Постанова

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа №565/1501/19

провадження №61-6567св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області, як орган опіки і піклування, з позовом, в якому просив:усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити участь у вихованні сина наступним чином: кожну п`ятницю та суботу - з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 19 год. 00 хв. суботи за місцем фактичного проживання позивача без обмеження адреси прогулянок, з можливістю поїздки до родичів в межах території України; кожен день народження дитини, а саме - 10 листопада кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.; кожні шкільні канікули в літній та зимовий період не менше 7 діб для відпочинку та оздоровлення дитини в межах території України.

Позов мотивовано тим, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року позивача визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з нього на утримання неповнолітнього сина аліменти у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно. Обов`язок по утриманню дитини він виконує, однак жодних прав, як батько дитини, не може реалізувати, оскільки з боку відповідача чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною. Ситуація ускладнилася настільки, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знає, що він є його батьком.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2020 року у складі судді Незнамової І. М. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сімейним законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

При зверненні до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_1 не дотримався вимог матеріального права, які передбачають встановлення способів участі одного із батьків, який проживає окремо від дитини, на спілкування та виховання дитини та усунення перешкод, у разі наявності таких перешкод, що передбачено статтями 158 159 СК України.

Після відкриття провадження у цій справі, орган опіки та піклування, на виконання вимог ухвали суду від 19 листопада 2019 року, склав та подав до суду висновок щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 . Проте з моменту прийняття вказаного висновку батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 жодного разу не виявив бажання поспілкуватися з сином та прийняти участь у його вихованні.

При цьому, позивач не надав належних і достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з їхнім спільним неповнолітнім сином.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визначення участі у вихованні дитини скасовано.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом дозволу батьку ОСОБА_1 бачитися із сином ОСОБА_3 :

- перші шість місяців у присутності матері, ОСОБА_2 , кожну суботу з 17 год 00 хв. до 19 год 00 хв за місцем проживання дитини;

- в подальшому, кожну другу, четверту п`ятницю та суботу з 17 год 00 хв п`ятниці до 19 год 00 хв суботи за місцем проживання батька, ОСОБА_1 ;

- кожен день народження дитини, а саме 10 листопада кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12 год 00 хв до 16 год 00 хв;

- кожні шкільні канікули у літній та зимовий період не менше 7 (семи) днів для відпочинку та оздоровлення у межах України за згодою дитини.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з сином, разом з тим, з урахуванням чоловічої статі дитини, її віку, особливості розвитку хлопчиків в такому віці, є доцільним встановити порядок та спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 відповідно до висновку, зробленого органом опіки і піклування, який відповідає інтересам дитини та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодилась з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, та не враховано відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 158 СК України та частин першої і другої статті 159 СК України.

Оскільки позивач не звертався до органу опіки та піклування із заявою про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, то відсутні підстави вирішувати таке питання в судовому порядку. При тому позивач не довів наявність перешкод у спілкуванні з сином.

Апеляційний суд встановив обставини, що позивачем не доведено наявність перешкод у спілкуванні з дитиною та його вихованні та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним.

Суд помилково вважав, що позивач має право на захист своїх прав в суді та не врахував, що за відсутності перешкод у спілкуванні з дитиною, немає потреби встановлювати відповідні способи участі батька в судовому порядку.

Також судом апеляційної інстанції помилково не враховано висновки психолога від 06 березня 2021 року (здійснені під час розгляду судової справи) та надані нею пояснення свідка в судовому засіданні щодо недоцільності нав`язування біологічного батька для дитини, якого дитина взагалі не знає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що істотною обставиною у даній справі є те, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відтак, оскільки позивач негативно ставиться до виконання ним своїх обов`язків по відношенню до дитини, яка до нього взагалі не прихильна, бо з ним не знайомий, то безпідставним є нав`язування сину участь його біологічного батька, як незнайомої людину, в життя дитини.

Сама по собі обставина того, що біологічний батько наділений правом на спілкування зі своєю дитиною не вказує на те, що таке спілкування буде відповідати інтересам дитини.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів ОСОБА_2 та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , його батьками у свідоцтві про народження вказано ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у шлюбі не перебували.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року, у справі №2/1711/744/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 грудня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року у справі №565/800/19 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , з 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно до 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області від 30 січня 2020 року №14 затверджений висновок щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , яким визначений наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у виховані та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : дозволити батькові бачитися із сином перші шість місяців у присутності матері, ОСОБА_2 , кожну суботу з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв за місцем проживання дитини, в подальшому, кожну другу, четверту п`ятницю та суботу з 17 год 00 хв п`ятниці до 19 год 00 хв суботи за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , кожен день народження дитини, а саме 10 листопада кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12 год 00 хв до 16 год 00 хв, кожні шкільні канікули у літній та зимовий період не менше 7 (семи) днів для відпочинку та оздоровлення у межах України за згодою дитини. Батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за два дні до зустрічі батька з сином ОСОБА_3 , обмінюватись інформацією щодо фактичного місця проживання та перебування дитини, враховувати при цьому стан його здоров`я, розпорядок дня та інші обставини, що мають значення для організації побачень з ним. У разі, якщо побачення не відбулось у визначений день та час повністю або частково з поважних причин, то цей час переноситься на інший зручний для дитини і батька час та день.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 150 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із бат ькі в , з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК Українипередбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У справі, яка переглядається, установлено, що сторони у справі ніколи не проживали разом, а син ОСОБА_3 постійно проживає з матір`ю і має сталий емоційний зв`язок з нею, спілкування сина з батьком фактично не відбувалось, між батьками дитини існували спори, які вони вирішували у судах і такі обставини свідчать про наявність перешкод у вихованні і спілкуванні дитини з батьком.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, апеляційний суд, врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи.

Установивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з сином, суд апеляційної інстанції, врахував чоловічу стать дитини, її вік, особливості розвитку хлопчиків в такому віці, дійшов висновку про доцільність встановити порядок та спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 відповідно до висновку, зробленого органом опіки і піклування, який відповідає інтересам дитини.

Доводи касаційної скарги, що відповідач не чинить перешкоди позивачув участі у вихованні сина, не заслуговують на увагу, а також спростовуються, зокрема, змістом заперечень на позовну заяву та касаційною скаргою. Відповідач заперечує можливість спілкування сина з батьком, вважаючи, що це завдасть шкоди психологічному здоров`ю дитини.

Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області від 30 січня 2020 року, яким затверджено висновок щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , забов`язано батьків за два дні до зустрічі батька з сином, обмінюватись інформацією щодо фактичного місця проживання та перебування дитини, враховувати при цьому стан його здоров`я, розпорядок дня та інші обставини, що мають значення для організації побачень з ним. У разі, якщо побачення не відбулось у визначений день та час повністю або частково з поважних причин, то цей час переноситься на інший зручний для дитини і батька час та день.

Суд апеляційної інстанції визначив зустрічі з дитиною перші шість місяців у присутності матері.

Вказані висновки відповідають інтересам дитини, оскільки проведення на час розгляду справи зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, не має повноцінного контакту з батьком. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до батька.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати дитину до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з сином.

Враховуючи обставини справи та вказані норми права, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що у зв`язку з наявністю конфлікту між батьками, неможливістю батьків самостійно дійти згоди у вихованні сина, а також наявністю об`єктивних перешкод у позивача у спілкуванні з дитиною, буде доцільним проводити побачення сина з батьком у порядку, запропонованому органом опіки та піклування.

У разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком ОСОБА_2 не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні сина.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач не звертався до органу опіки та піклування із заявою про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, а отжевідсутні підстави вирішувати таке питання в судовому порядку,є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини третьої статті 19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

Крім того, за змістом частини першої статті 19 СК України особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.Тобто вказаною нормою визначено право особи звернутися до органу опіки і піклування, а не покладено обов`язок обов`язково перед зверненням до суду зверталися до органу опіки і піклування з метою встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 158 СК України та частин першої і другої статті 159 СК України, оскільки за встановлених у цій справі обставин та досліджених судами доказів, з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суд допустив неправильне тлумачення наведених норм або застосував закон, який не підлягав застосуванню чи не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19).

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що апеляційним судом було ухвалено рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у даній справі апеляційним судом досліджено докази та встановлені обставини на підставі яких суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення способу участі позивача у вихованні дитини за запропонованим органом опіки і піклування способом.

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки, зокрема, надання переваги поданим стороною відповідача доказам та відхилення аргументів позивача, які за доводами заявника є необґрунтованими.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

У даному випадку порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції не встановлено.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко