ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 565/1594/22

провадження № 61-15211св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Моторне (транспортне) страхове бюро України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 рокуу складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2023 року товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - ТзДВ «СГ «Оберіг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позовна заява ТзДВ «СГ «Оберіг» мотивована тим, що 26 липня 2022 року між ним та ОСОБА_1 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210251552, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ). Дію полісу встановлено з 00 годин 00 хвилин 27 липня 2022 року по 26 липня 2023 року включно.

За своїми технічними характеристиками вищевказаний транспортний засіб відноситься до вантажних автомобілів і відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» підлягає обов`язковому технічному контролю кожні два роки.

У розділі «Особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу» поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 липня 2022 року № ЕР-210251552 зазначено, що транспортний засіб підлягає обов`язковому технічному контролю 26 липня 2023 року. Ця дата вказана з наданої ОСОБА_1 інформації про те, що транспортний засіб має дійсний сертифікат обов`язкового технічного контролю (далі - ОТК), а датою наступного проходження ОТК є 26 липня 2023 року.

У позивача відсутній доступ до бази даних Міністерства внутрішніх справ України щодо походження транспортними засобами ОТК, а тому страховик при укладенні полісів керується виключно інформацією, наданою клієнтом.

03 листопада 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ), та з метою розслідування страхового випадку позивач звернувся до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про проходження ОТК цим транспортним засобом.

Листом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України було повідомлено ТзДВ «СГ «Оберіг» про те, що транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) підлягає ОТК із періодичністю кожні два роки та строк дії останнього протоколу ОТК закінчився 28 березня 2021 року.

Таким чином, під час укладення полісу відповідач надав неправдиві відомості щодо наявності та строку дії протоколу ОТК на транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).

Враховуючи викладене, ТзДВ «СГ «Оберіг» просило визнати недійсним з моменту укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210251552, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року у складі судді Зейкан Н. М. позов ТзДВ «СГ «Оберіг»задоволено. Визнано недійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210251552, укладений 26 липня 2022 року між ТзДВ «СГ «Оберіг»та ОСОБА_1 , згідно якого було забезпечено транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) з моменту його укладення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзДВ «СГ «Оберіг» судовий збір в розмірі 2 481 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при укладенні полісу відповідач ввів в оману позивача щодо істотних умов договору страхування, у зв`язку з чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки позов ТзДВ «СГ «Оберіг» доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для його задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), яке не брало участі у справі, подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на заочне рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції послався на пункт 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) тавважав наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 листопада 2024 року представник МТСБУ - адвокат Гусєв П. В. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року заперечення представника ТзДВ «СГ «Оберіг» - адвоката Стецюри О. В. проти відкриття касаційного провадження залишено без розгляду, поновлено МТСБУ строк на касаційне оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Зарічненського районного суду Рівненської області.

03 січня 2025 року справа № 565/1594/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника МТСБУ - адвоката Гусєва П. В. мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки МТСБУ не брало участі у справі в суді першої інстанції, а копію заочного рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року отримало лише 31 липня 2024 року, тому мало строк для подання апеляційної скарги до 30 серпня 2024 року включно. При цьому апеляційна скарга була подана шляхом поштового відправлення 31 липня 2024 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2025 року представник ТзДВ «СГ «Оберіг» - адвокат Стецюра О. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи і підстави для його скасування відсутні.

Фактичні обставини справи

Заочним рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року позов ТзДВ «СГ «Оберіг» задоволено. Визнано недійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210251552, укладений 26 липня 2022 року між ТзДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_1 , згідно якого було забезпечено транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) з моменту його укладення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

06 серпня 2024 року до Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга МТСБУ, яке не брало участі у справі, на вищевказане рішення місцевого суду. В апеляційній скарзі МТСБУ просило поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що воно дізналося про наявність оскаржуваного рішення суду з рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2024 року у справі № 910/3981/24, яким було задоволено позов ТзДВ «СГ «Оберіг» до МТСБУ про стягнення 99 680,86 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року апеляційну скаргу МТСБУ на заочне рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року було залишено без руху, надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення допущених недоліків, а саме сплати судового збору в розмірі 3 721,50 грн та звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, щоз рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2024 року у справі № 910/3981/24 вбачається, що ухвалою від 16 квітня 2024 року позовну заяву ТзДВ «СГ «Оберіг» прийнято до розгляду та відкрито провадження. Того ж дня МТСБУ отримало вказану ухвалу. За таких обставин суд вважав, що МТСБУ не довело поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження заочного рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року, так як мало можливість оскаржити судове рішення з моменту отримання ухвали господарського суду про відкриття провадження.

На виконання вимог вказаної ухвали 16 вересня 2024 року представник МТСБУ - адвокат Гусєв П. В. подав докази сплати судового збору та клопотання, в якому зазначив, що позовна заява ТзДВ «СГ «Оберіг» таухвала про відкриття провадження у справі № 910/3981/24 не надходили до МТСБУ, а перебіг тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги на заочне рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року розпочався з моменту отримання копії цього рішення, тобто з 31 липня 2024 року.

24 вересня 2024 року ТзДВ «СГ «Оберіг» подало до апеляційного суду заперечення, в яких просило відмовити МТСБУ у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що 27 жовтня 2023 року ТзДВ «СГ «Оберіг» направляло на офіційну електронну адресу МТСБУ вимогу про здійснення виплати, до якої бул долучено копію заочного рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника МТСБУ - адвоката Гусєва П. В. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

Під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга МТСБУ подана з пропуском встановленого законом строку, оскільки воно мало змогу оскаржити судове рішення місцевого суду з моменту отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 16 квітня 2024 року про відкриття провадження у справі № 910/3981/24. При цьому сам по собі факт незалучення у справу не надає МТСБУ необмеженого в часі права на апеляційне оскарження.

Верховний Суд не погоджується з цим висновком апеляційного суду, оскільки факт отримання вищевказаної ухвали про відкриття провадження у справі № 910/3981/24 не підтверджує тих обставин, що МТСБУ отримувало чи було ознайомлене зі змістом заочного рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року. Крім того, з ухвали Господарського судом міста Києва від 16 квітня 2024 року та з рішення цього суду від 11 липня 2024 року вбачається, що справа № 910/3981/24 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

В постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 2-324/01 (провадження № 61-1454св25) зазначено, що оцінювати наявність або відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне провадження особи, яка не брала участі у розгляді цієї справи судом першої інстанції, апеляційний суд повинен виключно в тому контексті, чи пропущено строк оскарження з моменту, коли особа ознайомилася з таким рішенням або отримала його копію, а так само отримала можливість ознайомитися з відповідною судовою справою. Момент ознайомлення зі справою та/або з оскаржуваним судом рішенням має бути встановлений судом достеменно, а висновки з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд не перевірив наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду особою, яка не брала участі у справі, належним чином не спростував доводи представника МТСБУ - адвоката Гусєва П. В. щодо поважності причин строку на апеляційне оскарження, оскільки він дізналося про наявність заочного рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року після 11 липня 2024 року, а 31 липня 2024 року отримав його копію та подав апеляційну скаргу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у § 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Проте такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and others v. Spain» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Апеляційний суд вищевказаного не врахував та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 рокускасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович