суд розпорядився речовими доказами.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06 липня 2021 року вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року в частині вирішення цивільного позову потерпілих скасовано та призначено новий розгляд цивільного позову потерпілих у порядку цивільного судочинства у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду. В іншій частині вирок залишено без змін.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3369579, що діяв із 31 липня 2014 року до 30 липня 2015 року страхувальником ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «Агрон».

Відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Агрон» Ходорковського Д. М. від 03 листопада 2014 року № 86-к ОСОБА_3 03 листопада 2014 року призначено на посаду директора Філії № 9 ТОВ «Агрон» та наказом від 01 липня 2015 року № 65/1-К ОСОБА_3 звільнено з посади.

Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Агрон», затверджених генеральним директором Ходорковським Д. М. , визначено початок робочого дня - 09 год 00 хв; закінчення робочого дня - 18 год 00 хв; у п`ятницю закінчення робочого дня - 18 год 00 хв. Порушення режиму роботи є порушенням трудової дисципліни і піддається дисциплінарним стягненням. Одночасно для окремих працівників умовами трудового договору (контракту) може бути передбачений інший режим роботи. Робота у вихідний день може компенсуватись за погодженням сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі (розділ V. Робочий час і його використання).

У матеріалах справи є копії медичних довідок та виписки із історії хвороби ОСОБА_4 про призначення йому під час лікування медичних препаратів та процедур, які вказують на здійснення витрат на лікування потерпілого. Матеріальна шкода на придбання необхідних медичних препаратів, а також на поховання, що підтверджена документально, становить 26 647,51 грн. Витрати на встановлення пам`ятника становлять 22 000 грн, що підтверджено накладною від 23 червня 2017 року № 67.

Правове обґрунтування

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Аргон», керуючи належним товариству автомобілем ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв ДТП, внаслідок чого заподіяв шкоду позивачам, тому суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди підлягає покладенню на роботодавця на підставі частини першої статті 1172 ЦК України.

Доводи касаційної скарги проте, що ДТП сталась у позаробочий час, а тому товариство не може нести відповідальність за дії свого працівника, Верховний Суд оцінює критично, оскільки ТОВ«Агрон» не довело, що ОСОБА_3 неправомірно заволодів транспортним засобом, що відповідно до частини третьої статті 1187 ЦК України покладало б відповідальність на нього.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із засад розумності та справедливості, ураховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивачів, які втратили батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання; і відновити становище, яке існувало до смерті батька у житті позивачів неможливо.

Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди у сумі по 250 000,00 грн не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій в частині визначеного розміру відшкодування, вважає їх мотивованими та обґрунтованими. Верховний Суд враховує, що передчасна смерть батька позивачів спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Такі висновки судів відповідають усталеним підходам судової практики в частині визначення розміру відшкодування.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 944/4790/19 (провадження № 61-15852св21).

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16, від 14 квітня 2021 року у справі № 640/14435/17, від 09 червня 2021 року у справі № 303/5874/18, від 07 липня 2021 року у справі № 646/989/18, від 14 липня 2021 року у справі № 127/27732/19, від 08 жовтня 2021 року у справі № 641/7683/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16, від 01 листопада 2021 року у справі № 920/343/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 131/709/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 479/392/20, є безпідставними, з огляду на таке.

У зазначених постановах сформульовано такі висновки:

- справа № 534/872/16 «суди зробили помилковий висновок про стягнення з винуватця ДТП на користь позивачки моральної шкоди, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов`язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.»;

- справа № 640/14435/17 «водій транспортного засобу не є належним відповідачем у справі, оскільки в момент ДТП він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, тому саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як володілець транспортного засобу має нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником.»;

- справа № 646/989/18 «на момент вчинення ДТП водій перебував у трудових правовідносинах із ТОВ «ТК «Трансавто», що підтверджено належними доказами у справі та не заперечував сам водій, який зазначив про факт перебування у трудових правовідносинах із відповідачем у день вчинення ДТП та в надалі при поданні відзиву на заяву про перегляд заочного рішення у справі вказував про те, що його основним місцем роботи є ТОВ «ТК «Трансавто», у зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з роботодавця на користь позивача завданої майнової шкоди.»;

- справа № 177/472/16 «майнова та моральна шкода була завдана позивачу з вини водія під час виконання ним трудових обов`язків, що встановлено вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року, а тому обов`язок по відшкодуванню завданої внаслідок ДТП шкоди покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода - відповідача у справі ТОВ «Автотранссервіс»;

- справа № 479/392/20 «володілець транспортного засобу має нести обов`язок

з відшкодування шкоди, завданої її працівником.»

Аналізуючи зміст висновків, сформульовані у цих постановах, Верховний Суд дійшов переконання, що ці висновки не суперечать висновкам, у справі, що переглядається, оскільки у справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_3 , який керував автомобілем, що належить ТОВ «Агрон», перебував у трудових відносинах із ТОВ «Агрон», а отже, обов`язок щодо відшкодування моральної та майнової шкоди підлягає покладенню на роботодавця на підставі частини першої статті 1172 ЦК України.

У інших наведених заявником постановах у справах:

- № 303/5874/18 «висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для покладення обов`язку з відшкодування шкоди на фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 , яка є власником пасажирського автобусу «ПАЗ 4324», та роботодавцем відповідача, є правильними, оскільки у постанові не встановлено вину водія та причинно-наслідковий зв`язок між його діями та дорожньо-транспортною пригодою.»;

- № 127/27732/19 «відповідач не надав доказів про те, що під час ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Смарті Фемелі» та 09 листопада 2016 року виконував службові обов`язки.»;

- № 641/7683/19 «КП «Тролейбусне депо № 2» не є правонаступником ХКП «Міськелектротранс», у якому працював водій на момент ДТП, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог до неналежного відповідача.»;

- № 920/343/20 «відповідач як володілець транспортного засобу, водія якого визнано винним у ДТП, в силу положень статей 1172 1187 1188 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.»;

- № 131/709/18 «суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю існування трудових відносин між винуватцем ДТП та відповідачами, а також тим, що водій заволодів автомобілем марки ЗИЛ, яким скоїв наїзд на позивача, незаконно, тому володільці цього транспортного засобу не повинні нести відповідальність з відшкодування їй моральної шкоди»,

встановлені фактичні обставини відмінні від тих, які встановлені у розглядуваній справі, а тому ці приклади не є релевантними.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 червня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний