ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 560/20682/23
адміністративне провадження № К/990/14808/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №560/20682/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про скасування наказів та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сисак Світлана Петрівна,
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, постановлену суддею Польовим О.Л.,
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Гонтарука В.М., Білої Л.М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Хмельницькій області), в якому просив:
- скасувати наказ ГУ ДСНС у Хмельницькій області від 24.05.2018 № 259, яким позивача звільнено у запас Збройних Сил, за пунктами 173, 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, у зв`язку із закінченням строку контракту;
- стягнути з ГУ ДСНС у Хмельницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 24.05.2018 по теперішній час;
- стягнути з ГУ ДСНС у Хмельницькій області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн;
- зобов`язати ГУ ДСНС у Хмельницькій області розглянути питання про укладення нового контракту проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою від 05.12.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , подану 29.11.2023, через пропуск місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, із позовом про оскарження наказу про звільнення від 23.05.2018 № 259.
2.1. Суд першої інстанції, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.06.2018 у справі № 804/5529/15, критично оцінив доводи позивача щодо перебігу кримінального провадження № 42018240310000011, виходячи з того, що його наявність не є поважною причиною не звернення до суду у період понад 5 років.
2.2. Оцінюючи доводи позивача про поважність причин пропуску з підстав медичного лікування, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем медичні документи, встановив, що вони стосуються окремих періодів непрацездатності протягом 2018, 2020, 2021 років, лютого 2023 року, однак, за оцінкою суду цієї інстанції, ці довідки та виписки не підтверджують доводи позивача про неможливість звернення до суду у інші періоди протягом 5 наступних після звільнення років.
2.3. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, суд першої інстанції врахував такі висновки Верховного Суду: перебування особи під амбулаторним наглядом (постанова від 26.03.2020 № 805/2688/18-а), перебування у відпустках, відрядження та на лікарняному (постанова від 06.03.2019 № 805/1985/18-а), пропуск шестимісячного строку після закінчення стаціонарного лікування (постанова від 26.03.2020 № 805/2688/18-а), перебування на стаціонарному лікуванні після спливу шестимісячного строку (постанова від 05.03.2020 № 200/2808/19-а), невжиття активних дій протягом майже трьох місяців з часу винесення спірного рішення (постанова від 01.04.2020 № 9901/601/19) не є поважними причинами пропуску строків звернення до суду.
2.4. Підсумовуючи наведене, суд цієї інстанції дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, а тому визнав неповажними наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та на підставі частини першої статті 123 КАС України залишив позов без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків з одночасним роз`яcненням, що недоліки цієї позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку з інших причин з наданням відповідних доказів.
3. На виконання вимог цієї ухвали позивач подав заяву, де зазначив, що через досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018240310000011 з 24.05.2018 по 25.05.2023 не міг звернутися за правовою допомогою. Права отримати безоплатну правову допомогу не мав, що доводить довідка про заробітну плату. Після завершення слідства подав до ГУ ДСНС у Хмельницькій області заяву про скасування спірного наказу і після отримання відмови звернувся до суду.
4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 зазначені позивачем підстави для поновлення строку визнано неповажними та повернуто адміністративний позов позивачеві на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки перебіг кримінального провадження - не поважна причина не звернення до суду понад 5 років, а надана позивачем довідка про доходи за січень 2018 року - червень 2018 року ніяким чином не вказує на неможливість останнього звернутися до суду протягом 5 наступних після звільнення років.
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 рішення суду першої інстанції залишене без змін. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції констатував, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. Не погодившись із ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 560/20682/23, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Сисак С.П., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження касатор посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке полягає у наданні неналежної оцінки наведеним ним обставинам та наданим на їх підтвердження доказам у їх сукупності, що призвело до обмеження його у доступі до правосуддя.
6.2. Скаржник наголосив, що причини та події, вказані ним у клопотанні про поновлення строку звернення, в сукупності перешкоджали своєчасному зверненню до суду із цим позовом, а саме:
- з 24.05.2018 по 25.05.2023 тривало досудове розслідування та судове слідство у кримінальному провадженні №42018240310000011 за підозрою та у подальшому обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, у межах якого після вручення органами досудового розслідування повідомлення про підозру позивачу обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб, що фактично унеможливило звернення останнім до суду із цим позовом протягом встановленого строку, а 25.05.2023 Шепетівським районним судом Хмельницької області винесено ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, а ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 49 Кримінального кодексу України (у зв`язку із закінченням строків давності);
- з 25.05.2018 по 02.06.2018 позивач перебував на амбулаторному лікуванні у КЗ «Славутицький центр ПМСД» з діагнозом гіпертонічна хвороба 2 стадії 2 ступеню та продовжив лікування впродовж 2018-2023 років з періодичним стаціонарним лікуванням ;
- тривале розслідування у кримінальному провадженні № 6201924000000198 від 18.03.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, під час ознайомлення з яким 27.09.2023 дізнався про наявність висновку експерта від 26.06.2020 № 2.1-0172/20, яким підтверджується факт внесення недостовірних відомостей до службових документів (до контракту № 1344/08);
- хвороба матері - ОСОБА_2 , через що позивач мав здійснювати тривалий догляд за нею та витрачати гроші на її лікування, у зв`язку з чим не мав можливості звернутися за правовою допомогою;
- запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" ряду карантинних обмежень, яких мав дотримуватися позивач;
- введення воєнного стану на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.
6.3. Касатор погодився, що кожна з наведених обставин окремо може бути визнана неповажною для цілей оцінки пропуску строку звернення до суду, однак, підкреслив, що слід врахувати, що вказані події мали місце одночасно та в сукупності створили об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення позивачем до суду із цим позовом.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.05.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 25.10.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. ГУ ДСНС у Хмельницькій області подало Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позивач ознайомився з наказом про звільнення 31.05.2018, що підтверджується його власноручним підписом, а обізнаність з технічною помилкою у контракті доводять його звернення від 21.06.2019, 05.08.2019 та 14.12.2019. Позивач про складання висновку експерта міг довідатися з ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.09.2020 у справі №686/15994/19.
9.1. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 із 2018 по 2023 мав трьох адвокатів - Мазуркевич О.С., Підопригору Р.Б та Сисак С.П. , а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту закінчився 24.08.2018. Медична ж документація доводить лікування лише з 03.07.2018 по 30.07.2018, а в інший час позивач лікувався амбулаторно, що не заважало звернутися до суду чи укласти договір про правову допомогу. Доказів хвороби матері не надав. У 2019-2022 лікування не заважало позивачу подавати звернення до Головного управління та ДСНС України.
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
10. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
11. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
12. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
13. Отже, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
14. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
15. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.
16. Матеріалами справи підтверджується, що з оскаржуваним наказом про звільнення від 23.05.2018 № 259, позивач ознайомлений 30.05.2018, що підтверджується його власноручним підписом, а до суду із цим позовом позивач звернувся у листопаді 2023 року, тобто з пропуском більш ніж на п`ять років місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, для звернення до суду у справі про звільнення громадянина з публічної служби.
17. Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків позовної заяви, зокрема, в частині неподання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних причин такого пропуску або ж коли наведені причини у поданому клопотанні визнані судом неповажними.
18. Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
19. Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.
20. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
21. Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку у разі визнання їх судом неповажними.
22. Згідно з частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
23. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
25. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
26. Процесуальні норми КАС України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.
27. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
28. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
29. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
30. Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
31. Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
32. Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
33. Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
34. Так, за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
35. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
36. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
37. Отже, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
38. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
39. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
40. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
41. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
42. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
43. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
44. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
46. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
47. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
48. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
49. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
50. При цьому встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
51. В обґрунтування поважності причин пропуску строку, позивач зазначив, що з 24.05.2018 до позивача був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб, а з 24.05.2018 по 25.05.2023 тривало досудове розслідування та судове слідство у кримінальному провадженні №42018240310000011. Позивач також зазначив, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я з 25.05.2018 по 02.06.2018 перебував на амбулаторному лікуванні у КЗ "Славутський центр ПМСД", після чого продовжував лікування протягом 2018-2023 років та періодично перебував на стаціонарному лікуванні.
52. Матеріалами справи підтверджується, що позивач об?єктивно був обізнаний про наявність оскаржуваного наказу та підстави його прийняття з 30.05.2018, однак звернувся до суду про його оскарження лише у листопаді 2023 року (тобто більш ніж через п`ять років).
53. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.06.2018 у справі № 804/5529/15 та від 18.03.2021 у справі № 320/2915/20 аналізував подібні причини на предмет їх поважності на обґрунтування значного пропуску строку звернення до суду у подібних правовідносинах (у першому випадку більше чотирьох років, а в іншому - близько чотирнадцяти років) та дійшов висновку, що ні наявність кримінального провадження, ні перебування під вартою не унеможливлюють звернення позивача до суду за захистом своїх прав через представника у встановлений законодавством строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
54. За правовими позиціями Верховного Суду, не є поважними причинами пропуску строків звернення до суду перебування особи під амбулаторним наглядом (постанова від 26.03.2020 № 805/2688/18-а), перебування у відпустках, відрядження та на лікарняному (постанова від 06.03.2019 № 805/1985/18-а), пропуск шестимісячного строку після закінчення стаціонарного лікування (постанова від 26.03.2020 №805/2688/18-а), перебування на стаціонарному лікуванні після спливу шестимісячного строку (постанова від 05.03.2020 № 200/2808/19-а), невжиття активних дій протягом майже трьох місяців з часу винесення спірного рішення (постанова ВП ВС від 01.04.2020 № 9901/601/19).
55. Суд не вбачає підстав для застосування інших підходів у цій справі.
56. Обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що аргументи позивача щодо відсутності у нього можливості звернутися за правовою допомогою через брак коштів у зв`язку з необхідністю нести витрати на правову допомогу в означеному кримінальному провадженні, що підтверджував довідкою про доходи за січень 2018 року - червень 2018 року, не доводять об`єктивної неможливості звернутися до суду із цим позовом протягом 5 наступних після звільнення років, тим більше з огляду на ті обставини, що позивач протягом 2019-2022 неодноразово звертався до Головного управління та ДСНС України з питання незаконності його звільнення, а також був ініціатором кримінального провадження №6201924000000198 від 18.03.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.
57. ОСОБА_1 не зазначив що перешкоджало йому скористатися правом на безоплатну правничу допомогу в порядку Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", як і не вказав обставин, що він звертався за безоплатною правничою допомогою, але йому було відмовлено у її наданні через відсутність у нього права.
58. Доказів того, що хвороба матері позивача, на яку останній також посилався як на одну з підстав поважності пропуску означеного строку, безперервно тривала протягом усього п`ятирічного періоду та об`єктивно унеможливлювала протягом цього строку звернутися до суду матеріали справи не містять.
59. Доводи ОСОБА_1 про те, що він лише 27.09.2023 дізнався про наявність висновку експерта від 26.06.2020 № 2.1-0172/20, яким підтверджується факт внесення недостовірних відомостей до службових документів (до контракту №1344/08), коли його адвокат ознайомився з матеріалами кримінального провадження № 6201924000000198, свідчать лише про те, коли позивач почав вживати дії, щоб довідатися про стан ініційованого ним кримінального провадження, та жодним чином не пояснюють чому він не міг ознайомитися з цим кримінальним провадженням та дізнатися про наявність цього висновку протягом трьох років, що передували указаній позивачем даті ознайомлення з моменту складення експертом означеного висновку.
60. За усталеною практикою Верховного Суду запровадження воєнного стану та запровадження карантину і обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, не зумовлюють автоматичного безумовного поновлення строків звернення до суду, ці обставини враховуються при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.
61. При цьому, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суди мають враховувати, серед іншого, коли збіг такий строк (до введення воєнного стану чи запровадження карантину, або під час воєнного стану чи карантину), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з позовом.
62. Водночас жодних причин, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку між обставинами введення воєнного стану та запровадженням карантину і пропуском строку звернення до суду скаржником не наведено, тим більше, що такі обставини виникли після закінчення строку, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України (через майже два з половиною роки - запроваджено карантин та більш ніж через три роки та вісім місяців - введено воєнний стан).
63. Враховуючи, що строк на звернення з цією позовною заявою сплинув до запровадження карантину (09.12.2020) та початку війни (до 24.02.2022), посилання скаржника на введення в Україні воєнного стану та запровадження карантину, як на поважні причини, з яких був пропущений строк на звернення до суду про оскарження наказу про звільнення від 23.05.2018 № 259, є необґрунтованим.
64. ОСОБА_1 не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту, зокрема не вказав жодних дій, пов`язаних з підготовкою до суду позовної заяви у період з моменту закінчення терміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб до отримання копії висновку експерта від 26.06.2020 № 2.1-0172/20 після ознайомлення адвоката позивача 27.09.2023 з матеріалами кримінального провадження №6201924000000198.
65. Підсумовуючи наведене Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, обставин на які посилається скаржник в обґрунтування недотримання ним строків звернення до суду, окремо чи в сукупності не обґрунтовують поважність причин строку звернення до суду більш ніж на п?ять років та, за об`єктивним критерієм, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.
66. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
67. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Сисак Світлана Петрівна, залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська В.М. Соколов