ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 560/5613/24

адміністративне провадження № К/990/36220/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Уханенка С.А., Кашпур О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 560/5613/24

за позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Дзундзою Юрієм Романовичем, на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024, постановлену у складі судді Ковальчук О.К., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2024, ухвалену у складі: судді-доповідача Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - відповідач) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 20.12.2023 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 560/10221/22;

1.2. зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 20.12.2023 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 560/10221/22.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 560/5613/24 за правилами спрощеного позовного провадження.

3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 позовну заяву позивача залишено без руху, у зв`язку з пропуском ним строку звернення до суду та надано строк для усунення недоліків.

4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2024, визнано неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду та залишено позов без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 та частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій зазначили, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати. Отже, спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення стосується заробітної плати.

6. У таких спорах строк звернення встановлено статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частина перша якої з 19.07.2022 має таку редакцію: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».

7. Відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

8. Посилаючись на вказані норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що після 01.07.2023 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

9. Суди попередніх інстанцій встановили, що індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 560/10221/22 відповідач виплатив 20.12.2023 і саме з цієї дати позивачеві мало бути відомо про порушення свого права щодо компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

10. Водночас до суду позивач звернувся 16.04.2024, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2024.

12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022, є помилковими.

13. Позивач доводить, що предметом спору є дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018, виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №560/10221/22. Таким чином, ураховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України, у редакції, до внесення до неї змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX щодо тривалості строку звернення.

14. Позивач також зазначає, що частина друга статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19.07.2022, початок відліку тримісячного строку пов`язує з одержанням працівником письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.

15. У спірних правовідносинах таке повідомлення позивачем було отримано 20.02.2024.

16. З урахуванням викладеного, позивач уважає, що ним не було пропущено строку звернення до суду.

17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

18. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 24.09.2024. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В. Уханенку С.А.

19. Ухвалою Суду від 30.09.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування.

20. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

21. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України.

24. Частинами третьою-четвертою статті 123 КАС України передбачено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

25. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

26. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

27. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

28. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

31. Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

32. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

33. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

34. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX) внесено зміни до норм КЗпП України, зокрема, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, згідно з якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

35. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

36. Закон №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.

37. Згідно з новою редакцією статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

38. Відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

39. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

ІV. Позиція Верховного Суду

40. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

41. Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

42. У цій справі підставою для залишення позову без розгляду був висновок судів попередніх інстанцій про пропуск строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням вимог частини першої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX, становить три місяці й обчислюється з дати виплати заборгованості індексації грошового забезпечення.

43. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом позову є компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018.

44. Як установили суди попередніх інстанцій, виплата суми індексації за вказаний період на виконання судового рішення у справі № 560/10221/22 мала місце 20.12.2023 - вже після внесення змін до статті 233 КЗпП України в частині тривалості строку звернення до суду у спорах, що стосуються оплати праці, у зв`язку з чим з цього дня почав відлік передбачений вказаною статтею тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення відповідної компенсації.

45. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спору та необхідністю застосування до питання визначення тривалості строку звернення вимог статті 233 КЗпП України.

46. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.

47. Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

48. У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

49. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

50. Перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

51. Виходячи з цього, спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, стосується заробітної плати такого публічного службовця.

52. Аналогічний висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постанові від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а.

53. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

54. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що строк звернення у таких спорах регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

55. Щодо питання, яка саме редакція статті 233 КЗпП України має застосовуватися до спірних правовідносин, то Суд зазначає таке.

56. У позовній заяві позивач не визначив конкретного періоду, за який він вимагає стягнути на його користь компенсацію. Проте з обставин справи вбачається, що днем фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018 є 20.12.2023, а днем його звільнення зі служби цивільного захисту - 08.06.2018.

57. Як уже було зазначено Судом, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції.

58. До 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

59. Особливістю спірних правовідносин є їхній триваючий характер.

60. Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

61. Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

62. Таким чином, компенсація, яка є предметом спору, нараховується за затримку на один і більше місяців заробітної плати та інших подібних виплат, які мають регулярний характер. Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

63. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

64. Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

65. Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци 1 і 2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

66. У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп і від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

67. У цьому контексті Суд ураховує, що питання щодо правил застосування частини другої статті 233 КЗпП України за подібних обставин справи (з приводу повноти розрахунку із заявником при звільненні) було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі № 460/21394/23.

68. У зазначеній постанові судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:

- від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

- від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01.03.2022 по 19.05.2023; дата звернення до суду з позовом - 22.05.2024] та від 20.11.2023 у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21.03.2023], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;

- від 12.09.2024 у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.

69. Водночас судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

70. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.

71. Виходячи з наведено, Суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.

72. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Суд зауважує, що зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій пов`язали початок відліку тримісячного строку з моментом фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018 на виконання судового рішення у справі № 560/10221/22.

73. Водночас у постанові від 03.04.2025 у справі № 420/1581/24 Верховний Суд у подібних правовідносинах указав про помилковості цього підходу, адже день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

74. За висновком Верховного Суду у згаданій справі право на компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, проте не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

75. З уваги на це Верховний Суд у справі № 420/1581/24 констатував, що такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення у особи права на компенсацію (з моменту затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців).

76. Суд уважає застосовними вказані висновки до спірних правовідносин у цій справі та зазначає, що на час виникнення у позивача права на компенсацію (такі події мали місце до 19.07.2022) частина друга статті 233 КЗпП України діяла у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

77. Таким чином, судами попередніх інстанцій при вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду помилково застосовано частину другу статті 233 КЗпП, у редакції Закону № 2352-IX.

78. Беручи до уваги викладене, висновок судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду є помилковим.

79. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

80. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

81. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

82. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

83. Скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2024, а справу № 560/5613/24 направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

84. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: С.А. Уханенко

О.В. Кашпур