ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 лютого 2020 року
справа №560/1732/19
адміністративне провадження №К/9901/1492/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О. В., Олендера І. Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у складі судді Постовіт С.В.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у складі суддів Мацького Є.М., Сапальової Т.В., Сушка О.О.
у справі №560/1732/19
за позовом Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод"
до Головного управління ДПС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень і податкової вимоги
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2019 року Акціонерне товариство "Красилівський машинобудівний завод" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2019 року форми "Р" №0000221401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 588 945,00 грн, форми "Р" №0000231401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 286 028,00 грн, форми "ПС" №0000251401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 365 400,00 грн, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ю" від 23 квітня 2019 року №18609-54, якою визначено суму податкового боргу станом на 23 квітня 2019 року в сумі 1767974, 92 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. 19 вересня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням позов Товариства задовольнив частково, визнав протиправною та скасував податкову вимогу податкового органу форми "Ю" від 23.04.2019 №18609-54 в частині нарахування позивачу пені у сумі 527 603,43 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції визнав правомірним прийняття відповідачем спірних актів індивідуальної дії з огляду на доведеність податкових правопорушень, встановлених під час перевірки.
4. 19 грудня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд, переглянувши рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, в частині задоволених позовних вимог, апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року - без змін.
5. Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що статтею 129 Податкового кодексу України не передбачено нарахування платнику податку пені за весь період заниження суми податкового зобов`язання у разі виявлення контролюючим органом такого заниження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №560/1732/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства повністю.
7. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Суди попередніх інстанцій установили, що у період листопада - грудня 2018 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, результати якої викладені в акті перевірки від 21.12.2018 №1818/22-01-14-04/14310394 (далі - акт перевірки).
17 січня 2019 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податкового органу винесені податкові повідомлення-рішення №0000221401, №0000231401, №0000251401, у визнанні яких протиправними Товариству відмовлено. Ці акти індивідуальної дії не були предметом апеляційного перегляду та не є предметом касаційного перегляду.
23.04.2019 податковий орган сформував відносно позивача податкову вимогу на загальну суму 1 767 974,92 грн, з яких: податок на прибуток в загальній сумі 1 044 174,44 грн, з яких 586 453,85 грн основний платіж, 2490,00 грн - штрафні (фінансові) санкції, пеня - 455 230,59 грн, податок на додану вартість в загальній сумі 358400,48 грн, з яких 228 821,64 грн - основний платіж, 57 206,00 грн - штрафні (фінансові) санкції, 72 372,84 грн - пеня, адміністративні штрафи та інші санкції - 365 400,00 грн.
Вимога про сплату боргу скасована судами попередніх інстанцій в частині визначення пені в розмірі 527 603,43 грн, що є предметом касаційного перегляду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми Податкового кодексу України та наголошує, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили факт сплати чи несплати позивачем грошових зобов`язань, які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями від 17.01.2019, а також не дослідили факт узгодженості оскаржуваних у справі податкових повідомлень-рішень на момент прийняття податкової вимоги форми «Ю» від 23.04.2019 на загальну суму 1 767 974 грн. Вказує, що суди попередніх інстанцій не встановили, що жодна з обставин, передбачених пунктом 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, що дає підставу для завершення нарахування пені, не настала. Відтак, вважає, що позивач не сплатив узгоджене грошове зобов`язання з настанням граничного строку сплати і до тепер таке грошове зобов`язання не погашене, а отже нарахування пені відбувається у будь-якому випадку. Крім того, в порушення норм процесуального права податковий орган в касаційній скарзі зазначає, що в суді апеляційної інстанції представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку пені, в якому враховано позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08 травня 2018 року у справі № 822/2821/17, однак суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання.
10. Позивачем відзив на касаційну скаргу контролюючого органу до Суду не наданий, що не перешкоджає перегляду судових рішень.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Податковий кодекс України
Підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14
Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Абзац 4 пункту 56.18 статті 56.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пункт 57.3. статті 57.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пункт 59.1. статті 59
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пункт 59.3. статті 59
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Підпункт 129.1.1. пункту 129.1 статті 129.
Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Пункт 129.4. статті 129.
На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
12. Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881).
Пункт 1 підрозділу 7 Розділу ІІІ
Нарахування пені розпочинається після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу. При нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України; у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Несплата узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлений законом строк, є передумовою для нарахування пені, несплачені суми якої разом із сумами грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій, є податковим боргом платника податків.
14. Нарахування пені розпочинається після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу.
15. Розрахунок пені є належним доказом суми пені, яка має істотне значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги податкового органу форми "Ю" від 23.04.2019 №18609-54 в частині нарахування позивачу пені у сумі 527 603,43 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що статтею 129 Податкового кодексу України не передбачено нарахування платнику податку пені за весь період заниження суми податкового зобов`язання у разі виявлення контролюючим органом такого заниження. Відтак, сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений Кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.
18. Верховний Суд вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
19. Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення моменту узгодженості грошових зобов`язань платника, факту їх сплати чи несплати у строки, передбачені Податковим кодексом України, а також моменту, з якого починається нарахування пені.
20. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові зобов`язання платника податків, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 17.01.2019 №0000221401, №0000231401, є узгодженими.
21. Однак, суди попередніх інстанцій не установили чи сплачені Товариством вказані грошові зобов`язання, несплата яких у встановлений законом строк, є передумовою для нарахування пені.
22. В матеріалах справи відсутній розрахунок пені та інтегрована картка платника, що унеможливлює встановлення правильності обчислення суми та періоду за який її нараховано. Судами попередніх інстанцій зазначені документи не витребувані та не досліджені.
23. Аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, свідчить про те, що суми нарахованої пені обліковуються в інтегрованій картці платника (далі - ІКП).
24. Суд першої інстанції всупереч вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України не витребував та не дослідив розрахунок пені та ІКП, як докази, які мають істотне значення для вирішення справи.
25. Приписи статей 9 73 77 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
26. Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи розрахунку пені, заявлене у судовому засідання 19.12.2019 у період часу з 9:55 год. до 9:57 год., що підтверджується звукозаписом судового засідання у цей день, з посиланням на те, що розрахунок пені є новим доказом у справі, який не був предметом розгляду у суді першої інстанції, що унеможливлює його прийняття судом апеляційної інстанції.
27. Оскільки дослідження розрахунку пені має істотне значення для правильного вирішення справи, відтак Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини у справі в частин правомірності нарахування пені, не витребував та не дослідив належні докази, які мають значення для правильного вирішення справи в цій частині, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про дослідження доказу, що має значення для правильного вирішення справи, що є порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
29. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
30. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
31. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
32. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
33. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
34. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
35. За правилами пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
36. Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №560/1732/19 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" від 23.04.2019 №18609-54 в частині нарахування позивачу пені у сумі 527603,43 грн - скасувати.
Справу №560/1732/19 в цій частині направити до Хмельницького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: О. В. Білоус
І. Я. Олендер