ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 560/109/21

адміністративне провадження № К/990/14769/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №560/109/21

за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2021 (суддя Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.),

В С Т А Н О В И В :

В січні 2021 року Головне управління Держаної податкової служби у Хмельницькій області (далі також - відповідач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 74 619,04 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що факт несплати відповідачем узгоджених податкових зобов`язань підтверджено належними доказами, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для стягнення податкового боргу.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить вказані рішення судів скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує на тому, що суди належним чином не дослідили наявні у справі докази, не витребували додаткові докази для встановлення обставин виникнення та існування заборгованості зі сплати податкових зобов`язань. Судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання відповідача про розгляд справи за його участі та не перевірено обґрунтувань такого клопотання.

Відповідач наполягає на відсутності податкового боргу, який підлягає стягненню, оскільки усі податки ним сплачено у 2016 році.

Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 у цій справі.

Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу просить залишити останню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Обмеження щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного провадження наведені в положеннях ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України. При цьому розгляд справи в порядку спрощеного провадження допускає як розгляд за участі, так і без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина п`ята та шоста статті 262 КАС України).

Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв 05 січня 2021 року постановив ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та вирішуючи позов за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд першої інстанції з огляду на відсутність подання відзиву та інших доказів зі сторони відповідача, ухвалюючи рішення по справі про задоволення вимог щодо наявності податкового боргу та необхідності його стягнення висновувався виключно на тих матеріалах справи (доказах), які були представленні стороною позивача.

В той же час, звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, відповідач наводив відповідні правові обґрунтування, в тому числі щодо фактичних обставини справи, які на його думку не були дослідженні судом першої інстанції, не надавали можливості та підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, призначаючи справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст апеляційної скарги, оскаржуваного рішення суду першої інстанції, наявні в матеріалах справи докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення розгляду справи у судовому засіданні за участі сторін.

Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Не зважаючи на те, що положеннями п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України передбачена можливість здійснити апеляційний перегляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, проте під час вирішення питання щодо розгляду справи без виклику сторін (без повідомлення в порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції не звернув достатньої уваги на те, що у апеляційній скарзі відповідач просив здійснювати розгляд вказаної апеляційної скарги в судовому засіданні за його участю, що зазначив у пункті 4 прохальної частини скарги.

Крім цього, суд апеляційної інстанції не врахував значення справи для відповідача, а також обсяг та характер доказів, наданих відповідачем на обґрунтування своїх доводів.

З огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, для суду апеляційної інстанції існувала необхідність проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи з урахуванням такого принципу адміністративного судочинства, як гласність судового процесу, встановленого частиною другою статтею 10 КАС України, а саме, будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо.

За правилами частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційний розгляд справи у судовому засіданні) апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Суд вважає, що наданий відповідачем до апеляційної скарги відповідний обсяг нових доказів, який не був предметом оцінки судом першої інстанції підлягав дослідженню в судовому засіданні з заслуховуванням позиції кожного учасника справи, наведення своїх обґрунтувань та заперечень щодо кожного аргументу, яких стосувались такі докази, та які мали вплив на прийняття відповідного судового рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

На сьогодні Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.

У справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Суд зазначає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні передбачені статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розгляду справи без повідомлення сторін, не вирішення належним чином питання щодо прийняття нових доказів та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції не вжив відповідних заходів для відновлення прав учасників справи, чим припустився порушень норм процесуального права.

Наведені обставини є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього суду.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вже зазначалося вище, відповідач наголошував на відсутності у нього податкового боргу у зв`язку зі сплатою усіх податкових зобов`язань.

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо впливає на підтвердження чи спростування факту наявності у відповідача податкового боргу.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судове рішення суду апеляційної інстанції на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року скасувати, а справу № 560/109/21 направити на новий розгляд до цього суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін