ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 560/8511/21
адміністративне провадження № К/990/15610/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 (колегія у складі суддів Граб Л.С., Ватаманюка Р.В., Залімського І.Г.)
у справі № 560/8511/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.05.2021 щодо відмови у переведенні на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу";
- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 29.12.2014;
- зобов`язати відповідача перевести з 25.05.2021 на пенсію за віком державного службовця та здійснити нарахування й виплату призначеної пенсії із суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначеної у довідках від 24.05.2021 №6294, №6295 з врахуванням виплачених сум.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
3. 25.05.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
4. Рішенням від 28.05.2021 Управління відмовило ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". При цьому, зазначено про неможливість зарахування до стажу державного службовця періоду роботи з 04.07.2001 по 29.12.2014 в органах місцевого самоврядування.
5. Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
6. В обґрунтування позовних вимог позивач, покликаючись на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, зазначила, що після 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Також зазначила, що положеннями п. 2 ст. 46 Закону № 889- VІІІ встановлено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування. Передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що відсутні законні підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про державну службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не відповідних категорій посад державних службовців.
Отже, періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 29.12.2004 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позов задоволено.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17, дійшов висновку, що період проходження служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Тому відповідачем безпідставно не зараховано до стажу відповідача період роботи з 04.07.2001 по 29.12.2014 в органах місцевого самоврядування.
Оскільки на час звернення до пенсійного органу позивач досягнув 58 років 6 місяців та має загальний стаж роботи понад 30 років, стаж державної служби понад 20 років на дату набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ, то є правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Отже, слід зобов`язати відповідача перевести та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 25.05.2021 в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 24.05.2021 №6294 та №6295.
10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 25.05.2021 на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках від 24.05.2021 №6294, №6295 - скасовано.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 25.05.2021 з пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію, передбачену статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993; в решті позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для врахування довідок про складові заробітної плати № 6295 від 24.05.2021 та № 6294 від 24.05.2021 при розрахунку пенсії, оскільки останні видані керівником УПСЗН Хмельницької міськради за посадою начальника відділу станом на квітень та травень 2021 року.
При цьому, у довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Проте, позивач у цій справі звільнена з посади державного службовця ще 29.12.2014, а відтак застосування при розрахунку пенсії державного службовця зі складових заробітної плати, з яких остання не сплачувала страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суперечитиме нормам ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції, що спірний період роботи позивача в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
Зважаючи на те, що у ОСОБА_1 стаж державної служби станом на 01.05.2016 склав понад 20 років і остання станом на зазначену дату займала посаду, що відноситься до посад державної служби, за нею зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ відповідно до п.10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та, відповідно, є правові підстави для переведення позивача з пенсії, призначеної їй на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця згідно Закону № 3723-XII.
11. У касаційній скарзі позивач просила скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
12. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції не повідомляв її про апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції. Зазначає, що Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2021 повернув відповідачу апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021.
У травні 2022 року від ГУ ПФ України в Хмельницькій області дізналася, що суд апеляційної інстанції скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 й ухвалив нове рішення, на виконання якого Пенсійний фонд призначив пенсію, яку вона отримувала до звернення до суду. Після відкриття апеляційного провадження направлений судом лист надійшов 21.02.2022 до поштового відділення № 27 за місцем її проживання, проте 21.03.2022 повернувся до суду «за закінченням терміну зберігання»; жодного повідомлення від поштового відділення про необхідність отримання судового повідомлення не отримувала.
Також покликається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.09.2019 у справі № 906/142/18, від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц, постанову Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 522/18010/18.
13. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав (ухвалу про відкриття касаційного провадження отримано 11.07.2023, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
15. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
16. Відповідно до статті 301 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
17. З інформації, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що 26.02.2022 судом апеляційної інстанції на адресу позивача: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлялася ухвала про відкриття апеляційного провадження, проте поштове відправлення повернулося на адресу відправника з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
18. Наведені вище обставини були кваліфіковані судом апеляційної інстанції як належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи та зазначено про те, що позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
19. При цьому, слід звернути увагу на те, що одне лише зворотнє поштове відправлення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», не може свідчити про обізнаність сторони щодо існування судового провадження та, як наслідок, наявності у нього можливості свідомо дотримуватись обов`язку щодо необхідності цікавитися станом такого провадження з розумним інтервалом часу.
20. Положення КАС України також не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, дана відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для встановлення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема, не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особи, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.
21. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18.
22. В свою чергу, позивач наполягає на тому, що їй взагалі не було відомо про розгляд справи №560/8511/21, оскільки ні ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, ні копії апеляційної скарги не отримувала, а лише було відомо про наявність ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, якою апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було повернуто скаржнику.
23. Оскільки рішення суду першої інстанції у цій справі набрало законної сили, позивач звернулася до відповідача за його добровільним виконанням.
24. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу було зараховано до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 29.12.2014 та з 25.05.2021 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з обчисленням пенсії в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках від 24.05.2021 № 6294, № 6295.
25. Отже, внаслідок неповідомлення касатора про подання апеляційної скарги та про відкриття апеляційного провадження у даній справі, остання була позбавлена можливості відслідкувати інформацію про рух справи, призначені судові засідання також і за допомогою веб-порталу "Судова влада" або Єдиного державного реєстру судових рішень та позбавило можливості ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.
26. При вирішенні цієї справи Верховний Суд ураховує рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 у справі «Созонов та інші проти України», в якому Суд зазначив про те, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
27. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
28. Отже, доказів, які б дозволяли дійти висновку про фактичну обізнаність ОСОБА_1 щодо існування судового провадження у справі №560/8511/21, матеріали справи не містять, що є порушенням статті 129 Конституції України.
29. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
30. Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, а відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
31. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі №560/8511/21 скасувати і направити справу на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб