ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа №560/3971/19
адміністративне провадження № К/9901/34142/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №560/3971/19
за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (головуючого-судді Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (головуючого судді: Полотнянка Ю.П., суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури (далі також відповідач), в якому просила:
- стягнути з прокуратури Хмельницької області вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 21 446,25 грн;
- стягнути з прокуратури Хмельницької області середній заробіток в сумі 997,50 грн за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 15 листопада 2019 року по день ухвалення рішення;
- звернути до негайного виконання рішення суду про виплату вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у межах суми стягнення за один місяць.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що звільнена з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII). Зазначає, що має право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно вимог статті 43 Кодексу законів про працю України. Проте відповідач протиправно не провів з нею повного розрахунку при звільненні. При цьому, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, та виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ІІ. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Постановою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №560/3971/19.
5.1 Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано Прокуратуру Хмельницької області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з органів прокуратури. У частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми вихідної допомоги, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.2 Направляючи адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми вихідної допомоги Верховний Суд вказав, що з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
6. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2019 року до 20 січня 2021 року в сумі 21446 (двадцять одна тисяча чотириста сорок шість) грн 47 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6.1 Зменшуючи розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суди попередніх інстанцій застосували правові позиції Верховного Суду, що відображено в тексті оскаржуваних судових рішеннях.
Короткий зміст касаційної скарги
7. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу.
8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328, а саме застосування судом норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
- викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц, від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 про те, що при зменшені розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, необхідно врахувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільнені всіх належних сум передбачених на день звільнення;
- викладених в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 23 грудня 2020 року у справі №825/1732/17, від 23 грудня 2020 року у справі №807/1525/16, від 20 січня 2021 року у справі №200/4185/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №160/13220/19 щодо застосування приписів частини першої статті 117 КЗпП України згідно яких, у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахування того, що всі належні при звільнені суми становлять 100 відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку;
- викладених в постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №200/5764/20-а, від 11 серпня 2021 року у справі №640/9375/20, щодо необхідності застосування статті 117 КЗпП України із урахуванням позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, а саме слід обраховувати суму стягнення пропорційно розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільнені суми становлять сто відсотків, стальки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто незалежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
9. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає, що виходячи із наведених останніх правових висновків Верховного Суду, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із урахуванням принципу пропорційності у спорі, що є предметом розгляду у справі № 560/3971/19, мав би обраховуватись наступним чином.
9.1 Згідно наданого прокуратурою Хмельницької області розрахункового листа за листопад 2019 року (розрахунковий лист наявний у матеріалах справи), при звільненні 15 листопада 2019 року позивачу нараховано та виплачено наступні види виплат: оклад, надбавка за виконання особливо важливої роботи, надбавка за вислугу років за 11 робочих днів, компенсація за невикористану відпустку по календарним дням (38 днів); індексація, всього на суму 37 814,37 гривень.
9.2 Із врахуванням вихідної допомоги при звільненні в сумі 21 446,27 грн, на яку вонамає право відповідно до державних гарантій, встановлених чинним законодавством про працю (що підтверджено постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19), сума усіх належних позивачу при звільненні виплат становить 59 260,64 грн (37 814,37 + 21 446,27).
9.3 Отже, як вважає позивач, сума усіх належних їй виплат при звільненні складає 59 260,64 грн (що становить 100%), з них в день звільнення фактично виплачено 37 814,37 грн (що становить 63,8% від суми усіх належних на день звільнення виплат), а сума невиплаченої вихідної допомоги - 21 446,27 грн (що становить 36,2% від суми усіх належних на день звільнення виплат).
9.4 Вихідна допомога при звільненні в сумі 21 446,25 грн фактично виплачена позивачу 20 січня 2021 року після постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19 та її звернення до Відповідача щодо виконання ним судового рішення.
9.5 Таким чином, на думку скаржника, період затримки розрахунку при звільненні тривав з 15 листопада 2019 року (день її звільнення) до 20 січня 2021 року, всього 293 робочі дні, відповідно до норм тривалості робочого часу на 2019 рік, на 2020 рік (додаток до листа Мінсоцполітики від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» та додаток до листа Мінсоцполітики від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік»).
9.6 Середньоденна заробітна плата становить 997,50 грн, що підтверджується довідкою Відповідача від 22 січня 2021 року № 21-12вн-21.
9.7 Скаржник вважає, що сума середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 15 листопада 2019 року (день звільнення, коли належало виплатити вихідну допомогу) до 20 січня 2021 року (день фактичної виплати вихідної допомоги), всього 293 робочі дні, обрахована відповідно вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, складає 292 267,5 грн (997,50 грн (середньоденний заробіток) х 293 (робочі дні періоду затримки розрахунку при звільненні) = 292 267,5 грн), що становить 100%.
9.8 Висновуючи, скаржник вказує, що виходячи з принципу пропорційності, застосованого в останніх правових позиціях Верховного Суду при визначенні суми відшкодування, передбаченого статті 117 КЗпП України, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному спорі, становить 105 800,83 грн. (36,2% від 292 267,5 грн.).
9.9 Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що тривалий період затримки розрахунку (293 робочі дні) утворився з вини Відповідача та пов`язаний виключно із протиправною поведінкою Відповідача, який усупереч вимог законодавства про працю, умисно не виплатив скаржнику у день звільнення вихідну допомогу, достовірно знаючи про необхідність повного розрахунку при звільненні.
9.10 На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не надали об`єктивної оцінки діям працівника та роботодавця у спірних правовідносинах. Зокрема, судами не враховано добросовісну поведінку працівника у даному спорі.
Позиція інших учасників справи
10. 10 жовтня 2021 року до касаційного суду надійшов відзив Хмельницької обласної прокуратури на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
11. 13 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №560/3971/19.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2021 року для розгляду справи №560/3971/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №560/3971/19.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №560/3971/19 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
15. Наказом в.о. прокурора Хмельницької області від 13 листопада 2019 року №1003к позивач звільнена з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII з 15 листопада 2019 року.
16. 15 листопада 2019 року позивач звернулась до прокуратури Хмельницької області із заявою, у якій просила повідомити, чи виплачена їй вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку відповідно до вимог статті 44 Кодексу законів про працю України.
17. Листом від 15 листопада 2019 року №18-2356-19 прокуратура Хмельницької області повідомила, що позивач звільнена з посади відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, а не на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
18. 15 листопада 2019 року позивач подала звернення з проханням надати розрахунковий лист із зазначенням видів та розміру виплат, які виплачено їй при звільненні; вказати чи виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до вимог статті 44 Кодексу законів про працю України, у разі її невиплати вказати причину.
19. Листом від 15 листопада 2019 року № 18-2356-19 позивачу роз`яснено, що статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Оскільки позивача звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а не на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу, то відсутні підстави для виплати вихідної допомоги. Надано розрахунковий лист із зазначенням видів та розміру виплат, які виплачено при звільненні, а також розрахунковий лист за 2019 рік.
20. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: стягнути вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 21 446,25 грн; стягнути середній заробіток в сумі 997,50 грн за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 15 листопада 2019 року по день ухвалення рішення; стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн, сплачений за подання позовної заяви.
21. На виконання вказаної постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 , згідно наказу керівника Хмельницької обласної прокуратури №28к від 19 січня 2021 року нарахована та виплачена вихідна допомога при звільнення в сумі 21 446,25 грн, яка після утримання податків склала 17 264,23 грн. Зазначене підтверджується довідкою відповідача від 22 січня 2021 року за №21-11вих-21.
22. Розрахунок нарахування цієї допомоги підтверджується довідкою відповідача від 22 січня 2021 року за №21-10вих-21.
23. Сторонами також підтверджувався факт виплати вказаної суми 20 січня 2021 року.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
24. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
26. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. Наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлено Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2020 року у цій же справі.
28. Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми вихідної допомоги, тому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права тільки в цій частині.
29. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження (у частині незгоди позивача із зменшенням належної йому суми грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні) та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
30. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
32. Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
33. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
34. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
35. Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
37. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
38. Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
39. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.
40. Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
41. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
42. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
43. Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 340/1405/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/5415/20-а, від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/17872/19, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 807/1525/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19 та від 22 липня 2021 року у справі № 200/5764/20, тощо.
44. Згідно з довідкою відповідача про розмір грошового забезпечення від 22 січня 2021 року, позивачу нараховано за вересень-жовтень 2019 року 37905,04 грн. Сукупна кількість робочих днів за цей період склала 38 днів.
45. Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 997,50 грн. (37905,04 : 38 робочих дні).
46. Затримка розрахунку при звільненні становить 294 робочих днів (період з 16 листопада 2019 року до 20 січня 2021 року).
47. Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 293265 грн. (середньоденне грошове забезпечення 997,50 грн. х 294 календарних днів).
48. Суди попередніх інстанції вказали, що невиплачена станом на день звільнення вихідна допомога при звільненні становить 21446,25 грн, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, істотність частки невиплаченої при звільненні суми вихідної допомоги складає 7,313% (21446,25 грн./ 293265 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) ).
49. З врахуванням принципу справедливості та співмірності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу з урахуванням істотності частки 7,313 становить: 21446,47 грн. (997,50 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 7,313% х 294 (дні затримки розрахунку).
50. Проте, Верховний Суд уважає такі висновки передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій під час визначення суми, яка підлягає стягненню за затримку розрахунку при звільненні, не було враховано правову позицію Верховного Суду щодо необхідності застосування статті 117 КЗпП України із урахуванням позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, а саме: слід обраховувати суму стягнення пропорційно розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять 100 відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
51. Про необхідність врахування вищенаведеної позиції зазначала позивач в апеляційній скарзі та вказане стало підставою для відкриття касаційного провадження.
52. Так, в матеріалах адміністративної справи наявний розрахунковий лист за листопад 2019 наданий прокуратурою Хмельницької області.
53. Відповідно до вищезазначеного листа ОСОБА_1 при звільненні 15 листопада 2019 року нараховано та виплачено наступні види виплат: оклад - 3001,43 грн, компенсація за невикористану відпустку по календарним дням (38 днів) - 31714,04 грн, індексація - 97,47 грн, надбавка за виконання особливо важливої роботи - 2251,07 грн, надбавка за вислугу років за 11 днів - 750,36 грн, всього на суму 37814,37 грн.
54. Із врахуванням вихідної допомоги при звільненні в сумі 21446,27 грн, на яку позивач мала право на день звільнення, сума усіх належних позивачу при звільненні виплат становить 59260,64 грн (37814,37 +21446,27 )
55. Отже, сума усіх належних ОСОБА_1 виплат при звільненні складає 59 260,64 грн (що становить 100%), з них в день звільнення фактично виплачено 37 814,37 грн (що становить 63,8% від суми усіх належних на день звільнення виплат), а сума невиплаченої вихідної допомоги - 21 446,27 грн (що становить 36,19% від суми усіх належних на день звільнення виплат).
56. Вихідна допомога при звільненні в сумі 21 446,25 грн фактично виплачена 20 січня 2021 року після постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19.
57. Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні тривав з 15 листопада 2019 року до 20 січня 2021 року, всього 293 робочі дні.
58. Середньоденна заробітна плата позивача становить 997,50 грн, що підтверджується довідкою Відповідача від 22 січня 2021 року № 21-12вн-21.
59. Сума середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 15 листопада 2019 року (день звільнення, коли належало виплатити вихідну допомогу) до 20 січня 2021 року (день фактичної виплати вихідної допомоги), всього 293 робочі дні, обрахована відповідно вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, складає 292 267,5 грн (997,50 грн. (середньоденний заробіток) х 293 (робочі дні періоду затримки розрахунку при звільненні) = 292 267,5 грн), що становить 100%.
60. Виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному спорі, становить 105 771,61 грн (36,19% від 292 267,5 грн).
61. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
62. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
63. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
64. З урахуванням наведеного, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанції застосовано помилковий підхід при зменшенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 21 446,25 грн.
65. При цьому, в контексті встановлених обставин у цій справі найбільш пропорційним і співмірним є підхід, запропонований у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 105 771,61 грн.
66. Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні врахувавши принцип співмірності, проте неправильно застосував методологію зменшення такого розміру.
67. Відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає за необхідне змінити рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року в частині мотивів щодо розрахунку розміру стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та розміру такого стягнення, залишивши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в іншій частині - без змін.
68. У касаційній скарзі позивач також просила вирішити питання про розподіл судових витрат.
69. Згідно із частинами першою - третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
70. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
71. Частиною першою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
72. Відповідно до частини шостої даної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
73. Як убачається із наявних у матеріалах справи документів про сплату судового збору, позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги - 1 152 грн 60 коп відповідно до квитанції від 26 березня 2021 року № 0.0.2068073833.1, за подання касаційної скарги - 1 536 грн 80 коп відповідно до квитанції від 09 вересня 2021 року № 0.0.2258879608.1.
74. З огляду на те, що судом касаційної інстанції задоволено позовну вимогу, то понесені позивачем судові витрати за розгляд даної адміністративної справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року змінити в частині мотивів щодо розрахунку розміру стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виклавши їх в редакції цієї постанови.
3. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року в резолютивній частині змінити виклавши абзац другий в наступній редакції:
«Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29000, провулок Військоматський, буд. 3, Хмельницька область, місто Хмельницький) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 105 771 (сто п`ять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 61 копійка з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів».
4. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької обласної прокуратури (29000, провулок Військоматський, буд. 3, Хмельницька область, місто Хмельницький) (ідентифікаційний код юридичної особи 02911102, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір у судах апеляційної та касаційної інстанцій в сумі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко