ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2024 року
м. Київ
справа №560/16370/23
адміністративне провадження № К/990/23746/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року (головуючий суддя - Петричкович А.І.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.)
у справі № 560/16370/23
за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати грошового забезпечення та додаткових доплат військовослужбовця ОСОБА_5 , а також заборгованості зі сплати аліментів його малолітнім дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити законному представнику малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 33 359 грн;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити законному представнику малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_1 неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року № 86, в належних рівних частках, тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що після смерті ОСОБА_1 виплата його грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн безпідставно та незаконно виплачені лише другій дружині, при цьому не враховано перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей та заборгованості щодо сплати аліментів на їх утримання в сумі 33 369 грн. У той же час пункт 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, визначає порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовця, що належне йому, але не отримане до дня смерті (загибелі). Словесний аналіз цього пункту доводить що особи, які перебувають на утриманні військовослужбовця, так само рівними частками отримують неотримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення.
На звернення до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою про сплату заборгованості по аліментам та перерахування належного грошового забезпечення та додаткових виплат, що належать малолітнім дітям, отримала в усному порядку відмову.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_1 №334 від 14 березня 2023 року в частині виплати всіх коштів військовослужбовця ОСОБА_1 155 232,96 грн його дружині ОСОБА_4 без урахування права на цю виплату неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають з матір`ю ОСОБА_1 .
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести виплату грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_1 , відповідно до вимог пункту1 розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зокрема, з урахуванням часток неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та Емілії, які проживають з матір`ю ОСОБА_1 , після погашення боргу по аліментах за виконавчим листом №686/2209/21 від 16 липня 2021 року, виданого Хмельницьким міськрайонним судом у розмірі 33 369,10 грн.
В решті вимог позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. 16 липня 2021 року Хмельницьким міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі №686/2209/21ц про зміну способу стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 686/12913/15-ц, - з твердої грошової суми в розмірі 1 000 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 02 липня 2015 року, на 1/3 частку заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня набрання чинності рішенням суду до повноліття дітей.
7. ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 та пізніше наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 від 23 листопада 2022 року № 67-РС був призначений старшим стрільцем штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону НОМЕР_3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
8. Військова частина НОМЕР_2 надала Другому відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) звіт про здійснення відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 за постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим листом № 686/2209/21 від 16 липня 2021 року (за період з 01 жовтня по 21 листопада 2022 року включно), відповідно до якого з заробітної плати військовослужбовця стягувалися аліменти та погашалась існуюча заборгованість.
9. Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10. Наказом № 86 тво командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 біля населеного пункту Кліщіївка Донецької області, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Смерть пов`язана із захистом Батьківщини.
У наказі вказано дружину - ОСОБА_4 , 1987 року народження, донька - ОСОБА_2 , 2015 року народження, донька - ОСОБА_1 , 2012 року народження. Проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у наказі зазначено, що відповідно до вимог розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з виплатити членам сім`ї або близьким родичам померлого (загиблого) за період з 01 січня по 31 січня 2023 року включно: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 243% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплатити додаткову винагороду за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розмірі 100 000 грн за період з 01 січня по 31 січня 2023 року включно.
Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік.
Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з.
11. 23 лютого 2023 року ОСОБА_4 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про перерахунок належного грошового забезпечення, в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, її чоловіка ОСОБА_1 .
12. Наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 від 14 березня 2023 року № 334 виплачено ОСОБА_4 , дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 , належні йому: грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 14 455,05 грн; грошове забезпечення за січень 2023 року у розмірі 14 455,05 грн; додаткову винагороду на період дії воєнного стану за січень 2023 року у розмірі 100 000 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 14 455,05 грн.
13. Відповідно до платіжної інструкції № 23-389 від 17 березня 2023 року ОСОБА_4 виплачено недотримане грошове забезпечення ОСОБА_1 згідно наказу від 14 березня 2023 року № 334 в сумі 155 232,96 грн (штамп про оплату від 21 березня 2023 року).
14. 31 березня 2023 року Другим відділом державної виконавчої служби у місті Хмельницькому видано ОСОБА_1 довідку про нарахування та сплату аліментів, відповідно до якої станом на 01 березня 2023 року заборгованість становить 33 369,10 грн.
15. Листом від 22 березня 2023 року військова частина НОМЕР_1 повідомила державного виконавця про те, що станом на 22 березня 2023 року не отримувала належним чином оформлену постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 , таким чином жодних відрахувань з доходів боржника на користь ОСОБА_1 не проводилося.
16. Вважаючи бездіяльність військової частини щодо невиплати грошового забезпечення загиблого військовослужбовця з урахуванням права неповнолітніх на таку виплату та невиплати заборгованості по аліментам протиправною, позивач звернулась до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, 1) дружині (чоловіку); 2) в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 3) особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
18. Незважаючи на відсутність у позовній заяві доводів бездіяльності відповідача щодо невиплати боргу по аліментам, а також протиправної бездіяльності з огляду на відсутність у нього відповідної інформації, зважаючи на положення статті 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов`язковим до виконання, суд вказував на те, що відповідач до прийняття 14 березня 2023 року наказу №334 був повинен виконати рішення суду щодо стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей з метою захисту їх прав, що є визначальним у цьому випадку, і це не спростовується незнанням щодо судового рішення про стягнення аліментів, де боржником був ОСОБА_1 .
19. Оскільки у наказі № 334 не враховано право неповнолітніх дітей, матір`ю яких є ОСОБА_1 , на неотримане грошове забезпечення батька, такий наказ є частково протиправним, а саме в частині виплати всіх коштів його дружині ОСОБА_4 , яка не проживає з неповнолітніми доньками. Оскільки позивач не оскаржувала цей наказ, суд з метою захисту порушених прав неповнолітніх на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог.
20. Суд апеляційної інстанції погодився з визначеним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача.
21. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 КАС України з огляду на те, що відповідач вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема неправильне тлумачення пункту 1 розділу ХХХ Порядку № 260 за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Касатор звертає увагу на те, що з аналізу пункту 1 розділу ХХХ Порядку № 260 вбачається, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця право законних представників неповнолітніх дітей на отримання належного, але не отриманого таким військовослужбовцем до дня смерті грошового забезпечення, виникає лише у разі, якщо у нього немає дружини.
23. На думку відповідача правильним застосуванням пункту 1 розділу ХХХ Порядку № 260 є висновок про відсутність права законних представників неповнолітніх дітей загиблого військовослужбовця на отримання належного, але не отриманого таким військовослужбовцем до дня смерті грошового забезпечення у разі, якщо такий військовослужбовець на час загибелі перебував у шлюбі.
24. У той же час суди ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме неправильним тлумаченням пункту 1 розділу ХХХ Порядку № 260, зокрема у визнанні судом права законного представника неповнолітніх дітей на належне, але не отримане військовослужбовцем до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення за наявності дружини військовослужбовця, що суперечить змісту вказаної норми, якою встановлено право законного представника неповнолітніх дітей на належне, але не отримане військовослужбовцем до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення в разі відсутності дружини військовослужбовця.
25. Посилаючись на Роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11 жовтня 2023 року № 423/6609 (далі - Роз`яснення № 423/6609) вказував на чіткий перелік членів сімей військовослужбовців, яким здійснюється виплата грошового забезпечення: перша черга - дружина (чоловік); друга черга - повнолітні діти, які проживають разом з дружиною (чоловіком), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців; третя черга - батьки військовослужбовців.
26. Також вказує на неправильне застосування судами статті 129-1 Конституції України та частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у військової частини НОМЕР_1 не було і не могло бути обов`язку здійснювати відрахування аліментів з фактичного заробітку (доходу) боржника за відсутності постанови державного виконавця.
27. Зважаючи на те, що позивач не доводила у позовній заяві бездіяльності відповідача щодо невиплати боргу по аліментам за виконавчим листом, а також відсутність у військової частини інформації про обов`язкові відрахування з грошового забезпечення військовослужбовця, суди вказували на непідтвердження його протиправної бездіяльності. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо виплати заборгованості зі сплати аліментів відповідала вимогам частини другої статті 2 КАС України, що є підставою для відмови у визнанні бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити заборгованість.
28. Судові рішення в частині зобов`язання провести виплату суперечать вимогам частини першої статті 69 та частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки все грошове забезпечення боржника ОСОБА_1 , з якого можна було здійснювати відрахування, уже було виплачено його дружині станом на час звернення відділу державної виконавчої служби з довідкою про заборгованість.
29. Військова частина НОМЕР_1 не є боржником у виконавчому провадженні про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , у зв`язку з чим зобов`язання погашення боргу суперечить нормам Сімейного кодексу України, Закону № 1404-VIII та рішенню Хмельницького міськрайонного суду від 12 травня 2021 року у справі № 686/2209/21.
30. Після отримання вимоги державного виконавця щодо відрахувань з доходів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 військова частина повідомила про смерть боржника, у зв`язку з чим виконавче провадження підлягає закінченню відповідно до вимог частини першої статті 608 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини першої статі 39 Закону № 1404-VIII.
31. Також скаржник звертає увагу на те, що спір між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 щодо невиплати заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів законному представнику малолітніх дітей не належить до публічно-правових спорів, визначених частиною першою статті 19 КАС України, у зв`язку з чим на справу в цій частині не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
32. Вказував на те, що питання застосування пункту 1 розділу ХХХ Порядку № 260, зокрема, черговості виплати грошового забезпечення сім`ям загиблих військовослужбовців, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується значного кола осіб - членів сімей загиблих військовослужбовців, військових частин, військовослужбовці яких померли (загинули) під час військової служби.
33. В період дії воєнного стану, введеного в Україні у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, справа становить значний суспільний інтерес у зв`язку з надзвичайною важливістю соціального захисту членів сімей військовослужбовців, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
34. Також справа має виняткове значення для військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з відступом судами першої та апеляційної інстанцій від Роз`яснення № 423/6609 щодо черговості виплати грошового забезпечення сім`ям померлих (загиблих) військовослужбовців, яке є обов`язковим для врахування у роботі.
35. Позивач та третя особа не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
37. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з виплатою грошового забезпечення в разі смерті (загибелі) військовослужбовця без урахування виконавчого провадження про стягнення аліментів та перебування на утриманні військовослужбовця неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу.
38. Касаційне провадження у справі відкрито з метою формування правового висновку щодо застосування пункту 1 розділу ХХХ Порядку № 260.
39. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
40. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок № 260.
41. Відповідно до пункту 1 розділу ХХХ цього Порядку, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
42. У обґрунтування касаційної скарги військова частина НОМЕР_1 посилалась на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11 жовтня 2023 року № 423/6609, відповідно до якого у зв`язку з надходженням численних запитів щодо порядку черговості виплати грошового забезпечення сім`ям загиблих військовослужбовців роз`яснено необхідність дотримання такого порядку черговості виплати: перша черга - дружині (чоловіку); друга черга - повнолітні діти, які проживають разом з дружиною (чоловіком), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців; третя особа - батькам військовослужбовців.
43. Суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи за позивачем право на належне військовослужбовцю ОСОБА_1 грошове забезпечення, але не отримане ним до дня смерті (загибелі), виходили з того, що вся сума грошового забезпечення повинна бути виплачена військовою частиною не лише дружині військовослужбовця, але і особам, які перебувають на його утриманні (у спірній ситуації неповнолітнім дітям від попереднього шлюбу).
44. Такий висновок було зроблено на підставі необхідності врахування права неповнолітніх дітей, а також з урахуванням факту проживання дружини військовослужбовця ОСОБА_4 та його дітей від попереднього шлюбу за різними адресами, у той час як у наказі № 86 тво командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року зазначено адресу проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
45. На переконання судів така інформація в наказі свідчить про обізнаність військової частини щодо неповнолітніх дітей загиблого військовослужбовця.
46. Проте Верховний Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на те, що пункт 1 розділу ХХХ Порядку № 260 вказує про виплату військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, неотриманого ним до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення, дружині (чоловіку).
47. У разі якщо дружини (чоловіка) військовослужбовця немає, то така виплата проводиться іншим членам його (її) сім`ї, а саме: повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
48. Відповідно, оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 станом на день смерті (загибелі) мав дружину - ОСОБА_4 , яка 23 лютого 2023 року звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про перерахунок належного грошового забезпечення свого чоловіка, то відповідач правомірно наказом № 334 від 14 березня 2023 року виплатив ОСОБА_4 належні до виплати загиблому військовослужбовцю суми. Такий наказ був реалізований платіжною інструкцією від 17 березня 2023 року.
49. Перебування неповнолітніх дітей на утриманні ОСОБА_1 не є спірним, проте така категорія осіб не є в першій черзі при вирішенні питання про виплату неотриманого грошового забезпечення у разі смерті (загибелі) військовослужбовця.
50. У обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала на те, що у пункті 1 розділу ХХХ Порядку № 260 між частинами речення щодо виплати грошового забезпечення дружині (чоловіку) та особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців застосовано слово «також», що за Академічним тлумачним словником вживається за значенням «так само, таким же чином», що уживається для приєднання однорідних членів речення або цілих речень у значенні: крім того, разом з тим. Таким чином, словесний аналіз цього пункту доводить, що особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, так само рівними частками отримують неотримане до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення загиблого військовослужбовця.
51. Проте Верховний Суд звертає увагу на те, що пункт 1 розділу ХХХ Порядку № 260 встановлює чіткий перелік осіб, яким виплачується грошове забезпечення військовослужбовця, а саме його дружині (чоловіку). У разі якщо її (його) немає, то вказано перелік осіб, які мають право на таку виплату, та черговість. Словосполучення «а також» стосується інших членів сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, тобто у разі відсутності дружини (чоловіка) військовослужбовця, а не разом з нею (ним).
52. Таким чином, визнання судами першої та апеляційної інстанцій протиправним та скасування наказу № 338 військової частини НОМЕР_1 від 14 березня 2023 року в частині виплати всіх коштів військовослужбовця ОСОБА_1 його дружині ОСОБА_4 без урахування права на цю виплату неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають з їх матір`ю ОСОБА_1 , є помилковим та підлягає скасуванню. Також є помилковим висновок судів про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести виплату грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_1 з урахуванням часток неповнолітніх дітей.
53. Суд першої інстанції, керуючись вимогами частини другої статті 9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів неповнолітніх дітей, проте прийшов до помилкового висновку про їх право на таку виплату.
Щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 погасити борг по аліментам за виконавчим листом № 686/2209/21 від 16 липня 2021 року в сумі 33 369,10 грн, слід зазначити таке.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 травня 2021 року у справі № 686/2209/21 змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 листопада 2015 року у справі №686/12913/15-ц, - з твердої грошової суми в розмірі 1 000 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 02 липня 2015 року, на 1/3 частку заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня набрання чинності рішенням суду до повноліття дітей.
55. 16 липня 2021 року видано виконавчий лист, який у подальшому виконувався у примусовому порядку Другим відділом державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
56. У довідці про нарахування та сплату аліментів, виданою ОСОБА_1 Другим відділом державної виконавчої служби у місті Хмельницькому 31 березня 2023 року, вказано про те, що згідно з виконавчим листом № 686/2209/21 станом на 01 березня 2023 року заборгованість становить 33 369,10 грн.
57. Сімейним кодексом України визначено право та способи захисту у спорах про стягнення аліментів, а також у спорах про стягнення заборони з аліментів.
58. Відповідно до частин першої-третьої статті 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) способи виконання обов`язків батьків утримувати дитину (аліменти) визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із ними, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
59. Частиною третьою статті 194 СК України визначено, що заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
60. Згідно з частиною першою статті 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
61. Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 761/43598/21 звертав увагу на те, що вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до статті 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами.
62. У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 487/4219/20 зазначено, що у частинах першій, третій та восьмій статті 71 Закону № 1404-VIII закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
63. У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, зокрема, просила зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (у якій станом на день загибелі проходив військову службу ОСОБА_1 ) виплатити заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 33 359 грн, що виникла у зв`язку з невиконанням судового рішення.
64. У обґрунтування такої позовної вимоги вказувала на те що, діючи в інтересах малолітніх дітей, звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про сплату заборгованості по аліментам, на що, за її словами, отримала відмову в усному порядку.
65. Частиною першою статті 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
66. У той же час частина п`ята статті 372 КАС України встановлює що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
67. Рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 ухвалено в порядку цивільного судочинства, відкрито виконавче провадження та винесено постанову про звернення стягнення у порядку виконання судового рішення, відповідно процесуальні питання щодо виконання такого судового рішення вирішуються відповідним судом (цивільної юрисдикції).
68. Слід врахувати те, що відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом, і такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.
69. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
70. Статтею 20 ЦПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
71. Частина шоста статті 21 КАС України також встановлює правило, відповідно до якого не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
72. Таким чином, процесуальний закон встановив правило підсудності справ про стягнення (виплату) заборгованості зі сплати аліментів на виконання судового рішення та щодо розміру такої заборгованості.
73. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначав про те, що, на його думку спір, який є предметом розгляду у цій справі, не належить до публічно-правових спорів, визначених частиною першою статті 19 КАС України, у зв`язку з чим на цю справу не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Оскільки така справа виникла з сімейних правовідносин, то має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
74. Проте суд першої інстанції не надав належної оцінки висловленій представником відповідача позиції щодо порушення предметної юрисдикції у частині позовних вимог та ухвалив рішення щодо всіх заявлених у позовній заяві вимог.
75. У касаційній скарзі відповідач не погоджувався з тим, що суди розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, вказуючи на те, що спір між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 щодо невиплати заборгованості по аліментам законному представнику малолітніх дітей не належить до публічно-правових спорів, визначених частиною першою статті 19 КАС України, у зв`язку з чим на справу в цій частині не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
76. Так, пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
77. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
78. Вирішуючи спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися та враховували вимоги статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення (про стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей), проте не звернули увагу та не надали оцінку правильності звернення позивача до адміністративного суду з кількома вимогами, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
80. Частиною першою статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
81. З огляду на те, що частину позовних вимог (а саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити законному представнику малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 33 359 грн) не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а суди першої та апеляційної інстанції помилково ухвалили в цій частині рішення, Верховний Суд прийшов до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
82. Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі №560/16370/23 - скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати грошового забезпечення та додаткових доплат військовослужбовця ОСОБА_5 його малолітнім дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язання виплатити законному представнику малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_1 неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року № 86, в належних рівних частках, тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати заборгованості зі сплати аліментів малолітнім дітям військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язання виплатити законному представнику малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 33 359 грн.
Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог, провадження у якій було закрито, за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
А.В. Жук,
Судді Верховного Суду