Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 565/308/21

провадження № 61-1454св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик»,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Ірина Михайлівна,

треті особи: Виконавчий комітет Вараської міської ради, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 серпня 2021 року у складі судді Зейкана І. Ю., постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О. та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року

у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Ірини Михайлівни, треті особи: Виконавчий комітет Вараської міської ради, ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик» (далі - ОК «ЖБК Енергетик») у березні 2021 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Овечко І. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34308648 від 17 березня 2017 року 09:46:27, за яким було зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинити право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру загальною площею 69,2 кв. м.

Зазначений позовОК «ЖБК Енергетик» обґрунтував тим, що 28 лютого 2018 року йому стало відомо, що 17 березня 2017 року державним реєстратором Овечко І. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34308648, за яким було зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Указана державна реєстрація права власності здійснена з порушенням вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державному реєстратору не подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру.

ОСОБА_1 усупереч вимог пунктів 41, 77, 80 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2005 року № 1127 (далі - Порядок) державному реєстратору не подані: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Кузнецовський міський суд Рівненської області рішенням від 05 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Стягнув з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що неподання відповідачем довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі державному реєстратору носить формальний характер, оскільки такі обставини об`єктивно існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну за ОСОБА_1 та припинення його права власності на вказану квартиру лише з формальних підстав неподання відповідної довідки буде непропорційним втручанням у його право власності на вказану квартиру, враховуючи, що обставини, на підтвердження яких повинна бути подана така довідка, об`єктивно існували та підтверджуються рішеннями відповідних судів, а також те, що відповідач за власні кошти здійснив ремонт цієї квартири, разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 20 березня 2017 року зареєстрував своє місце проживання у вказаній квартирі та понад чотири роки у ній проживає, тобто відкрито та вільно нею володіє. Також суд враховує, що позивач у своєму позові не вказав, яка шкода завдана його інтересам внаслідок реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та у чому виразилась така шкода.

Фактичне набуття права власності відповідачем на спірну квартиру до дня його державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність позбавлення права власності відповідача лише з формальних підстав.

Рівненський апеляційний суд постановою від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОК «ЖБК Енергетик» залишив без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 серпня 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Рівненський апеляційний суд додатковою постановою від 28 грудня 2021 року стягнув з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного провадження справи.

Додаткову постанову апеляційний суд мотивував тим, що надані ОСОБА_1 докази про понесення ним судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи апеляційним судом є достатніми, допустимими і достовірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОК «ЖБК Енергетик» у січні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 серпня 2021 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 190 328 331 ЦК України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, щодо їх правильного застосування.

Державний реєстратор не перевіривши документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій прийняла оскаржуване рішення про реєстрацію за відповідачем права власності на спірну квартиру, знявши встановлені судом обмеження та наділивши заявника усіма правами власника такого майна, не маючи на такі дії достатніх повноважень, не перевіривши чи набув ОСОБА_1 усіх прав власника такого майна.

Також судами помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 384 ЦК України щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, який містив би у собі висновок про можливість застосування статті 384 ЦК України, яка регулює взаємовідносини члена житлово-будівельного кооперативу із самим кооперативом до правовідносин, які виникли між обслуговуючим кооперативом та його членом.

Не застосовано судами попередніх інстанцій також положення статті 334 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуальне визначене нерухоме майно, розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подається, зокрема довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Однак, ОСОБА_1 не було подано для реєстрації права власності усі необхідні документи, за відсутності яких державний реєстратор не мала права приймати рішення про реєстрацію за відповідачем права власності на спірну квартиру.

Суди на порушення норм процесуального права дійшли висновку про наявність у державного реєстратора достатніх документів для перевірки факту членства ОСОБА_1 у кооперативі та внесені ним пайового внеску у повному обсязі на підставі недопустимого доказу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що факт його асоційованого членства у ОК «ЖБК Енергетик» підтверджується рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2015 року та рішенням Кузнецовського міського суду від 21 квітня 2015 року у справі № 565/221/15-ц. Свої зобов`язання за договором про пайову участь у будівництві житла він виконав у повному обсязі, а саме сплатив вступні внески та всі пайові внески.

Зазначеними судовими рішеннями за ним визнано майнові права на спірну квартиру.

Доводи позивача про відсутність довідки про його членство у кооперативі та несплату пайових внесків є безпідставними, оскільки його членство в ОК «ЖБК Енергетик» та сплата пайових внесків підтверджується вищевказаними судовими рішеннями.

Спірна квартира була передана йому фактично представниками позивача добровільно, що підтверджується фактом його реєстрації та реєстрації його дочки у квартирі відразу після державної реєстрації права власності, передачею йому ключів від квартири, проведенням ним ремонту та приведення квартири у житловий стан.

Також позивач не врахував правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, згідно з якою у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Кузнецовського міського суду Рівненської області.

Справа № 565/308/21 надійшла до Верховного Суду 22 лютого 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОК «ЖБК Енергетик» та ОСОБА_1 06 березня 2008 року було укладено договір № 111 про пайову участь у будівництві житла, згідно з яким сторони узгодили будівництво кооперативом житлового будинку у АДРЕСА_2 і передачу ОСОБА_1 визначеної договором квартири АДРЕСА_3 загальною площею 70,25 кв. м у цьому будинку та оплату її замовником.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2015 року у справі № 565/2211/15-ц, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано майнові права на трикімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 .

Згідно з висновком № 281-11 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 18 листопада 2016 року, вказаній квартирі присвоєно адресу: АДРЕСА_4 .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за угодою про пайову участь у будівництві житла № 111 від 06 березня 2008 року виконав у повному обсязі та вніс плату у розмірі повної вартості квартири, що передбачена договором. Цим же рішенням визнано за ОСОБА_1 майнові права на трикімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 .

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 травня 2018 року у справі № 565/373/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОК «ЖБК Енергетик», суд, визначаючи остаточну вартість будівництва, встановив, що ОСОБА_1 , виконуючи зобов`язання за договором № 111 від 06 березня 2008 року, переплатив ОК «ЖБК Енергетик» 9 710,20 грн та стягнув з останнього на користь ОСОБА_1 вказану суму.

Згідно із Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 143170551220, 24 лютого 2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано вказану декларацію та визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 (друга черга).

Зазначена декларація була надана відповідачу до 14 березня 2017 року, тобто до дня реєстрації права власності на спірну квартиру, що підтверджується листом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 02 березня 2017 року.

Судами з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82682939 від 17 березня 2017 року встановлено, що 14 березня 2017 року за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована трикімнатна квартира загальною площею 69,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 .

Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» місто Кузнецовськ перейменовано на місто Вараш.

Згідно з копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 10073, реєстровий номер 37к-121-8453), він виготовлений КП «Кузнецовське міське БТІ» 18 листопада 2016 року на замовлення відповідача ОСОБА_1 , також до дня реєстрації права власності на спірну квартиру.

Зі змісту копії висновку № 281-11 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 18 листопада 2016 року судами встановлено, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_1 та будівництво якого здійснювалось на підставі договору про пайову участь у будівництві житла № 111 від 06 березня 2008 року, ідентифіковано як квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, у висновку зазначено, що даний висновок служить підставою для вчинення реєстраційно-правових дій по реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості.

Згідно з листом Виконавчого комітету Вараської міської ради від 07 липня 2021 року в електронній реєстраційній справі Державного реєстру речових прав р№ 1198396956107 зберігаються документи, які ОСОБА_1 подав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: договір про пайову участь у будівництві житла, укладений між ОК «ЖБК Енергетик» та ОСОБА_1 06 березня 2008 року № 111; технічний паспорт, виданий КП «Кузнецовське МБТІ» від 18 листопада 2016 року; висновок про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою, виданий КП «Кузнецовське МБТІ» 18 листопада 2016 року № 281-11; рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2015 року у справі № 565/221/15-ц; рішення Апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2015 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з цим позовом, ОК«ЖБК Енергетик» вважає, що державна реєстрація права власності спірної квартири за ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державному реєстратору не подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру, а також не надано усіх документів, передбачених пунктами 41, 77, 80 Порядку.

Згідно з пунктами 40, 42 Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

За положеннями пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 77 Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав: документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу; документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Пунктом 80 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються: довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені відповідним кооперативом копії: документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Встановивши, що ОСОБА_1 подав для реєстрації права власності на спірну квартиру перелік документів, передбачених пунктами 41, 77, 80 Порядку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень у діях державного реєстратора.

Також суди правильно зазначили про те, що право власності за ОСОБА_1 реєструвалося на новостворений об`єкт нерухомості, а не реконструйований, тому необхідності для подачі ним документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомості до його реконструкції у нього не було.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ОСОБА_1 з усього переліку документів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державному реєстратору не подав лише довідку про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Однак, рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2015 року у справі № 565/221/15-ц, які були подані державному реєстратору, встановлено, що ОСОБА_1 виконавши свої грошові зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку та повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, що передбачена договором, вчинив дії, що були спрямовані на виникнення юридичних фактів необхідних і достатніх для набуття майнових прав на цей об`єкт в майбутньому.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «ЖБК Енергетик».

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що неподання довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі державному реєстратору за наявності обставин, які існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та припинення його права власності на вказану квартиру буде непропорційним втручанням у його право власності на вказану квартиру.

Також суди правильно зазначили про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Фактичне набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру до дня його державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність позбавлення права власності відповідача лише з формальних підстав.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать вказаній правовій позиції.

Суди правильно застосували до спірних правовідносин норми права, що регулюють спірні правовідносини, тому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Щодо оскарження додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц (провадження № 61-15924св20).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн, на підтвердження чого надав витяг з договору про надання правничої допомоги від 29 вересня 2021 року, акт наданих послуг за даним договором, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Оксани Полюхович» у справі № 565/308/21, а також ордер про надання правничої (правової) допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера від 21 грудня 2021 року № 1 на суму 5 000 грн.

Стягуючи з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного провадження справи, апеляційний суд врахував характер спірних правовідносин, складність справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) і час, витрачений на виконання цих робіт (послуг), у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про те, що розмір стягнутих витрат є співмірним розміру наданих послуг.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 серпня 2021 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров