Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 562/140/13-ц

провадження № 61-8338св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С. від 19 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними.

Обґрунтовуючи вимоги, зазначив, що оспорювані договори є недійсними з підстав, зазначених у статті 233 ЦК України, оскільки їх вчинено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Окрім цього, посилається на те, що договір кредиту повинен бути визнаний недійсним, так як містить несправедливі умови, які обмежують права споживачів, і суперечить статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судові рішення ухвалені у справі

Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 рок позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 30 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» та договір поруки від 30 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк». Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені позивачем договори укладено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах. Пункти договору обмежують цивільну правоздатність сторони договору - позичальника, передбачену статтями 25-27 ЦК України, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на заочне рішення суду першої інстанції повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ «Дельта Банк» не дотримано встановлений главою 11 розділу 3 ЦПК України порядок, який регулює перегляд заочного рішення, оскільки заяву про перегляд заочного рішення до місцевого суду не подавав, а одразу оскаржив вказане рішення до апеляційного суду.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 грудня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року про повернення апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» на заочне рішення суду першої інстанції скасовано, оскільки процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який провадиться судом, що ухвалив заочне рішення, і лише за письмовою заявою відповідача, яким ПАТ «Дельта Банк» не являється.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позивач заявив позов до ПАТ «Сведбанк», і не заявляв клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Дельта Банк», а апеляційний суд позбавлений такої можливості, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити саме з цих підстав.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив суд скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Дельта Банк» не набув права вимоги до позивача за вищевказаним кредитним договором. Таке право набула інша юридична особа - ТОВ «Кредитні ініціативи». Права ПАТ «Дельта Банк» оскаржуваним рішенням не порушені, а тому він не має права на апеляційне оскарження. Апеляційне провадження відкрито помилково, а тому воно підлягає закриттю.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 562/140/13-ц із Здолбунівського районного суду Рівненської області. Зупинено виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 106,10 грн до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 25 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 30 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1701/0908/88-118 за яким останній отримав у банку кредит в сумі 39 000 дол. США на строк до 29 вересня 2018 року зі сплатою 12,5% річних за користування коштами.

30 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1701/0908/88-118-Р-1 за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком за порушення умов кредитного договору позичальником.

ВАТ «Сведбанк» змінило назву на ПАТ «Сведбанк». ПАТ «Сведбанк» перейменовано в ПАТ «Омега Банк». Рішення про перейменування було прийнято на загальних зборах акціонерів 29 квітня 2013 року.

ПАТ «Сведбанк» 25 травня 2012 року здійснив операцію з продажу прав вимог за поточним роздрібним портфелем на користь ПАТ «Дельта Банк».

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження судового рішення, ПАТ «Дельта Банк» посилався на те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором належало саме ПАТ «Дельта Банк», а тому рішення є незаконним.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частино третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 32 ЦПК України в редакції 2004 року, аналогічно статті 51 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведеде, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеним 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», останнє набуло прав та обовязків ПАТ «Сведбанк» за відступленими активами, в тому числі вимоги за договорами, які позивач просить визнати недійсними.

При розгляді даної справи судом першої інстанції не було залучно до участі у справі ПАТ «Дельта Банк».

Апеляційний суд, встановивши, що у справі позов заявлено до неналежного відповідача, обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові.

Висновки апеляційного суду про відмову в позові з підстав, пред`явлення позову до неналежного відповідача є законними та обгрунтованими, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Разом із тим, апеляційний суд поклав на ОСОБА_1 , який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У постанові № 14-57цс18 від 21 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду визначила, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме: при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України у редакції на час розгляду справи Верховним Судом).

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_1 , який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору, тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - залишити без змін.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 106,10 грн скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун