ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року

Київ

справа №560/1271/19

адміністративне провадження №К/9901/1232/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (суддя Ковальчук О. К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року (судді Матохнюк О. Д., Боровицький О. А., Шидловський В. Б.) у справі № 560/1271/19 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИЛА:

Як вбачається зі змісту судових рішень, які оскаржуються, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, зокрема зі сплати податку з доходів фізичних осіб (акт від 3 жовтня 2018 року №1518/22-01-13-03/ 1990601730 ), ОСОБА_1 за період із 1 січня по 31 грудня 2004 року всупереч вимог підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, пункту 18.1 статті 18 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» до загального річного оподаткованого доходу за 2004 рік не включено 4479450,96 грн та занижене податкове зобов`язання з доходів фізичних осіб за цей рік на 671917,64 грн.

Податкове зобов`язання ОСОБА_1 було визначене згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24 жовтня 2018 року форми «Р» №0249351303 на суму 839897,05 грн, у тому числі - 671917, 64 грн (основний платіж) та 167979,41 грн (штрафні санкції).

Податкове повідомлення-рішення йому надіслане рекомендованим листом та одержане ним особисто 25 жовтня 2018 року, а також була надіслана податкова вимога від 26 грудня 2018 року.

Відповідачу, у порядку та строки, встановлені статтею 129 Податкового кодексу України (ПКУ), нарахована пеня у розмірі 3106,27 грн.

З урахуванням часткового погашення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання (65179,145 грн), позивач просив стягнути 777823,87 грн, посилаючись на те, що за відповідачем рахується податковий борг у зазначеній сумі з податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується даними податкового повідомлення-рішення, довідкою про заборгованість, розрахунком податкового боргу, копією ІКП та іншими документами, доданими до позову.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовані пропуском граничного строку проведення перевірки та складання податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням положень статті 102 ПКУ. За твердженням судів, граничним строком подання декларації про доходи за 2004 рік було 1 березня 2005 року, а для прийняття податкового повідомлення-рішення - 1 березня 2008 року.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої посилається, зокрема на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права: не застосовано підпункт 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 ПКУ, який підлягав застосуванню, та застосовано пункт 102.1 статті 102 цього Кодексу, який не підлягав застосуванню.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалені судові рішення - без змін.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Аналіз доводів касаційної скарги та відзиву на неї, встановлених судами фактичних обставин та застосування норм права, дають підстави для твердження про помилковість судових рішень, які оскаржені контролюючим органом до касаційного суду, та обґрунтованість його касаційної скарги.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас, як встановлено п.102.2 цієї ж статті грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо, зокрема податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (підпункт 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 ПКУ).

Відповідачем не спростовано, що він не подавав декларацію, не задекларував суму доходів, одержаних у 2004 році та виявлених контролюючим органом у 2018 році, не оскаржував податкове повідомлення-рішення про донарахування цих сум, а отже строк для нарахування грошового зобов`язання та пред`явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості за податком контролюючим органом не пропущений.

Зі змісту акта перевірки відповідача, його повідомлення контролюючим органом про результати розгляду заперечень на акт, відповідно до відомостей з державного ЦБД ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків за період із 1 січня 1998 року по 31 грудня 2004 року ОСОБА_1 отримав (виплачено) доходи на загальну суму 8149, 04 грн.

Водночас за результатами аналізу копії Ухвали Господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2017 року (справа №924/883/16), копії договору грошової позики від 12 січня 2004 року, копії квитанції до прибуткового касового ордера від 12 січня 2004 року № 1 ЗАТ «Хмельницьклегпром» встановлено, що 12 січня 2004 року між засновником цього товариства - ОСОБА_1 (позикодавець) та самим товариством, в особі директора Чабан Т. В., укладений договір позики на суму 4487600,00 грн.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року залишено без змін постанову Північно-західного господарського суду від 15 жовтня 2019 року та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 вересня 2019 року, якими зокрема затверджено укладену 10 січня 2019 року мирову угоду між боржником ТОВ «КІН-ТАК» (правонаступник ЗАТ «Хмельницьклегпром») та ОСОБА_1 про прощення у повному обсязі заборгованості на суму 4487600,00 грн.

За твердженням позивача ОСОБА_1 надсилалися запити про надання інформації та її документального підтвердження щодо зазначеної суми доходів у 2004 році, однак відповіді на запити від відповідача не надійшло.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи встановлені повно, однак судами не застосовано норму права, яка підлягала застосуванню, колегія суддів знаходить необхідним скасування ухвалених у справі судових рішень та задоволення позову.

Керуючись статтями 341 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року скасувати.

3. Позов Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у рахунок погашення податкового боргу - 777823, 87 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко