ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 560/13992/23

адміністративне провадження № К/990/33163/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Губської О.А., Білак М.В.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"(далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (індексації з 01 січня 2016 року по 05 лютого 2018 року) за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.

02 листопада 2023 року не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року залишено без руху, та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду надати оригінал документу про сплату судового збору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 560/13992/23 повернуто особі, яка її подала.

10 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку повторно надійшла до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху.

Судом апеляційної інстанції запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також, судом апеляційної інстанції роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

22 травня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що ним вживались невідкладні заходи задля того, або сплатити судовий збір для забезпечення належного рівня судочинства, що підтверджується заявкою командира військової частини НОМЕР_1 на отримання коштів для сплати судового збору № 1164/142/120 від 27 січня 2024 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 560/13992/23.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 суд апеляційної інстанції виходив із того, що повторно відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою 10 квітня 2024 року, тобто більше ніж чотири місяців після повернення первинної апеляційної скарги. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку, а тому відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року.

Скаржник вказує, що військова частина НОМЕР_1 вжила невідкладні заходи для усунення недоліків, які стали причиною повернення первісно поданої апеляційної інстанції скарги, військова частина має право просити суд апеляційної інстанції клопотання задовольнити, а строк на подання апеляційної скарги поновити. Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що труднощі з поданням апеляційної скарги та пропуск строку на апеляційне оскарження не обумовлено суб`єктивною поведінкою відповідача, відсутні будь-які ознаки, які б свідчили про бездіяльність останнього.

Також, на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, відповідач послався на запровадження воєнного стану в Україні.

Позиція інших учасників справи

Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Губська О.А.) визнано поважними причини пропуску військової частини НОМЕР_1 на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 30 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

За приписами частини першої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 560/13992/23 стало оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, зазначеної у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Як установлено судом апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та зазначається відповідачем, копію рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у доставлено до електронного кабінету відповідача 20 жовтня 2023 року о 20:25, що підтверджується довідкою Хмельницького окружного адміністративного суду про доставку електронного листа від 23 жовтня 2023 року (а.с. 32).

02 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції надійшла вперше апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 , тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року апеляційну скаргу відповідача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року було залишено без руху із наданням часу для подання оригіналу документу про сплату судового збору.

Відповідно до довідки Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року про доставку електронного листа, ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету відповідача 06 листопада 2023 року 13:59 (а.с. 48).

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 листопада 2023 року повернув апеляційну скаргу військовій частині НОМЕР_1 .

З матеріалів справи слідує, що копію ухвали про повернення апеляційної скарги доставлено до електронного кабінету відповідача 01 грудня 2022 року 01:23, що підтверджується довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року (а.с. 50).

02 квітня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 560/13992/23 разом із документом про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В цій ухвалі суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам військової частини НОМЕР_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та дійшов висновку про неповажність причин пропуску такого строку.

При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що повторно відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою 10 квітня 2024 року, тобто більше ніж через чотири місяці після повернення первинної апеляційної скарги (ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги військовій частині НОМЕР_1 ). Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними.

22 травня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій скаржник наголосив на тому, що вживав невідкладних заходів для того, щоб сплатити судовий збір для забезпечення належного рівня судочинства, що підтверджується заявкою командира військової частини НОМЕР_1 на отримання коштів для сплати судового збору № 1164/142/120 від 27 січня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 23 травня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 560/13992/23.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що посилання скаржника на відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Та обставина, що відповідач звертався з первинною апеляційною скаргою в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України не є підставою вважати поважними причини пропуску цього строку оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. На переконання суду апеляційної інстанції, наведені апелянтом причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не можуть бути визнані поважними, а інших причин (підстав) не наведено. Також, суд апеляційної інстанції уважає, що невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту, в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

Надаючи оцінку висновкам апеляційного суду, Верховний Суд зауважує про таке.

Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала з дотриманням процесуального строку, однак відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору, що не залежало від волі скаржника, призвело до того, що повторна апеляційна скарга була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів ураховує, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 сформував висновок, згідно з яким строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.

Разом із тим, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача (30 листопада 2023 року), скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою засобами поштового зв`язку лише через чотири місяці ( 02 квітня 2024 року).

Отже, військова частина НОМЕР_1 вдруге подала апеляційну скарга поза межами встановленого КАС України строку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 520/23674/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21.

Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини правомірно були оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Окрім того, в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Колегія суддів зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Отже, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що «особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №280/6530/21 за аналогічних обставин (несплата військовою частиною судового збору на момент повторного звернення з апеляційною скаргою). У цій постанові Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції щодо неповажності такої обставини, як оплата судового збору, для поновлення процесуального строку.

Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21.

У розглядуваній справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Стосовно посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану, колегія суддів не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак указані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами.

Необхідно також зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

Суд враховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 560/13992/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА.Г. Загороднюк О.А. Губська М.В. Білак