ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 560/4575/24
адміністративне провадження № К/990/734/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 (суддя Матущак В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 (суддя-доповідач Ватаманюк Р.В., судді: Капустинський М.М., Сапальова Т.В.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 18.06.2024 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008.
2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
4. На виконання ухвали від 20.06.2024 позивач подав заяву, в якій зазначив, що незважаючи на те, що з цим позовом звернувся у 2024 році, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду повинна застосовуватися частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції до 19.07.2022, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
5. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 визнано неповажними зазначені в заяві від 01.07.2024 підстави пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
6. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171 пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 залишено без змін.
8. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Суди обох інстанцій зазначили, що на момент виключення позивача зі списків особового складу, 04.03.2023, діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком. А тому позивач мав право звернутись до суду з позовом щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно упродовж трьох місяців з 01.07.2023, тобто до 01.10.2023, однак позовна заява подана до суду 28.03.2024, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
9. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм процесуального права ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що незважаючи на те, що з цим позовом він звернувся до суду у 2024 році, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду має застосовуватися норма частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом №2352, що була чинною на час виникнення і припинення спірних правовідносин та передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
10.1. Також позивач наголосив, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, із заявою про вирішенні трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
10.2. Водночас відповідач з дня звільнення по теперішній час письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні не надав, у зв`язку з чим, на думку позивача, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
11. Ухвалою від 10.01.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України та пункту 7 частини першої статті 240 КАС України щодо підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
12. Відзиву на касаційну скаргу відповідач не подав.
13. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
14. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
17. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного грошового забезпечення, а саме: невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
18. Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
19. Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
20. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
21. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
21.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
21.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
22. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
23. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
23.1. У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
23.2. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
24. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, у контексті зазначених висновків Судової палати, Верховний Суд констатує, що строк звернення до суду з позовом щодо оскарження невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно встановлюється положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
25. Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанції про застосування до спірних правовідносин положень статті 233 КЗпП України у редакції, що набрала чинності з 19.07.2022.
26. Більш того, застосування частини другої статті 233 КЗпП України саме в редакції Закону №2352-ІХ суди обох інстанцій безпідставно пов`язали з виключенням ОСОБА_1 зі списків особового складу частини (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2023 №56), водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звільнений і продовжує перебувати на військовій службі.
27. З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171 та пункту 7 частини першої статті 240 КАС України свідчать про порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, а тому доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження в цій частині.
28. За правилами пункту 1 частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
29. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
30. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
31. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
32. Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 скасувати.
3. Справу №560/4575/24 направити для продовження розгляду до Хмельницького окружного адміністративного суду.
4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов