ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №560/1976/19

адміністративне провадження №К/9901/28288/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Гімона М.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року (головуючий суддя Михайлов О.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді - Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за заявою Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Приватного підприємства "Строй-сервіс-999" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

У С Т А Н О В И В:

3 липня 2019 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" (далі - ПП "Строй-Сервіс-999"), застосованого рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області від 2 липня 2019 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, заяву ГУ ДФС у Хмельницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна залишено без розгляду.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивач звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в межах строку передбаченого частиною другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки перебіг цього строку обчислюється з моменту прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна, тобто з 2 липня 2019 року.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ГУ ДФС у Хмельницькій області від 26 червня 2019 року №1484 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Строй-Сервіс-999"" призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій за липень 2018 року із ТОВ "Укрнафтотрейд" та за червень 2018 року із ТОВ "Тріада Капітал" тривалістю 5 робочих днів, з 27 червня 2019 року.

Однак, посадовим особам ГУ ДФС у Хмельницькій області було відмовлено у допуску до проведення зазначеної перевірки, у зв`язку з чим останнім складено Акт про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 1 липня 2019 року №0175/22-01-14-07/36397204. Службові особи ПП "Строй-Сервіс-999" відмовилися його підписувати, про що також складено відповідний Акт.

Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДФС у Хмельницькій області 2 липня 2019 року винесено рішення № 25409/10/22-01-14-07-10 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

3 липня 2019 року ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення заступника начальника податкового органу від 2 липня 2019 року №25409/10/22-01-14-07-10.

Залишаючи вказану заяву податкового органу без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявником пропущено присічний строк звернення із заявою, передбачений частиною другою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовано статтею 283 КАС України.

Так, частиною другою статті 283 КАС України визначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

При цьому відповідно до частини першої статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами (частина друга статті 270 КАС України).

Днем подання позовної заяви є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п`ята статті 270 КАС України).

В даному випадку обставиною, яка мала б зумовити звернення позивача до суду, є відмова ПП "Строй-Сервіс-999" від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що підтверджується відповідним Актом від 1 липня 2019 року.

За таких обставин, граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до частини другої статті 283 КАС України, є 2 липня 2019 року.

Разом з тим, із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося лише 3 липня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України.

У контексті наведеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, враховуючи пропуск заявником присічного строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення заяви ГУ ДФС у Хмельницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків без розгляду.

Доводи касаційної скарги позивачем зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДФС у Хмельницькій області не зазначено.

Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді М.М.Гімон

І.Л.Желтобрюх