ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №560/4131/18

адміністративне провадження №К/9901/28472/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року (головуючий суддя - Тарновецький І.І.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (головуючий суддя: Сторчак В. Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Граб Л.С.)

у справі за позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (надалі також - позивач, ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Хмельницькій області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- зобов`язати відповідача скасувати нараховану пеню на сплачену частину чистого прибутку ДП "Науково технічний комплекс "Завод точної механіки" з 20 травня 2016 року до 30 грудня 2018 року;

- грошові кошти в сумі 737 104, 09 грн., зараховані відповідачем в рахунок сплати пені з 20 травня 2016 року до 30 листопада 2018 року, зарахувати відповідно до поля "Призначення платежу" в платіжних дорученнях як сплату частини чистого прибутку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно сплачену позивачем частину чистого прибутку зараховано як пеню за несплачену частину чистого прибутку, оскільки частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами платежем, однак не включена до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), а тому вказаний платіж не є податковим платежем.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано скасувати нараховану пеню на сплачену частину чистого прибутку ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" з 20 травня 2016 року до 30 листопада 2018 року; зобов`язано відповідача зарахувати нараховану пеню на сплачену частину чистого прибутку ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" в період з 20 травня 2016 року до 30 листопада 2018 року, як сплату частини чистого прибутку; в решті позовних вимог відмовлено.

Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій інстанції виходили і того, що податковим органом помилково нараховано штрафні санкції на суму сплаченої позивачем частини чистого прибутку, яка не є податковим платежем у розумінні Податкового кодексу України, а отже і об`єктом застосування штрафної санкції, що призвело до помилкового зарахування відповідачем сплаченої позивачем частини чистого прибутку як пені за несплачену частину чистого прибутку.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не скористався процесуальним правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач вказує про те, що належним способом захисту, який відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення нарахованої пені на сплачену частину чистого прибутку позивача з 20 травня 2016 року до 30 листопада 2018 року.

Відповідач вказує, що скасування пені на сплачену частину чистого прибутку ДП "Науково технічний комплекс "Завод точної механіки" з 20 травня 2016 року до 30 грудня 2018 року - є необґрунтованим способом захисту та таким, що перешкоджає виконанню відповідачем покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" за період з 2 серпня 2016 року до 31 серпня 2018 року відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень сплачено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в сумі 8 102 247 грн.

З огляду на сплату позивачем зазначеної суми частини чистого прибутку (доходу) з пропуском передбаченого законодавством строку відповідачем нараховано пеню в розмірі 737 104, 09 грн. У зв`язку із чим сплачену позивачем в подальшому частину чистого прибутку зараховано відповідачем як сплату пені.

Як представником позивача, так і представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано розрахунки нарахування пені з частини чистого прибутку сплаченого позивачем та відповідне її часткове зарахування, а також залишок несплаченої пені. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, в розрахунках позивача щодо розрахунків відповідача є розбіжності у сумах зарахованої відповідачем пені як сплати частини чистого прибутку, до того ж, відповідно до наданих відповідачем двох таких розрахунків вказані розбіжності наявні в обох із них, що в свою чергу не дає можливості судами встановити яку суму коштів з нарахованої пені в розмірі 737 104, 09 грн. відповідачем саме було зараховано як сплату частини чистого прибутку За доводами позивача сума пені в розмірі 737 104, 09 грн. зарахована в повному обсязі, в рахунок сплати пені, а згідно з розрахунком відповідача - лише частково.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Як підтверджується змістом касаційної скарги, відповідач не ставить під сумнів висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав нарахування пені за несплачену частину чистого прибутку, однак вказує про невірно обраний судами спосіб захисту по відновленню прав платника податку.

За таких обставин, враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.

За визначенням, наведеним у підпунктів 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючі органи забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

З метою забезпечення ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, керуючись вимогами Податкового та Митного кодексів України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та відповідно до підпункту 10 пункту 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141 Наказом Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року № 765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 року за N 217/24994, затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (був чинний до 9 червня 2016 року; надалі також - Порядок №765).

Згідно з пунктом 3 Порядку №765 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи;

За змістом пунктів 4, 7 цього Порядку облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень. Контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі показників стану розрахунків платників, механізму виявлення, усунення та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних забезпечується структурними підрозділами за закріпленими напрямами роботи.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 191 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 травня 2016 року за №751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (набрав чинності 10 червня 2016 року; далі - Порядок №422).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №422 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Положеннями пункту 3 розділу І Порядку №422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Пунктом 1 Розділу ІІ передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини першої статі 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: а) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 5 цього Кодексу захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведених норм процесуального законодавства слідує, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17 зазначив, що у справах, в яких встановлено протиправність дій податкового органу щодо нарахування Товариству пені, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення пені.

За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача у відповідних правовідносинах є не зобов`язання відповідача скасувати пеню на сплачену частину чистого прибутку ДП "Науково технічний комплекс "Завод точної механіки" з 20 травня 2016 року до 30 грудня 2018 року, а зобов`язання відповідача відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника шляхом виключення пені у розмірі 737 104, 09 грн., нарахованої на сплачену частину чистого прибутку ДП "Науково технічний комплекс "Завод точної механіки" з 20 травня 2016 року до 30 грудня 2018 року.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень в частині зобов`язання відповідача скасувати пеню у розмірі 737 104, 09 грн., нараховану на сплачену частину чистого прибутку ДП "Науково технічний комплекс "Завод точної механіки" з 20 травня 2016 року до 30 грудня 2018 року суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування матеріального права.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій в цій частині та викласти другий абзац резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року в іншій редакції.

При цьому у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків по суті спору.

Керуючись статтями 3 345 351 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року змінити.

Викласти абзац другий її резолютивної частини в такій редакції: «Зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника шляхом виключення пені у розмірі 737 104, 09 грн., нарахованої з 20 травня 2016 року до 30 грудня 2018 року на сплачену з 20 травня 2016 року до 30 грудня 2018 року частину чистого прибутку ДП "Науково технічний комплекс "Завод точної механіки"

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх