Постанова
Іменем України
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 562/3949/18
провадження № 61-13173 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Бурма Олексій Віталійович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бурми Олексія Віталійовича, на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 червня 2022 року у складі судді Кушніра О. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року
у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод та встановлення порядку користування спільним майном, у якому просила суд:
- усунути їй перешкоди у користуванні приміщенням магазину та кафе
з приміщеннями банкетних залів, загальною площею 277,7 кв. м,
що знаходиться по АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_4 не чинити
їй перешкоди у користуванні ним, забезпечивши вільний необмежний доступ та безперешкодне здійснення підприємницької діяльності;
- встановити порядок користування вказаним приміщенням, відповідно до якого виділити у її особисте користування приміщення магазину
(2 поверх), залишивши в спільному користуванні приміщення сходових клітин та санвузлів;
- виділити в натурі належну їй на праві власності 21,5/100 частку спільного майна (59,7 кв. м) із спірного приміщення.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить 43/100 частки приміщення магазину та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (нині - « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») по АДРЕСА_1 .
У липні 2013 року вона зареєструвалася як фізична особа-підприємець
(далі - ФОП) для здійснення господарської діяльності в сфері роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах, надання послуг мобільного харчування, діяльності ресторанів. З цього часу вона здійснювала підприємницьку діяльність у вказаному вище приміщенні магазину та кафе.
З жовтня 2017 року з метою розширення бізнесу, проведення ремонту
та поповнення обігових коштів вона та ОСОБА_2 стали партнерами. Йому на праві власності належить 57/100 частки цього приміщення.
На даний час він чинить їй перешкоди у доступі до належного їй майна, перешкоджає у здійсненні підприємницької діяльності, зокрема, замінив банківські термінали для оплати кредитними картками в магазині та кафе на свої, не надає інформації про фінансові результати діяльності кафе
та магазину. Вважала, що такими діями ОСОБА_2 порушує її право
на вільне користування спільним майном та обмежує у зайнятті підприємницькою діяльністю.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд задовольнити
її уточнені позовні вимоги.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 червня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 задоволено. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод
та встановлення порядку користування спільним майном закрито
на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа
не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір між сторонами - суб`єктами господарювання виник під час та у зв`язку зі здійсненням ними господарської діяльності в приміщенні магазину та кафе з приміщеннями банкетних залів по АДРЕСА_1 щодо чинення відповідачем позивачу перешкод у користуванні спільним майном. Похідною вимогою є виділення частки в натурі
чи встановлення, у разі неможливості такого виділення, порядку користування спірним майном між двома суб`єктами господарювання для подальшого здійснення ними саме підприємницької діяльності
в приміщеннях продуктового магазину та кафе, які використовуються сторонами в комерційних цілях для надання послуг роздрібної торгівлі
та харчування. Тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому судом ураховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові
від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, провадження № 12-37гс19.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бурми О. В., залишено без задоволення. Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 червня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у вказаній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки між сторонами - суб`єктами господарювання виникли господарські правовідносини, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат
Бурма О. В., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до Здолбунівського районного суду Рівненської області для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 562/3949/18
із Здолбунівського районного суду Рівненської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бурми О. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач, як фізична особа, звернулася до суду
з указаним позовом до ОСОБА_5 , як фізичної особи, який чинить
їй перешкоди у користуванні спільним майном, у тому числі, яке вона використовувала і для підприємницької діяльності. Подання саме такого позову зумовлено тим, що відповідач чинив перешкоди у користуванні позивачем спільним майном загалом, а не лише при здійсненні підприємницької діяльності. При цьому ОСОБА_5 , як ФОП,
не здійснював господарської діяльності у спірному приміщенні.
Вказує, що у даному випадку не підлягає застосуванню правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня
2019 року у справі № 916/1261/18, провадження № 12-37гс19, застосований судами, так як у даних справах різний суб`єктний склад, підстави позову.
Крім цього, заявник зазначає, що позивач очікує понести судові витрати,
що складаються з витрат на професійну правничу допомогу (послуги
і гонорар) у розмірі 7 000,00 грн, які на момент подання позовної заяви
не сплачені, відповідні докази будуть надані у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бурми О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Статтями 124 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій
в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації
та визначається законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського
та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства,
у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги
є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи
у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких
є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого
є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства
за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору
та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського
і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право
на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські
та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження
на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт
чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних
і соціальних результатів та з метою одержання прибутку,
є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2,
Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває
до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того,
чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах -
як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин
як господарських.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Встановлено, що з липня 2013 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах, надання послуг мобільного харчування, діяльності ресторанів. Указану діяльність не припинено.
Дані обставини підтверджено представником позивача у судовому засіданні в суді першої інстанції.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 261925 з 26 вересня 1997 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а. с. 109).
Тобто, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи-підприємці.
Отже, у вказаній справі спір виник між двома суб`єктами підприємницької діяльності щодо здійснення ними господарської (підприємницької) діяльності в приміщенні продуктового магазину та кафе з приміщеннями бенкетних залів, загальною площею 277,7 кв. м по
АДРЕСА_1 . Про те, що належне позивачу
та відповідачу спірне нерухоме майно використовується у підприємницькій діяльності підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 , у тому числі, вказувала, що ОСОБА_5 перешкоджає їй у здійсненні підприємницької діяльності за спірною адресою, не допускає її ні в приміщення кафе,
ні в приміщення магазину, не надає їй інформацію про фінансові результати діяльності кафе та магазину. Вказане спростовує доводи касаційної скарги про те, що відповідач чинив перешкоди у користуванні позивачем спільним майном загалом, а не лише при здійсненні підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням установлених обставин, аналізуючи характер спірних правовідносин сторін, їх суб`єктний склад, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку,
що між сторонами - суб`єктами господарювання виник спір під час здійснення ними господарської діяльності, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій правильно закрито провадження у даній справі
на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують
та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права щодо визначення судової юрисдикції цієї справи. А модифікація позовних вимог, спеціально вжита для визначення спору до судів цивільної юрисдикції, є штучною і не змінює характеру господарських правовідносин між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, розподіл судових витрат
не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бурми Олексія Віталійовича, залишити без задоволення.
Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 червня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць