ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 562/3097/18

провадження № 61- 7665 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в складі колегії суддів Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2018 році ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 та просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, і стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на їх неповнолітніх дітей у розмірі 2/3 частин заробітку відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та знаходяться на її утриманні.

Спільне життя між сторонами не склалося, сім`я фактично припинила своє існування, подружжя проживає окремо, не веде спільного господарства та не підтримує подружніх стосунків.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2018 року позов задоволено:

- розірвано шлюб, зареєстрований 09 жовтня 1998 року у відділі реєстрації актів громадянського стану м.Здолбунів Рівненської області, актовий запис № 159, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишено прізвище « ОСОБА_4 »;

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2018 року, й до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.

Задовольняючи позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем тих обставин, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Визначаючи розмір аліментів на дітей, місцевий суд виходив із принципу рівності прав і обов`язків батьків щодо дітей, розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також того факту, що відповідач є здоровим і працездатним і зобов`язаний забезпечити достатній для дітей фізичний, духовний та соціальний розвиток.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2018 року в частині стягнення аліментів змінено, зменшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що стягнення 2/3 частин доходу відповідача становить значну частину його заробітку й не відповідатиме балансу інтересів дітей і сторін справи, при цьому стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини доходу відповідатиме необхідному розміру, встановленому законом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

09 квітня 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного судувід 12 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, які стягуються з відповідача на дітей.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають із матір`ю.

ОСОБА_3 працює інженером з пожежно-рятувальних робіт ДПРЧ-11 у ДПРЗ-6 ГУ ДНС України, його заробіток за 6 місяців 2018 року складає 56 896,88 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другоїстатті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістомстатті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (який діяв на час ухвалення рішення суду першої інстанції) встановленопрожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 грн, з 1 липня - 1559 грн, з 1 грудня - 1626 грн; для дітей віком від 6 до 18 років - з 1 січня 2018 року - 1860 грн, з 1 липня - 1944 грн, із 1 грудня - 2027 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (який діяв на час перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції) встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 грн, з 1 грудня - 1779 грн; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 грн, з 1 липня - 2118 грн, з 1 грудня - 2218 грн.

Установивши, що відповідач має постійне місце роботи та стабільний дохід, 1/3 частка якого є більшою за мінімальний розмір аліментів на дитину відповідного віку, а також ураховуючи, що стягнення 2/3 частин доходу відповідача становить значну частину його заробітку, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук