ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2025 року
м. Київ
справа №560/19107/24
адміністративне провадження №К/990/4391/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Красилівського районного суду Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року, постановлену суддею Петричковичем А.І., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Мацького Є.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівського районного суду Хмельницької області, в якому просив:
- «визнати дії протиправними та такими, які мають ознаки бездіяльності щодо нерозгляду клопотання 18.07.2024 року, яке направлено до Красилівського районного суду Хмельницької області;
- зобов`язати Красилівський районний суд Хмельницької області розглянути клопотання від 18.07.2024 року, яке було адресоване до Красилівського районного суду Хмельницької області, і надати мені запитувані документи, а саме - постанову №677/367/24 виданий 08.07.2024 Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та постанову №677/366/24 виданий 08.07.2024 Красилівського районного суду Хмельницької області.».
2. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Красилівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024 року про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року - без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року і направити справу №560/19107/24 до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у цій справі.
5. Скаржник у касаційній скарзі висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями та висновками судів попередніх інстанцій. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно розглянули справу №560/19107/24, оскільки розглядали її в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а мали розглядати в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», який гарантує кожному право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. ОСОБА_1 указує, що суди попередніх інстанцій не застосували статтю 10-1 та частину першу статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також статтю 9 Закону України «Про доступ до судових рішень», що його клопотання від 18 липня 2024 року Красилівським районним судом Хмельницької області залишилося не розглянутим і що він позбавлений права отримати запитувані судові рішення.
6. ОСОБА_1 зауважує, що якщо Верховний Суд не скасує оскаржувані ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року і не направить справу №560/19107/24 до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у цій справі, він буде позбавлений права на доступ до суду.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 10 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Красилівським районним судом Хмельницької області відзиву на касаційну скаргу не подано.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 09 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 10 квітня 2025 року.
ІV. Позиція Верховного Суду
10. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №560/19107/24 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
11. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
12. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
13. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
14. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
15. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
16. Приписами частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.
17. Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
19. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
20. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
21. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
22. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
24. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.
25. Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
26. Як слідує зі змісту позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом до Красилівського районного суду Хмельницької області слугувало те, що Красилівський районний суд Хмельницької області не надав відповіді на клопотання від 18 липня 2024 року про надання ОСОБА_1 у паперовій формі постанов від 08 липня 2024 року, винесених указаним судом у справах №677/366/24, №677/367/24, якими ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, й які він має намір оскаржити в апеляційному порядку.
27. Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано КУпАП. Зокрема, у статті 268 цього Кодексу визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у статті 285 - порядок оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови.
28. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.
29. Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
30. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
31. За висновками, неодноразово викладеними Великою Палатою Верховного Суду, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви (скарги) та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі відповідного порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суду.
32. Тож, позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності, які стосуються вчинення/ невчинення судом (суддею) передбачених процесуальним законом дій, не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом. Спірні відносини у справі №560/19107/24 за своїм змістом не є владно-управлінськими, стосуються дій/ бездіяльності суду (судді) щодо процесуальних питань у межах конкретних справ. Цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий і суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про те, що позов ОСОБА_1 до Красилівського районного суду Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами будь-якого іншого виду судочинства. Відповідні обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті.
33. Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права.
34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
35. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року в справі №560/19107/24 - без змін.
V. Судові витрати
36. Ураховуючи результат касаційного розгляду та те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року в справі №560/19107/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В. М. Соколов
С. А. Уханенко