ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 560/7672/21

адміністративне провадження № К/990/17335/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: А.В. Жука, Ж.М. Мельник-Томенко,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №560/7672/21

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року (головуючий суддя: Смілянець Е.С., судді: Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У червні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в травні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги. Однак за результатами розгляду його заяви, відповідач листом від 4 червня 2021 року за № 350/184/151179 повідомив, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Не погоджуючись із відповіддю на вказану заяву, позивач звернувся до суду з цим позовом.

31 грудня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення про задоволення позову, яким:

- визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні;

- зобов`язав військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, що було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при обчисленні грошової допомоги при звільненні позивача протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача 60% щомісячної грошової винагороди, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10 травня 2019 року у справі №820/5285/17, від 29 листопада 2019 року у справі №822/112/18, від 5 грудня 2019 року у справі №295/5200/18.

В січні 2022 року військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без руху у зв`язку з несплатою скаржником судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

22 червня 2022 року через систему «Електронний суд» військова частина НОМЕР_1 подала нову апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №560/7672/21. Одночасно з цим, заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач указав те, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвали від 13 січня 2022 року, одразу після виділення коштів на сплату судового збору, а саме 21 лютого 2022 року було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №560/7672/21, однак 23 лютого 2022 року на офіційну електронну адресу військової частини від Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла ухвала про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС у зв`язку з неусуненням апелянтом недоліків, датована 14 лютого 2022 року. На підставі викладеного, скаржник акцентував увагу на тому, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №560/7672/21 про повернення апеляційної скарги надійшла після усунення недоліків військовою частиною на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху.

27 червня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження і залишив скаргу без руху.

Апеляційний суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору військовою частиною чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Одночасно з цим, суд надав апелянту 10 днів з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року, у якій вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є.

На виконання вимог указаної ухвали, 29 червня 2022 року військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку.

В обґрунтування цього клопотання скаржник наполягав на тому, що у період з 18 лютого 2022 року до 3 квітня 2022 року посада юрисконсульта військової частини була вакантною, виконання обов`язків за цією посадою не здійснювалось протягом цього часу. Крім того, просив суд врахувати, що військову частину було переведено на організаційні штати воєнного часу у зв`язку з введенням на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

5 липня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд указав, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Одночасно з цим, суд зазначив, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Також суд указав, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Враховуючи указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", згідно якого скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється, суд апеляційної інстанції зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

На основі цього суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску відповідного строку.

Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року, відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

Скаржник просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким визнати поважними причини пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що під час подання первісної апеляційної скарги ним дотримано процесуальні строки. Вказує, що ухвалою апеляційного суду від 14 лютого 2022 року неправомірно було повернуто його первісну апеляційну скаргу, оскільки судовий збір за подання первісної апеляційної скарги ним було сплачено 21 лютого 2022 року, а ухвалу про повернення апеляційної скарги військова частина отримала на офіційну електронну адресу лише 23 лютого 2022 року, тобто після усунення недоліків.

Також, скаржником зауважено, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що з 18 лютого 2022 року до 3 квітня 2022 року посада юрисконсульта юридичної групи А3808 була вакантною, виконання обов`язків за цією посадою не здійснювалось протягом вказаного строку.

Поряд з цим, скаржник зазначив, що з 11 лютого 2022 року згідно з розпорядженням від вищестоящого командування у військовій частині НОМЕР_1 були здійсненні заходи щодо приведення військової частини у вищий ступінь бойової готовності у зв`язку з можливою загрозою збройної агресії з боку РФ, а в подальшому на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року військову частину НОМЕР_1 переведено на організаційні штати воєнного часу. На переконання скаржника, дані обставини об`єктивно вказують на відсутність можливості здійснювати представництво військової частини НОМЕР_1 в суді.

Позивач ОСОБА_1 , у межах встановленого строку, надав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просив касаційну скаргу відхилити, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 5 липня 2022 року у справі №560/7672/21 залишити без змін. В обґрунтування наданого відзиву зазначає, що вважає аргументи військової частини необґрунтованими. Вказує, що військовою частиною сплату судового збору було прострочено ще до запровадження воєнного стану в Україні, а посилання на відсутність юрисконсульта та відсутність коштів на оплату судового збору, на переконання позивача не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку. Крім того, позивач зауважив на неналежному самопредставництві юридичної особи.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Специфіка повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, полягає, зокрема і тому, що у разі відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, остання без руху не залишається і у скаржника в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків такої апеляційної скарги.

За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

Як свідчать матеріали справи, 31 грудня 2021 року суд першої інстанції розглянув справу й ухвалив рішення. 31 грудня 2021 року копія рішення суду першої інстанції скерована на офіційну електронну адресу військової частини НОМЕР_1 , документ доставлено до електронного кабінету 31 грудня 2021 року 0 10 год. 24 хв.

10 січня 2021 року через систему «Електронний суд» відповідач подав первинну апеляційну скаргу, яка ухвалою від 13 січня 2022 року була залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

13 січня 2022 року копія зазначеної ухвали була направлена апелянту в його електронний кабінет і доставлена до електронного кабінету 13 січня 2022 року об 11 год. 50 хв. про що складена довідка про доставку електронного листа.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу повернув заявнику у зв`язку із несплатою судового збору при поданні апеляційної скарги.

23 лютого 2022 року копія зазначеної ухвали була направлена апелянту в його електронний кабінет і доставлена до електронного кабінету 23 лютого 2022 року о 15 год. 25 хв., про що складена довідка про доставку електронного листа.

22 лютого 2022 року відповідач подав до апеляційного суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі №560/7672/21, додавши платіжне доручення №2382 від 21 лютого 2022 року щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №560/7672/21.

Указану ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року про повернення апеляційної скарги сторони не оскаржували у касаційному порядку.

Вдруге, скаржником подано апеляційну скаргу 22 червня 2022 року з мотивацією, що вперше апеляційну скаргу було подано вчасно, заявивши клопотання про поновлення строку на його апеляційне оскарження.

Залишаючи без руху й надалі повертаючи цю скаргу, апеляційний суд виходив з того що скаржник пропустив строк, установлений частиною першою статті 295 КАС України, майже на чотири місяці, а зазначені ним причини пропуску цього строку не є поважними.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції у вимірі доводів та аргументів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, військова частина подала первісну апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року в межах строку, визначеного статтею 329 КАС України.

Разом з тим, у зв`язку з невиконанням скаржником вимог про усунення недоліків, викладених в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року протягом встановленого в ухвалі строку, апеляційний суд ухвалою від 14 лютого 2022 року повернув апеляційну скаргу.

Повторно з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року скаржник звернувся до апеляційного суду 22 червня 2022 року.

Скаржник зауважує, що судовий збір за подання первісної скарги було сплачено ще 21 лютого 2022 року, а ухвалу про повернення апеляційної скарги військова частина отримала на офіційну електронну адресу лише 23 лютого 2022 року, тобто після усунення недоліків.

З огляду на наведені фактичні обставини, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Перш за все слід відзначити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

Суд зазначає, що при поданні первинної апеляційної скарги та в подальшому на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху скаржник сплатив судовий збір 21 лютого 2022 року.

23 лютого 2022 року, тобто після усунення недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду від 13 січня 2022 року, військова частина отримала на офіційну електронну адресу ухвалу про повернення апеляційної скарги від 14 лютого 2022 року.

Суд зазначає, що в подальшому, при поданні повторної апеляційної скарги 22 червня 2022 року, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи клопотання тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, скаржник був безпосередньо задіяний в процес організації мобілізаційних дій, адже пунктом 2 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 визначено військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. З огляду на те, що військова частина НОМЕР_1 перебуває у складі Збройних Сил України, вона була переведена на штати воєнного часу та виконувала (і продовжує це робити) функції із забезпечення обороноздатності держави Україна.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху, а в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не навів мотивів, з яких введення в державі воєнного стану, крізь призму виконуваних функцій скаржником за такої обставини, є неповажною підставою для поновлення йому строку на апеляційне оскарження рішення суду конкретно у цьому випадку.

Поруч з чим, Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.

Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Враховуючи те, що скаржник в силу свого статусу виконує функції безпосередньо пов`язані із обороноздатністю держави Україна, а також те, що при поданні первісної апеляційної скарги не було порушено процесуальних строків та усунено недоліки апеляційної скарги до отримання ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, Верховний Суд вважає, що ці обставини можуть бути підставою для поновлення процесуального строку.

Так, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

За таких фактичних обставин справи, на думку Верховного Суду, у цьому випадку скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

Неврахування у сукупності вже згаданої обставини введення в державі воєнного стану, виконуваних скаржником функцій, що випливають з його статусу, призвело до передчасного висновку суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення до суду та, як наслідок, відмові у відкритті апеляційного провадження і ненадання доступу до суду для оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Отже, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом на звернення з апеляційною скаргою.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення в адміністративній справі №560/7672/21, яким визнати поважними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року, однак Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції не має повноважень на поновлення пропущеного процесуального строку у апеляційному провадженні. Наслідком скасування ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження є направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи зазначене, касаційну військової частини НОМЕР_1 належить задовольнити частково, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року у справі №560/7672/21 скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду