ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 липня 2025 року

справа № 560/10204/24

адміністративне провадження № К/990/23075/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (суддя - Польовий О. Л.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (судді: Сушко О. О., Залімський І. Г., Мацький Є. М.),

у справі №560/10204/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірабуд»

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи, короткий зміст позовних вимог

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірабуд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2021 року: №8931/2201-0715, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 4 790 243,00 грн, в тому числі 3 218 995 грн за податковим зобов`язанням та 1 571 248,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №8932/2201-0715, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6 468 012,00 грн, в тому числі 4 312 008,00 грн за податковим зобов`язанням та 2 156 004,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №560/10204/24, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04 серпня 2021 року №8931/2201-0715, №8932/2201-0715.

29 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №560/10204/24.

23 червня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, з урахуванням виконання ним ухвали цього Суду про залишення касаційної скарги без руху від 02 червня 2025 року та витребувана справа з суду першої та/або апеляційної інстанції.

01 липня 2025 року справа №560/10204/24 надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що посадові особи Головного управління ДПС у Хмельницькій області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кірабуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року, з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року, за результатами якої складений акт від 29 червня 2021 року №3472/22-01-07-15/40908698 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку II «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижена сума податку на прибуток, та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 6 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижене значення податку на прибуток всього в сумі 3 934 807,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижене значення податку на додану вартість всього в сумі 4 372 008,00 грн;

- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, пункту 3.11 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4;

- пункту 54.2 статті 54, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.4, пункту 168.1, статті 168 ПК України, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 78 862,94 грн із виплаченої заробітної плати працівників;

- пункту 1.4 статті 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», пункту 54.2 статті 54, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України, несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору в розмірі 5582,19 грн із виплаченої заробітної плати працівників;

- абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 7, пункту 5 статті 8 Закону від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено у звітності за окремі місяці 2019 року суми нарахованої заробітної плати працівникам, на яку нараховується єдиний внесок за ставкою 22% всього у розмірі 4331,71 грн, що призвело до заниження нарахування єдиного внеску всього в сумі 952,98 грн.

На підставі висновків перевірки Головне управління ДПС в Хмельницькій області прийняло:

- податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2021 року №8931/2201-0715, яким збільшило Товариству суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 4 790 243,00 грн, в тому числі 3 218 995 грн за податковим зобов`язанням та 1 571 248,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2021 року №8932/2201-0715, яким збільшило Товариству суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6 468 012,00 грн, в тому числі 4 312 008,00 грн за податковим зобов`язанням та 2 156 004,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки судів попередніх інстанцій

Вирішуючи спір у цій справі щодо протиправності/правомірності податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій досліджували господарські операції Товариства щодо придбання активів (зокрема будівельно-монтажних робіт, будівельних матеріалів тощо) з постачальниками ТОВ «Київ Білд Плюс», ТОВ «Оскорп Білд», ТОВ «Астра Стандарт», ТОВ «Будівельна мережа «Фавор», ТОВ «Корсіка Стар», ТОВ «Ротр», ТОВ «Дорміс», ТОВ «Терабуд-С», ТОВ «Бігфорк Груп», ТОВ «Артіка Строй», ТОВ «Діваста ЮА», ТОВ «Мегамакс ЛТД», ТОВ «Альпіна Констракшн», ТОВ «Ларасепт Технікс», ТОВ «Ювеко Профі», ТОВ «Оберін Форт», ТОВ «Арена Промторг», ТОВ «Сітілайн Арто», ТОВ «Провей Асист», ТОВ «Антарес Проект», ТОВ «ТФ АСК».

Підставами для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами слугували такі твердження відповідача: не встановлено безпосереднього виконавця будівельних робіт, придбання яких задокументовано податковими накладними; відсутність у контрагентів об`єктів оподаткування податком на майно, що свідчить про відсутність активів, зокрема, основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності; відсутність достатньої кількості працівників для виконання будівельних робіт у зазначених обсягах та з урахуванням часу, оперативності проведення операцій; значна віддаленість контрагентів від позивача та об`єкта будівельних робіт; відповідність контрагентів критеріям ризиковості платника податків; наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти; наявність негативної податкової інформації від ДПС.

За результатами дослідження та оцінки доказів у справі, суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС. Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. При цьому, суди врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 24 червня 2020 року у справі №826/23538/15 (щодо податкової інформації), від 04 червня 2020 року у справі №340/422/19 (щодо порушення законодавства контрагентом платника податків), від 01 березня 2023 року у справі №380/9660/21 (щодо відсутності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності).

Суди акцентували на тому, що в акті перевірки відсутня інформація про проведення органами ДПС зустрічної або будь-якої іншої перевірки зазначених вище контрагентів з питань здійснення господарських операцій з Товариством.

Врахувавши при вирішенні справи висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17 (щодо наявності кримінальних проваджень стосовно контрагентів товариства), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи відповідача щодо наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, оскільки наявність самих кримінальних проваджень в розумінні статті 73 КАС України не є належним доказом фіктивності контрагентів позивача.

Суди відхилили й надані відповідачем вироки у справах №752/19485/20, №199/5541/18, оскільки вони не стосуються безпосередньо контрагентів позивача, а стосуються інших юридичних осіб.

Досліджені первинні документи бухгалтерського обліку, складені за результатами господарських операцій позивача зі своїми контрагентами, визнані судами попередніх інстанцій такими, що складені з дотриманням вимог Закону №996-XIV та ПК України та є достатніми підставами для висновку про реальність господарських операцій. Натомість контролюючий орган не надав доказів зворотного.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі відповідач визначив підстави касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктами 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.

За позицією податкового органу, суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без урахування висновку щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 120/3875/20-а, від 03 червня 2021 року у справі №805/767/18-а, від 07 вересня 2023 року у справі №826/19492/15, від 29 липня 2024 року у справі 560/2607/20, від 03 серпня 2023 року у справі № 320/2797/21.

Відповідач вважає, що помилка судів обох інстанцій при застосуванні пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» полягає в тому, що суди не врахували, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Також, на думку відповідача, суди помилково тлумачать вказані вище норми з позиції лише того, що для формування податкового кредиту обов`язковою є наявність у платника податків належним чином складених первинних документів, залишаючи поза увагою, що для показників податкового обліку, першочерговим є об`єкт оподаткування ПДВ, тобто якщо об`єкт, відомості про який зазначено у первинних документах відсутній (послуга не надана та товар не постачався саме тими контрагентами, з якими оформлено первинні документи), то відповідно немає підстав для виникнення права на податковий кредит.

Скаржник доводить, що суди повинні були застосувати пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наступним чином.

При встановленні податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій по ланцюгу постачання та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

В даній справі господарські операції відбулися не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, що є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Тому суди, за наслідками судового розгляду справи, мали б дійти висновку, що враховуючи фактичну відсутність об`єкту оподаткування (послуга не надавалась) та те, що операції з придбання товару є лише формально оформленими, вимоги наведених вище норм, не дають позивачу права для формування податкового кредиту та отримання податкової вигоди.

Також відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції, в межах своїх висновків про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки, неправильно застосував пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, без врахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20, від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 (в частині, що підставою для скасування рішень є не будь-які процедурні порушення, допущені при призначенні і проведенні перевірки, а лише ті, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки).

Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій порушили частини першу, четверту статті 9, статтю 72, частину другу статті 74, статтю 90 КАС України (не дослідили зібрані у справі докази, які свідчать про пропуск процесуального строку для звернення з позовною заявою до суду та встановили обставини на підставі недопустимих доказів), що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В касаційній скарзі відповідач просить Верховний Суд врахувати, що позивач пропустив усі передбачені статтею 122 КАС України строки для звернення до суду з адміністративним позовом. Проте, суд першої інстанції, грубо ігноруючи усі визначені КАС України, ПК України строки для оскарження податкових повідомлень-рішень та не беручи до уваги, в порушення частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, докази, що передували третьому зверненню позивача до суду, безпідставно протиправно відкрив провадження по даній справі та визнав поважними підстави пропуску строку. Порушення визначеної КАС України процедури призвело до ухвалення незаконних рішень.

Скаржник вказує на те, що ухвали по даній справі про відкриття провадження та про поновлення строку оскарженню не підлягали, однак відповідно до частини третьої статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Відповідні заперечення відповідач включив в апеляційну скаргу, однак Сьомий апеляційний адміністративний суд, в порушення частини третьої статті 293 КАС України, не взяв їх до уваги та не надав у постанові жодної правової оцінки.

Відповідач просить Верховний Суд врахувати, що згідно з вимогами частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Однак, відповідач стверджує, що позивач не надав суду жодних доказів про усунення ним підстав, з яких позов було залишено без розгляду по справі № 560/7888/23, більше того, заяви про поновлення строків у даній справі обґрунтовуються тими ж обставинами, але в іншому контексті.

Скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 560/10204/24 та направити справу на новий розгляд.

Відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу до суду не надходив, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

В касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що Товариство неодноразово зверталось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2021 року №8931/2201-0715, №8932/2201-0715.

Вперше позивач звернувся до суду в березні 2023 року, проте ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 560/3945/23 позовну заяву ТОВ «Кірабуд» повернуто позивачеві, в тому числі з підстав не надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Вдруге позивач з аналогічним позовом звернувся до суду 28 квітня 2023 року, проте ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі № 560/7888/23, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постановою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ТОВ «Кірабуд» та залишено позов без розгляду.

Втретє позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду 15 липня 2024 року, вказавши у заяві про поновлення стоку, аналогічні підстави (неотримання рішення ДПС), які вже раніше, згідно судових рішень, які набрали законної сили, у справі № 560/7888/23, визнавались неповажними.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції, проігнорувавши обставини, які вже були встановлені судами за наслідками розгляду попередніх справ, щодо неповажності підстав пропуску позивачем строку оскарження, які обґрунтовуються з його сторони тим, що він не отримав рішення ДПС України про результат розгляду скарги, ухвалою від 21 серпня 2024 року відкрив провадження у даній справі №560/10204/24 зазначивши, що у разі неотримання Товариством рішення за результатом розгляду його скарги застосування строків звернення до суду з позовом про оскарження спірних податкових повідомлень-рішень виключається. А також ухвалою від 30 жовтня 2024 року поновив Товариству строк звернення до суду у період після 19 грудня 2023 року.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що першочергово варто надати оцінку дотриманню з боку судів першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права крізь призму аргументів касаційної скарги щодо безпідставного поновлення Товариству строку звернення до суду.

Так, звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства, своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, а також з метою забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Предметом спору у справі, що розглядається, є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2021 року №8931/2201-0715, №8932/2201-0715.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження щодо усіх податкових повідомлень-рішень, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

Питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішувалося судом першої інстанції, який ухвалою від 30 жовтня 2024 року поновив Товариству строк звернення до суду у період після 19 грудня 2023 року, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними, а у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про залишення позову без розгляду відмовив.

В ухвалі від 30 жовтня 2024 року суд зазначив, що фактичного вручення позивачеві

рішення за результатами розгляду скарги не відбулося. Крім того, суд першої інстанції врахував, що після розгляду Верховним Судом справи № 560/7888/23 з метою з`ясування обставин щодо отримання рішення ДПС України від 28 грудня 2021 року представник позивача звернувся до ОСОБА_1 з адвокатським запитом. Після отримання відповіді ОСОБА_1 на адвокатський запит, позивач 15 липня 2024 року звернувся до суду з цим позовом. Оцінюючи вказані обставини, суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що ухвали про відкриття провадження та про поновлення строку оскарженню не підлягають. При цьому, відповідно до частини третьої статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не

підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Варто врахувати, що відповідні заперечення відповідач включив в апеляційну скаргу, однак Сьомий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній постанові не надав доводам податкового органу жодної правової оцінки.

Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

За правилами пункту 2 частини другої цієї статті з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також слід враховувати, що за правилами частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Тобто, при наданні оцінки поважності підстав пропуску строку звернення до суду в цій справі необхідно досліджувати обставини, які свідчать про усунення позивачем підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Право на доступ до правосуддя не повинне використовуватись учасником справи всупереч завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами, а рішення ухвалено із суворим дотриманням норм процесуального права.

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи податкового органу в частині безпідставного поновлення Товариству строку звернення до суду.

Одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду. Тож залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

Оскільки вказані обставини залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, переглядати рішення суду першої інстанції в частині, що не була предметом розгляду судом апеляційної інстанції) відсутня можливість перевірити правильність його висновків та надати оцінку доводам касаційної скарги в цій частині спору.

Надання оцінки іншим доводам касаційної скарги колегія суддів вважає передчасним з огляду на не вирішення судом апеляційної інстанції процесуального питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасувати, справу №560/10204/24 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк