ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа №560/12674/22

адміністративне провадження №К/990/5334/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів - Мацедонської В.Е.,

Смоковича М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бейлика Михайла Беніаміновича

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року (суддя-доповідач Граб Л.С., судді: Сторчак В. Ю., Смілянець Е. С.)

за заявою Хмельницької митниці про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, боржником у якому є ОСОБА_1 ,-

у с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У листопаді 2022 року Хмельницька митниця ( далі - Хмельницька митниця, заявник) звернулася до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, боржником у якому є ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , боржник), в якому просила:

- поновити строк пред`явлення постанови Хмельницької митниці ДФС № 0026/400000000/17 від 23.06.2017.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року заяву Хмельницької митниці задоволено.

Поновлено Хмельницькій митниці строк для пред`явлення до виконання постанови Хмельницької митниці ДФС №0026/400000000/17 від 23.06.2017.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі за заявою Хмельницької митниці про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, боржником у якому є ОСОБА_1 .

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу не входить до вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, на які може бути подана апеляційна скарга, окремо від рішення суду, який визначений ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

15 лютого 2023 року на адресу суду касаційної інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Бейлика Михайла Беніаміновича ( далі - представник позивача Бейлик М.Б., скаржник) надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, скаржник просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції фактично позбавив ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя.

Вказав, що ухвала суду про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу є такою, що може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Посилався на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 823/192/17 та у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 755/26987/14-а.

ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 ч. 2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми ст.14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" ( далі - Закон № 1402-VIII) і статті 13 КАС.

При цьому КАС України передбачено два порядки апеляційного оскарження ухвал: 1) одночасно з рішенням суду (стаття 293 КАС України) та 2) окремо від рішення суду (стаття 294 КАС України).

Приписами ч.ч. 2 - 3 ст. 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Так, статтею 294 КАС України визначено таке.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст.341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Положеннями ст. 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Суд зазначає, що вказана норма процесуального Закону має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Так, п. 18 ч. 1 ст. 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що п.18 ст.294 КАС України передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції щодо відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тоді як можливість такого оскарження ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, цією статтею не передбачена.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження виходив з того, що ухвала про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу не входить до вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, на які може бути подана апеляційна скарга, окремо від рішення суду, який визначений ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, якою заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволено, а не відмовлено у поновленні такого строку, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

З огляду на викладене та враховуючи наведені вище правові норми Верховний Суд дійшов висновку, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, якою поновлено Хмельницькій митниці строк для пред`явлення до виконання постанови від 23.06.2017 №0026/400000000/17, суд апеляційної інстанції не допустив порушень процесуального закону.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції фактично позбавив його права на доступ до правосуддя, Суд визнає необґрунтованими та зазначає, що обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у ч.1 ст. 294 КАС України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, яку за законом не може бути окремо оскаржено в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Суд зауважує, що за правилами ч.3 ст.293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Тобто незгода із такою ухвалою суду першої інстанції може бути висловлена заявником під час обґрунтування вимог апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті позовних вимог.

Конституційний Суд України, зокрема, вказував, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. (абзац 5 пункту 3.2. рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010).

Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку з цим право на доступ до суду, в аспекті апеляційного оскарження ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Як наслідок, право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, при цьому не зловживаючи своїми процесуальними правами.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 520/10/20.

Посилання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 823/192/17 та у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 755/26987/14-а, Суд відхиляє та зазначає, що в указаному аспекті Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 про те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому враховує правові висновки Верховного Суду, наведені Судом вище.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бейлика Михайла Беніаміновича залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.Е. Мацедонська

М.І.Смокович