Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

містоКиїв

справа № 562/2593/17

провадження № 61-43040св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), ОлійникА.С., ЯремкаВ.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 18липня 2018року у складі колегії суддів: ГордійчукС.О., КовальчукН.М., БоймиструкаС.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2017року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

(далі ПрАТ«СК«Інгосстрах») про захист прав споживача, стягнення страхової суми, відшкодування моральної шкоди.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 27лютого 2015року між ПрАТ«СК«Інгосстрах» та її онуком ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №LV4BNS-151R3VL.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер через вплив електричного струму (ураження електричним струмом). Згідно з умовами договору наступив страховий випадок, страхова сума становить 125000,00грн. Зазначила, що після смерті онука вона є спадкоємцем за законом та вчасно прийняла спадщину. Вважає, що страховик зобов`язаний сплатити їй, як спадкоємцю, страхове відшкодування у розмірі 125000,00грн, у зв`язку із чим звернулася до відповідача із письмовою заявою про страхову виплату, однак у задоволенні цієї заяви їй відмовлено. Таку відмову вважає неправомірною та безпідставною, просила суд про задоволення її позову.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від26квітня 2018року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ«СК«Інгосстрах» на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 125000,00грн. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку, що смерть застрахованої особи ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку у зв`язку з впливом електричного струму на території смтКурдюмівка, м.Дзержинськ Донецької області, яка не відноситься до зони військових дій (бойових конфліктів) та не є місцевістю, де офіційно оголошений надзвичайний стан. Належних доказів протиправності дій застрахованої особи відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто, а тому заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 125000,00грн є обґрунтованими.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 18 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що Указом Президента України від14квітня 2014року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від13квітня 2014року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України від02вересня 2014року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за змістом частини першої статті1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від14квітня 2014року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. У подальшому, на виконання абзацу третього пункту5 статті11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від30жовтня 2014року №1053-р і від02грудня 2015року №1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено смтКурдюмівка, м.Дзержинськ Донецької області. Станом на момент вирішення справи по суті розпорядження Кабінету Міністрів України від30жовтня 2014року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від05листопада 2014року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від30жовтня 2014року №1053» втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від02грудня 2015року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», зазначений перелік є чинним та не скасованим. Отже, відповідно до приписів чинного законодавства смтКурдюмівка, на території якого стався нещасний випадок із застрахованою особою, є частиною території України, де триває антитерористична операція.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у серпні 2018року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що місце, де загинув ОСОБА_2 , офіційно не віднесено до зони військових дій (бойових конфліктів), не є місцевістю, де офіційно оголошений надзвичайний стан. Також вважаєнеобґрунтованими посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті страхового відшкодування на протиправність дій застрахованої особи, оскільки такі обставини судами не були встановлені.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від16жовтня 2018року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті3 ЦПКУкраїни).

Відповідно до пункту2 розділуII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від15січня 2020року №460-IX (далі Закон №460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у серпні 2018року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27лютого 2015року між ПрАТ«СК«Інгосстрах» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №LV4BNS-151R3VL, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи.

Застрахована особа ОСОБА_2 перебував на службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено копіями долучених до матеріалів справи довідок.

30серпня 2015року ОСОБА_2 загинув, що підтверджено копією свідоцтва про смерть, виданого 03вересня 2015року, серії НОМЕР_2 , виконкомом Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, актовий запис №28, місце смерті смтКурдюмівка, м.Дзержинськ Донецької області.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від01вересня 2015року №145 причиною смерті є шок, вплив електричного струму.

Страховик зобов`язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов`язався своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил страхування (пункт4.2 договору).

Відповідно до пункту6.1 договору страховими випадками згідно з цим договором і правилами страхування є такі події, які сталися внаслідок нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування, та підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому законодавством порядку (медичним закладом, судом тощо).

Згідно з розділом3 договору вигодонабувачем за цим договором є застрахована особа, зазначена у пункті5 договору, ОСОБА_2 , страхова сума становить 125000,00грн.

Відповідно до пункту12.2 договору його дія не поширюється на території, які офіційно визнані зонами військових дій (бойових конфліктів), місцевості, де офіційно оголошений надзвичайний стан або загрозу стихійного лиха, які визнано зонами відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею979 ЦКУкраїни за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті16 ЗаконуУкраїни «Про страхування», за змістом якої договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статтіЗакону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею988 ЦКУкраїни, статті20 Закону України «Про страхування» обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Тобто, положення наведених норм права нерозривно пов`язують момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції врахував, що умовами страхового договору встановлені винятки із переліку страхових випадків, зокрема, відповідно до пункту12.2 договору, його дія не поширюється на території, які офіційно визнані зонами військових дій (бойових конфліктів), місцевості, де офіційно оголошений надзвичайний стан або загрозу стихійного лиха, які визнано зонами відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС.

Відповідно до статті1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від13квітня 2014року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від14квітня 2014року №» 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від14квітня 2014року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від13квітня 2014року

«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

При цьому, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України від02грудня 2015року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» смтКурдюмівка, м.Дзержинськ Донецької області віднесено до пунктів, у яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що на момент смерті ОСОБА_2 . смтКурдюмівка, м.Дзержинськ Донецької області не було офіційно віднесено до зони військових дій (збройних конфліктів), оскільки відповідно до статті1 ЗаконуУкраїни «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» початком проведення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України від14квітня 2014року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від13квітня 2014року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», тобто з 14квітня 2014року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про необхідність відмови у позові.

За правилами статей 12 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті401 ЦПКУкраїни, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 18липня 2018року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.О.Погрібний

А.С.Олійник

В.В.Яремко