ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 560/9167/23
провадження № К/990/29195/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Курка О.П., суддів: Боровицького О. А., Шидловського В.Б.) у справі №560/9167/23,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) звернулося до суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просило скасувати постанову від 13.03.2022 ВП № ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 560/3125/20 виконано відповідно до наданих повноважень та вимог чинного законодавства, а оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області в повному обсязі не виконало рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №560/3125/20, доказів які б вказували на поважність причин невиконання рішення суду, а також доказів на вжиття належних заходів на вимогу державного виконавця щодо його виконання, не надало, відтак постанова про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн, винесена у виконавчому провадженні №67068175 від 13.03.2023, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області задоволено повністю, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи те, що позивач не зміг здійснити виплату нарахованого за період з 19.02.2020 по 31.05.2021 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 824 992,96 грн. у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування, то відсутні були підстави для накладення на нього штрафу за невиконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
7. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, із касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 залишити в силі.
8. Підставою перегляду оскаржуваного судового рішення скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України та вказує, що суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду щодо застосування в подібних правовідносинах:
- положень частини другої статті 49 КАС України, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі №686/28853/18, від 26.09.2019 у справі №686/28850/18;
- положень статті 1, пункту 1 частини першої статті 3, частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 1 і 16 частини третьої, частини четвертої статті 18, пункту 1 частини першої, частини шостої статті 26, частин першої-третьої статті 63, частин першої і другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», викладених у постанові від 28.05.2019 у справі №905/2458/16, у тому числі про те, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (частина друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»);
- положень частин першої і другої статті 23, пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, у тому числі про те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
9. Крім цього, підставою перегляду оскаржуваного судового рішення позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах:
- Глави 6 Бюджетного Кодексу України, утому числі статей 32, 32-1, 33, 34, 35, 36.;
- методики проведення фінансово-економічних розрахунків під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів України та проекту закону, що вноситься у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України затвердженої наказом Міністерства фінансів України 21.03.2008 №428 (у редакції наказу МФ України від 06.12.2019 №510), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2020 за 75/34358;
- інструкції з підготовки бюджетних запитів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 06.06.2012 №687, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2012 за №1057/21369 в їх сукупності та взаємозв`язку цих нормативних актів між собою та з приписами частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» щодо покладання на боржника-юридичну особу, державу обов`язку щодо виконання рішення суду;
- інструкції з підготовки пропозиції до Бюджетної декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 21.07.2022 №207, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2022 за №882/38218.
10. Скаржник зазначає, що не зважаючи на те, що він є стягувачем у виконавчому провадження № ІНФОРМАЦІЯ_1, відкритого за його заявою, та є зацікавлений у результатах вирішення спору, суд першої інстанції ухвалою безпідставно відмовив йому в реалізації права вступити в цю справу на стороні відповідача в якості третьої особи; суд апеляційної інстанції цього недоліку не виправив.
11. Також касатор звертає увагу на обов`язковості виконання рішення суду, яке набрало законної сили, яке, на переконання скаржника, не виконане позивачем.
12. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини у справі та не надав оцінку всім аргументам учасника справи.
13. Окрім цього, в касаційній скарзі касатор просить постановити окрему ухвалу та направити її відповідним суб`єктам владних повноважень, які мають право законодавчої ініціативи, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Конституції України, та/або до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень останнього речення частини п`ятої статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
14. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
15. Скаржник 20 січня 2025 року звернувся до Верховного Суду із заявою, в якій зазначає, окрім іншого, що рішення у справі 560/3125/20 до цього часу залишається не виконаним.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
16. Касаційна скарга ОСОБА_1 , до Верховного Суду надійшла 23.08.2023.
17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 цій у справі.
19. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням від 30.10.2020 у справі №560/3125/20, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021, зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Хмельницького апеляційного суду від 10.03.2020 № 01-17/68 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
21. 07 жовтня 2021 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ ІНФОРМАЦІЯ_1.
22. Листом від 18.11.2021 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020, 18.05.2021 здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Хмельницького апеляційного суду від 10.03.2020 № 01- 17/68 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку з 19.02.2020 становить 103 996,06 грн, сума доплати за період з 19.02.2020 по 31.05.2021 становить 824 992,96 грн. Зокрема, сума доплати буде виплачена при відповідному фінансуванні в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
23. 27 лютого 2023 року від стягувача надійшло клопотання про надання інформації та вжиття заходів щодо виконання рішення суду від 30.10.2020 у справі №560/3125/20.
24. 02 березня 2023 року державним виконавцем направлена вимога про надання інформації про включення рішення суду у чергу для виплати заборгованості та дати виплати донарахованої суми довічного грошового утримання в розмірі 824 992, 96 грн.
25. 13 березня 2023 року складений акт державного виконавця про не виконання рішення суду та винесена постанова про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн, за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/3125/20.
26. Листом від 14.03.2023 позивач повідомив про не виконання рішення в частині виплати заборгованості за результатом перерахунку посилаючись на обмежене фінансування. Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду зазначило, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суд від 30.10.2020 у справі №560/3125/20 включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюватиметься за окремою бюджетною програмою, станом на 09.03.2023 реєстраційний номер рішення №414981.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
29. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
30. Предметом цього спору є постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.03.2022 ВП № ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у справі №560/3125/20, у виконавчому провадження за яким стягувачем є ОСОБА_1 , - заявник касаційної скарги у цій справі.
31. Матеріали справи свідчать про те, що при розгляді цього спору ОСОБА_1 , на користь якого здійснюється зазначене виконавче провадження, не був залучений до участі у справі.
32. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови про накладення на позивача штрафу.
33. У межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зауважує, що правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
34. Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
35. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи (частина п`ята статті 49 КАС України).
36. Відповідно до частини другої статті 51 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу.
37. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
38. Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
39. Разом з цим, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
40. Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
41. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, з-поміж іншого, у постановах від 15.10.2019 у справі №686/28853/18, від 26.09.2019 у справі №686/28850/18, на неврахування яких покликався скаржник у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №260/61/22, від 01.12.2022 у справі №160/2798/21 та інших.
42. Оскільки оскаржуване рішення відповідача прийняте у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , а боржником - позивач, то оскаржувана постанова державного виконавця стосується прав й обов`язків ОСОБА_1 , як учасника виконавчого провадження.
43. Матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2023 ОСОБА_1 було направлено до суду першої інстанції заяву, в якій скаржник просив, зокрема, про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
44. Із аналогічним клопотанням до суду першої інстанції звертався також відповідач.
45. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у задоволенні наведених клопотань було відмовлено.
46. Беручи до уваги об`єктивну можливість впливу ухваленого у цій справі судового рішення на права й обов`язки ОСОБА_1 , останній помилково був не залучений судом першої інстанції до участі у справі як третя особа.
47. Суд апеляційної інстанції всупереч пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України не скасував рішення суду першої інстанції та не ухвалив нового рішення суду через незалучення до участі у справі ОСОБА_1 , оскільки судове рішення може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі.
48. За встановлених обставин справи та з огляду на характер і предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме ОСОБА_1 .
49. Відтак суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права та прийняли рішення про права й інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.
50. Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, де рішення може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав й обов`язків, визначених положеннями КАС України.
51. Отже, доводи касаційної скарги про неврахуваннями судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду частково знаходять своє підтвердження, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
52. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
53. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
54. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
55. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
56. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
57. З огляду на результат касаційного розгляду, колегією суддів не вирішується питання про постановлення окремої ухвали чи звернення до Верховного Суду, як суб`єкта звернення, для внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи із заявленого у касаційній скарзі клопотання.
58. Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі №560/9167/23 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду