Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 564/1128/18

провадження № 61-3103св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернуласядо суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дітей.

Позов мотивовано тим, що вона є бабою неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач проживає окремо. Мати дітей померла у 2011 році внаслідок ДТП. Батько дітей проживав разом з дітьми до 2017 року у її будинку, а після переїзду до своєї матері самоусунувся від виховання дітей та виконання батьківських обов`язків, дітей не утримує, їх життям, здоров`ям та навчанням не цікавиться, отриману на них соціальну допомогу віддає не повністю. Догляд, виховання та утримання дітей здійснює вона. Рішення комісії з прав дитини відповідач не виконує, на засідання комісії не з`являється. 04 травня 2018 року орган опіки та піклування Костопільської РДА надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей та стягувати з нього аліменти на утримання дітей в сумі по 1 500 грн на кожну дитину щомісячно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане Костопільським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Рівненської області, актовий запис № 160). Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 79). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь закладу, де буде перебувати дитина, або осіб, які будуть виховувати дитину, аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 тис. грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 16 травня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання неповнолітніх дітей, обмежуючи свою участь виключно передачею отриманих коштів соціальної допомоги та рідкими побаченнями зі старшою дочкою, а також вкрай рідкими зустрічами із молодшою донькою. Рішення суду в частині стягнення аліментів мотивовано тим, що відповідач у добровільному порядку кошти на утримання дітей надає нерегулярно та у незначних розмірах, що не відповідає необхідним витратам на утримання дітей.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей. Покладено на службу у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків. В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено суду, що спілкування відповідача із дітьми в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів останніх. Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.Слід відмітити, що висновок органу опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав № 1351/01-31/18 від 04 травня 2018 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, надрукований на одному аркуші паперу та не містить мотивованих висновків необхідності позбавлення батьківських прав відповідача, а, отже, не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу. Крім того, у вказаному висновку міститься посилання на те, що у лютому та квітні 2018 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалось питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей, проте він жодного разу на засідання комісії не з`явився. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд питання про позбавлення його батьківських прав, а також про те, що на виконання рішенням комісії з питань захисту прав дитини Костопільської районної державної адміністрації № 6 від 22 лютого 2018 року Костопільським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_2 надавалась кваліфікаційна консультативна та практична допомога з питання відповідального батьківства. У матеріалах справи відсутні докази про застосування до відповідача заходів впливу, а невиконання батьківських обов`язків не може ототожнюватися з ухиленням від їх виконання. Суд першої інстанції, хоча і встановив неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків упродовж тривалого періоду часу, проте дійшов передчасного висновку про застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, та відповідність його інтересам дітей, які в силу вищеперерахованих норм міжнародного права та внутрішнього законодавства України мають право на спілкування з батьком. Позивачем не заперечується, що з моменту ухвалення судом оскаржуваного рішення, яким з відповідача також було стягнуто аліменти на утримання дітей, ОСОБА_2 добровільно сплачує їх у визначеному судом розмірі. Враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з доньками, розуміння своєї вини в усуненні в певний проміжок часу у вихованні та розвитку дітей, бажання та намагання змінити свою поведінку та необхідність, виключно в інтересах дітей, надати можливість батькові та донькам налагодити їх родинні стосунки, а також, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на недоведеність ОСОБА_1 виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав. Разом з тим, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дітей.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийняв рішення в інтересах батька дітей, який свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Оскільки єдиним законним представником дітей є відповідач, то стягнення алментів з нього на його ж користь є порушенням норм матеріального права. Зміна поведінки батька після звернення до нього із позовом є підставою для поновлення батьківських прав, а не відмовою у їх позбавленні. Позбавлення відповідача батьківських прав відповідає інтересам дітей, оскільки надасть їм змогу подорожувати за кордон, вчасно отримувати медичну допомогу, тощо.

(2) Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що він повністю забезпечує дітей матеріально, а позивач як інвалід позбавлена такої можливості. Його праця перевізником вантажів унеможливлює повсякчасне спілкування з дітьми, проте він цікавиться їх життям, відвідує їх за місцем проживання.

(3) Позиція третьої особи

У відзиві на касаційну скаргу служба у справах дітей вказує, що відповідач не змінив свого ставлення до виховання дітей, продовжує злісно ухилятися від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям і здоров`ям дітей.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дітей ОСОБА_5 померла.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Костопільської районної державної адміністрації № 6 від 22 лютого 2018 року «Про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » встановлено, що діти зареєстровані та проживають разом із бабусею, яка займається їх вихованням та утриманням. Мати дітей померла у 2011 році. Батько ОСОБА_2 з початку 2017 року самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, припинив проживати із дітьми, не бере участі у їх вихованні та утриманні, не цікавиться станом їх здоров`я та навчання. На засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явився. Неповнолітня ОСОБА_3 не бажає, щоб батька позбавили батьківських прав, вона не хоче його втрачати, хоче жити разом і з ним, і з бабусею. Комісія вирішила службі у справах дітей райдержадміністрації провести роботу із ОСОБА_2 щодо належного виконання ним батьківських обов`язків. ОСОБА_2 налагодити стосунки із доньками та добросовісно виконувати батьківські обов`язки щодо їх утримання і виховання. Костопільському центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді надати ОСОБА_2 кваліфікаційну консультативну та практичну допомогу з питання відповідального батьківства.

Згідно рішення комісії з питань захисту дитини Костопільської районної державної адміністрації № 10 від 27 квітня 2018 року «Про виконання рішення комісії з питань захисту дитини райдержадміністрації від 22 лютого 2018 року № 6» комісією встановлено, що ОСОБА_2 рішення комісії не виконує, злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі в утриманні та вихованні дочок, не цікавиться їх здоров`ям та навчанням. ОСОБА_2 вдруге на засідання комісії не з`явився. Комісія вирішила вважати за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 .

Відповідно до характеристики, виданої 16 лютого 2018 року дільничним офіцером поліції сектору превенції Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 44 КУпАП, яка передбачає відповідальність за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. Засуджений за статтею 309 КК України. Скарг від сусідів на нього не надходило. За місцем проживання в загальному характеризується негативно.

Згідно актів обстеження умов проживання від 16 лютого 2018 року та 16 квітня 2018 року, умови проживання дітей задовільні, за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 та її онуки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Батько дітей ОСОБА_2 за вказаною адресою зареєстрований, однак фактично не проживає. Діти проживають із бабусею по лінії матері, вона займається їх вихованням та утриманням, завдяки їй діти мають все необхідне, батько інколи телефонує та приїжджає до старшої доньки, меншою взагалі не цікавиться. За результатами перевірки комісія дійшла висновку, що батько ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав № 1351/01-31/18 від 04 травня 2018 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 .

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, згідно з пунктом 2 якої ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з доньками, розуміння своєї вини в ухиленні в певний проміжок часу від виховання та розвитку дітей, бажання та намагання змінити свою поведінку та необхідність виключно в інтересах дітей надати можливість батькові та донькам налагодити їх родинні стосунки, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, стосуються переоцінки доказів, та зводяться до незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, вказаним доводам і відповідним доказам була надана відповідна правова оцінка судами попередніх інстанцій.

Посилання в касаційній скарзі на те, що єдиним законним представником дітей є відповідач, тому стягнення аліментів з нього на його ж користь є порушенням норм матеріального права, є безпідставними, оскільки рішенням суду першої інстанції стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь закладу, де буде перебувати дитина, або осіб, які будуть виховувати дитину, а судом встановлено, що діти зареєстровані та проживають разом із ОСОБА_1 , яка займається їх вихованням та утриманням.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко