Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 561/504/17

провадження № 61-16396св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Дубровицьке районне управління юстиції Рівненської області, приватний нотаріус Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех Олена Петрівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ «Райффайзен Банк Аваль», Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області, приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П., про застосування наслідків недійсності частково нікчемного правочину, визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16 грудня 2004 року ОСОБА_1 була власником 1/3 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року, 17 травня 2007 року право власності на належну їй частку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 . Цей договір купівлі-продажу вона не підписувала і він є нікчемним з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору (стаття 219 ЦК України), та його нікчемності як такого, що порушує публічний порядок (частини друга статті 228 ЦК України). Позов пред`явлено в межах десятирічного строку позовної давності, визначеного частиною четвертою статті 228 ЦК України, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин. Спірний будинок не вибував з її фактичного володіння, вона і досі зареєстрована та фактично проживає в цьому житловому будинку. Інша частина позовних вимог є похідними від позовної вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору купівлі-продажу спірного будинку не набув права власності на нього, а відтак не мав права передавати цей будинок в іпотеку.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 16 травня 2007 року приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П., зареєстрованого в реєстрі за № 2067, в частині відчуження для ОСОБА_2 належної їй 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ;

скасувати здійснену 17 травня 2007 року КП «Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації» державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок разом із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , в частині реєстрації за ним права власності на 1/3 частку цього житлового будинку, яка їй належить;

визнати за нею право власності на 1/3 частку житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, укладений ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», за яким було передано в іпотеку житловий будинок разом із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;

зобов`язати приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П. зняти заборону на відчуження житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , накладену на підставі договору іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження цього нерухомого майна іпотекою, що був внесений до Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року;

визнати виконавчий лист, виданий Дубровицьким районним судом Рівненської області за заочним рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2013 року у справі № 1706/1444/12 таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дубровицького районного суду від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 16 травня 2007 року приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П., зареєстрованого в реєстрі за №2067, в частині відчуження ОСОБА_1 для ОСОБА_2 належної ОСОБА_1 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .

Скасовано здійснену 17 травня 2007 року КП «Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації» державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок разом із надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , в частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частку цього житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», за яким було передано в іпотеку житловий будинок разом із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П. зняти заборону на відчуження житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , накладену на підставі договору іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, та виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження цього нерухомого майна іпотекою, що був внесений до Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки №014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року.

Визнано виконавчий лист, виданий 16 липня 2014 року Дубровицьким районним судом Рівненської області за заочним рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2013 року у справі № 1706/1444/12 таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 1.1-111/15 від 30 червня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 в третьому рядку в розділі: «Підписи» в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року в частині продажу позивачем ОСОБА_2 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , Позивач не підписувала, а тому він є нікчемним, а відтак є усі правові підстави для застосування наслідків цього нікчемного правочину. З метою відновлення порушених нікчемним договором купівлі-продажу прав Позивача на 1/3 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 та в якому вона до цього часу фактично зареєстрована та проживає, необхідно скасувати здійснену на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, державну реєстрацію права власності на 1/3 частини цього житлового будинку разом з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та відповідно визнати за Позивачем право власності на його 1/3 частину.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2016 року апеляційні скарги представників Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області та АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Рішення Дубровицького районного суду від 23 грудня 2015 року скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно рішення Дубровицького районного суду від 07 листопада 2013 року, яке набрало чинності 16 грудня 2013 року, ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_4 звертались до ОСОБА_2 з вимогою розірвати договір купівлі-продажу цього ж будинку, що і в даній справі. Свої вимоги мотивували тим, що 16 травня 2007 року уклали з ОСОБА_2 договір та передали йому у власність житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , однак він не провів оплату в повному обсязі, що позбавило їх можливості отримати ту суму на яку розраховували. В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було відмовлено в зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки про порушення їхніх прав їм стало відомо ще в червні 2007 року. Наведене спростовує твердження позивача ОСОБА_1 в цій справі про те що їй не було відомо про вчинений правочин від її імені та що вона його не укладала, не дивлячись на наявний в даній справі висновок судово-почеркознавчої експертизи про виконання підпису на оспорюваному договорі не ОСОБА_1 , а іншою особою. В матеріалах даної справи є заява ОСОБА_2 з вимогою про застосування наслідків пропуску позовної давності, однак місцевий суд не застосував такі наслідки та не пояснив причину цього (т. 1 а. с. 60-62). В зв`язку з цим таке клопотання підлягає до задоволення в суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування наслідків якого було заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що відмова у позові з підстав пропуску строку позовної давності є, по-перше, передчасною, а, по-друге, свідчить про те, що позов є обґрунтованим, хоча таких висновків апеляційний суд не зробив. Зміст рішення суду апеляційної інстанції визначений в статті 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини. Проте в порушення наведеного, апеляційним судом у рішенні не зазначено встановлені судом обставини. Разом із тим, рішення суду першої інстанції не може бути залишено в силі оскільки, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог щодо нікчемності договору купівлі-продажу в частині продажу належної позивачу 1/3 частини житлового будинку та наявності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину. Оскільки ОСОБА_2 передав в іпотеку весь будинок, у тому числі належну позивачу 1/3 частину, суд прийшов до висновку про визнання договору іпотеки недійсним. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 травня 2007 року, в установленому законом порядку, за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Тобто на момент укладення спірного договору іпотеки, 28 лютого 2008 року, єдиним власником нерухомого майна - предмета іпотеки був ОСОБА_2 , а відтак для укладення договору іпотеки не вимагалося згоди ОСОБА_1 . Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як на підставу нікчемності цього договору позивач ОСОБА_1 посилається на частину першу статті 219 ЦК України, за якою, на її думку, в разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Суд не погодився з такими доводами позивача з таких підстав. Позивач ОСОБА_1 , з врахуванням положень пункту 5 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» звернулася до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину у межах позовної давності. Частина перша статті 219 ЦК України вказує, що у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Договір купівлі-продажу є двостороннім, оскільки правами та обов`язками наділені обидві сторони договору, а відтак суд вважав, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини першої статті 219 ЦК України, за якою об`єктом правового регулювання є виключно односторонні правочини, у той час коли договір купівлі-продажу до таких не відноситься. Окрім цього, суд не погодився з доводами позивача про те, що спірний договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року є таким, що порушує публічний порядок, суперечив порядку укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, був спрямований на незаконне заволодіння майном позивача. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо незаконного заволодіння ним, тощо. В судовому засіданні було встановлено, що вироку суду щодо незаконного заволодіння 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 не існує. Спірний правочин, а саме договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, не є правочином щодо відчуження викраденого майна, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок. Встановлені в судовому засіданні юридичні факти не дають підстав для кваліфікації вказаного правочину за статтею 228 ЦК України. Оскільки договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року є оспорюваним, тобто його недійсність прямо не встановлена законом, а позивач не просив суд визнати цей договір недійсним, тобто не заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, відтак суд вважав, що у позові в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину слід відмовити.

Суд першої інстанції вказав, що в частині позовних вимог про скасування здійсненої КП «Дубровицьке МБТІ» державної реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 , визнання за позивачем права власності на 1/3 частку спірного житлового будинку, визнання недійсним договору іпотеки та зобов`язання нотаріуса зняти заборону на відчуження спірного житлового будинку, а також визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слід також відмовити, оскільки такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року, у задоволенні якої судом відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, а зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Зазначеного суд першої інстанції не врахував та зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову на даній підставі. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не підписувала договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року належної їй 1/3 частини будинку, незаконно відчужене ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу майно не вибувало з її фактичного володіння, і вона й досі зареєстрована та фактично проживає в спірному житловому будинку. Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 30 червня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 в третьому рядку в розділі: «Підписи» в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_4 звертались до ОСОБА_2 з вимогою розірвати договір купівлі-продажу цього ж будинку, що і в даній справі. В задоволенні позову позивачам було відмовлено в зв`язку зі спливом строку позовної давності, оскільки про порушення їхніх прав їм стало відомо ще в червні 2007 року. Даним рішенням встановлено, що 16 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з однієї сторони, та ОСОБА_2 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Таким чином, позивачем визнано факт укладення договору купівлі-продажу частини спірного житлового будинку. Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Висновок почеркознавчої експертизи від 30 червня 2015 року, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, суд не прийняв до уваги, оскільки позивач визнала укладення договору-купівлі продажу. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Позовні вимоги, щодо застосування наслідків недійсності правочину, а саме визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню, не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання договору купівлі-продажу нікчемним.

Аргументи учасників справи

У березні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати ва частині відмови в задоволенні позову про застосування наслідків недійсності частково нікчемного правочину, визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності, та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди порушили вимоги частини четвертої статті 82 ЦПК України та інші норми щодо оцінки доказів, не врахували, що ОСОБА_2 не був власником всього спірного житлового будинку. Апеляційний суд не врахував, що справа за позовом ОСОБА_1 не може бути визнаною малозначною, оскільки разом з майновою вимогою в позові заявлені немайнові вимоги, а також об`єктивно справа не може бути справою незначної складності. Апеляційний суд, в порушення норм процесуального права розглянув справу без виклику сторін та не надав ОСОБА_1 можливості взяти участь у розгляді справи.

Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду та доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується повністю.

У травні 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_5 , в якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Зазначає, що при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови його укладання, включаючи обов`язкове нотаріальне посвідчення. При укладенні договору, перебіг строку позовної давності починається з моменту підписання сторонами, тобто з 16 травня 2007 року. Таким чином, позивачем пропущена повна давність, перебіг якої закінчився 17 травня 2010 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до розгляду в судовому засіданні. Питання про повідомлення (виклик) учасників справи в зазначеній ухвалі не вирішувалося (т. 3. а. с. 45).

В оскарженій постанові апеляційного суду вказано, що розгляд апеляційної скарги апеляційним судом здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (т. 3. а. с. 51).

У частині третій статті 368 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) зроблено висновок, що «приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи».

У справі, що переглядається,ОСОБА_1 заявлено, зокрема, немайнову вимогу про визнання недійсним договору іпотеки.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що повідомлення (виклик) учасників справи не здійснювалось та ухвала апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року сторонам не надсилалася.

Таким чином, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи і колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року скасувати.

Передати справу № 561/504/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков