ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 560/4564/24
адміністративне провадження № К/990/31811/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Матущаком В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії у відповідності до статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) та збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з частиною 2 статті 56 Закону №796-XII, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 16 лютого 2024 року з врахуванням проведених виплат;
- зобов`язати Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії у відповідності до статті 57 Закону №796-ХІІ та збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ, а саме без застосування частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 16 лютого 2024 року з врахуванням проведених виплат.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою з інвалідністю другої групи, отримує пенсію по інвалідності у відповідності до Закону № 796-ХІІ та має право та пільги в тому числі, що стосуються пенсійного забезпечення, передбачені Законом № 796-ХІІ. Позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача, в якій просив здійснити обчислення та виплатити пенсію позивачу у розмірі пенсії за віком із врахуванням середнього заробітку у відповідності до статті 57 Закону № 796-ХІІ із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до вимог частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ. Проте, відповідач листом відмовив у проведенні обчислення розміру пенсії за двоскладовою формулою відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ. Позивач вважає, що така відмова прийнята за відсутності для того правових підстав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи порядок обчислення стажу роботи та середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії має пільговий характер та визначений в статтях 56, 57 Закону №796-ХІІ.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані рішення з неправильним застосуванням положень пункту 2 статті 56, статті 57 Закону Закон №796-XII, частини другої статті 27 Закону №1058-IV та за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
7. Відповідач вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про необхідність здійснення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії.
8. Відповідач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій тих обставин, що страховий стаж позивача становить 19 років 10 місяців 27 днів, відтак зобов`язання збільшити пенсію позивача на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, згідно пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV (двоскладової формули при її обчисленні) є безпідставним та необґрунтованим.
9. Управління також просить Суд сформувати правовий висновок щодо розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції після змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, на правовідносини, які виникли до набрання чинності цими положеннями, тобто, щодо необхідності призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, як обов`язкової умови призначення пенсії за віком із врахуванням середнього заробітку у відповідності до статті 57 Закону №796-ХІІ.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до суду 14 серпня 2024 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/4564/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 лютого 2025 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 14 серпня 2024 року, згідно даних про доставку в кабінет Електронного Суду, позивачем отримано 21 листопада 2024 року о 01:40.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС (1 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане 23 жовтня 2019 року Хмельницькою обласною державною адміністрацію, та отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ.
16. За документами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 19 років 10 місяців 27 днів (враховано по 06 вересня 2009 року).
17. Позивач 16 лютого 2024 року звернувся із письмовою заявою до відповідача, в якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до статті 57 Закону № 796-ХІІ.
18. Листом від 18 березня 2024 року Управління повідомило позивача, що пенсію обчислено відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення, тому що згідно умовного розрахунку за двоскладовою формулою відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ з урахуванням норм частини другої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії становить 2361 грн., що менше, ніж розмір нарахованої пенсії 15640,37 грн.
19. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Позиція Верховного Суду
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
25. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
26. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
27. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
28. Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
29. Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Основного Закону України сформована, зокрема у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 569/5872/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 697/2149/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 155/802/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 638/6950/17, від 04 травня 2018 року у справі № 525/1300/16-а, від 15 травня 2018 року у справі № 686/7047/17, від 22 травня 2018 року у справі № 389/2424/16-а(2-а/389/63/16), від 13 липня 2018 року у справі № 691/670/16-а та від 27 листопада 2018 року у справі № 700/242/17.
30. Таким чином, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до звуження обсягу уже існуючих на момент такого прийняття прав і свобод людини.
31. Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
32. Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.
33. Верховний Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, у пункті 3 якого зазначено, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
34. При цьому КСУ підкреслив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку
35. Таким чином, Суд, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України, доходить висновку про те, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом надання відповідних пільг, компенсацій та гарантій.
36. У рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 КСУ наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави (пункт 4 мотивувальної частини).
37. При цьому у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 КСУ також наголосив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).
38. Таким чином, враховуючи вищезазначене, Суд доходить висновку, що скасування пільг, компенсацій та гарантій, передбачених для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає викладеному у статті 16 Основного Закону України конституційному обов`язку держави, який полягає, зокрема, у здійсненні захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
39. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
40. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
41. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
42. Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї норми Конституції України сформована, зокрема у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 505/329/17, від 21 грудня 2019 року у справі № 712/213/17-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 185/7108/16-а (2-а/185/28/17), від 16 квітня 2020 року у справі № 212/4165/17 (2-а/212/162/17), від 16 червня 2020 року у справі № 759/10085/17, від 23 липня 2021 року у справі № 810/4607/17, від 24 квітня 2024 року у справі № 240/22160/22 та від 24 квітня 2024 року у справі № 240/21469/22.
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС (1 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане 23 жовтня 2019 року Хмельницькою обласною державною адміністрацію.
44. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
45. Наведені заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
46. У пункті 6 рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 КСУ вказав, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.
47. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 статті 56, статті 57 Закону №796-XII, частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а також твердження скаржника стосовно відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.
48. Так, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що пункт 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції до 11 жовтня 2017 року) передбачав, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
49. У подальшому Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
50. Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
51. Отже правове регулювання права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось з 11 жовтня 2017 року, поставивши в залежність передбачену Законом № 796-ХІІ можливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV.
52. Враховуючи такі законодавчі зміни, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23 жовтня 2019 року у справі №809/627/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 300/1390/19, від 06 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21, від 10 січня 2024 року у справі № 300/168/21 та інших, у яких висловлено правову позицію стосовно розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за додатковий стаж роботи є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21 відступила від таких висновків і, враховуючи приписи статей 22 та 58 Конституцій України, зазначила, що держава, як компенсацію за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, гарантувала учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення.
53. Верховний Суд у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, а закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
54. У рішенні від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 КСУ вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).
55. До того ж, КСУ у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
56. Згідно рішення КСУ у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
57. При цьому з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23 квітня 2014 року у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі № 320/1175/17-а, від 14 листопада 2019 року у справі №826/2966/16, від 03 вересня 2020 року у справі №826/11304/16 та від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, Суд зауважив, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
58. Крім того, у рішенні від 12 лютого 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
59. З огляду на вищезазначене, Суд вказав, що за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, пунктом 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).
Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за додатковий стаж роботи залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
60. Аналогічний висновок неодноразово застосований Верховним Судом у постановах від 29 жовтня 2024 року у справі № 460/16652/23, від 18 листопада 2024 року у справі № 460/19095/23, від 22 листопада 2024 року у справі № 460/24038/23 та від 04 грудня 2024 року у справі № 300/2616/21.
61. Зазначений висновок в повній мірі відповідає позиції судів попередніх інстанцій щодо застосування положень пункту 2 статті 56, статті 57 Закону №796-XII, частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а його наявність та сталість спростовує зазначене у касаційній скарзі твердження скаржника стосовно відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
62. Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 колегія суддів вважає передчасними, з огляду на таке.
63. Враховуючи викладену Верховним Судом у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21 правову позицію, при вирішенні питання про наявність у позивача права на збільшення, за наслідками перерахунку, пенсії позивача на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, згідно пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV, необхідно враховувати, що:
- Право на пенсію в повному розмірі для громадян, які належать до зазначених категорій (1, 2, 3, 4), виникає лише за умови чітко встановленої мінімальної кількості стажу роботи:
для чоловіків - 20 років.
для жінок - 15 років.
- Збільшення пенсії на 1% заробітку відбувається за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж, але не більше 75% від заробітку.
- Для осіб, які працювали в умовах, визначених у списку № 1 (наприклад, робота в зонах підвищеного радіаційного ризику), цей розмір збільшується до 85% заробітку, якщо чоловік має стаж не менше 10 років, а жінка - 7 років 6 місяців.
- Пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII зберігає свою юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинен застосуватися у редакції, яка діяла на час призначення такій особі пенсії.
64. З вищезазначеного вбачається, що ключовим для правильного вирішення спору, який виник у цій справі, є встановлення:
- кількості років наявного у позивача стажу роботи, що є підставою для застосування механізму підвищення пенсії, передбаченого пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ;
- дати, з якої позивачу було призначено пенсію (для визначення редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, що має застосовуватися відносно заявника).
65. Суд наголошує, що точне визначення наявності необхідної кількості стажу (для чоловіків - понад 20 років) є ключовим та першочерговим етапом для подальшого вирішення питання про перерахунок пенсії згідно положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, оскільки суть передбаченого положеннями Закону № 796-ХІІ механізму обчислення пенсії полягає в прагненні держави заохочувати осіб до тривалішої трудової діяльності шляхом надання додаткових виплат, пропорційно кількості років, відпрацьованих після досягнення встановленого мінімуму.
При цьому важливим також є встановлення дати призначення пенсії особі, яка звертається із заявою про перерахунок пенсії з огляду на необхідність визначення редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, що має застосовуватися відносно заявника. Зазначене прямо впливає на механізм перерахунку пенсії, оскільки зміни, внесені Законом № 2148-VIII, передбачають нову умову (призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV), що суттєво змінює сам порядок обчислення та, відповідно, розмір пенсії за результатами її перерахунку.
66. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, дійшли передчасного висновку про те, що протиправними діями Управління було звужено права позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія), оскільки для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи та середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії має пільговий характер та визначений в статтях 56, 57 Закону №796-ХІІ. Вказали, що перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
З огляду на це, суди наголосили на наявності у позивача права на перерахунок та виплату його пенсії із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для її обчислення у відповідності до статті 57 Закону № 796-ХІІ та збільшенням останньої на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV.
67. Водночас, питання кількості стажу, а також наявності у позивача додаткового, понад мінімально встановленого, стажу та його розмір судами не з`ясовувалось. Такі обставини мають ключове значення для правильного вирішення справи, оскільки саме з ними Закон № 796-ХІІ пов`язує можливість збільшення розміру пенсії. Крім того, з`ясування зазначених обставин є важливим також і для забезпечення належного та справедливого виконання рішення суду в повному обсязі.
68. Аналогічного висновку щодо необхідності встановлення наведених обставин дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17 грудня 2024 року у справі № 460/25173/23.
69. Таким чином, колегія суддів наголошує, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії у відповідності до статті 57 Закону № 796-ХІІ та збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи за понаднормовий стаж, але не вище 75 процентів заробітку, згідно пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, починаючи з 16 лютого 2024 року, з врахуванням проведених виплат, є передчасним, оскільки судами попередніх інстанцій не в повній мірі перевірено та досліджено всі обставини і докази, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин.
70. Суд касаційної інстанції в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення не відповідають встановленим у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з`ясовали усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, й не підтвердили їх належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
73. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
74. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
75. Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються кількості набутого позивачем стажу роботи та дати призначення пенсії. У разі необхідності зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
76. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 238 341 343 344 349 353 354 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
О.П. Стародуб