Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 567/995/19

провадження № 61-12568св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу Сержант Наталія Миколаївна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Острозька міська рада Рівненської області, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Назарука В. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Наталії Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Острозька міська рада Рівненської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Острозька міська рада Рівненської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є онуком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та разом з її дочкою ОСОБА_3 є її спадкоємцем за правом представлення.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,0704 га, на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що син спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на час її смерті з нею не проживав, оскільки останніх 10 років постійно проживає на території Російської Федерації, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України, деклараціями, які подавала сама ОСОБА_4 , а також відповідними довідками, тому ОСОБА_2 не є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим він вважає незаконною постанову приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М., якою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного непроживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати постанову приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М. від 07 червня 2019 року № 83/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не проживав із спадкодавцем на день відкриття спадщини. Крім того, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки з позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що фактично між ним та відповідачем у справі ОСОБА_2 виник спір з приводу визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повною мірою не дослідили фактичні обставини справи, неправильно застосували вимоги статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин, а також не застосували вимоги статті 405 ЦК України до спірних правовідносин.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, - Острозької міської ради Рівненської області, не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У вересні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року і витребувано із Острозького районного суду Рівненської області цивільну справу № 567/995/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 липня 2014 року житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка, площею 0,0704 га, кадастровий номер 5610900000:02:001:0273, призначена для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, які знаходяться на АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги є її діти: ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 (онук).

19 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 і за її заявою було заведено спадкову справу № 10/2018.

15 травня 2018 року з такою самою заявою до нотаріуса звернувся ОСОБА_1

05 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М. із заявою, якою повідомив, що фактично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки був зареєстрований та постійно проживав з нею у спадковому будинку.

07 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, зокрема житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, площею 0,0704 га, призначеної для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, які знаходяться на АДРЕСА_1 .

Того ж дня приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу Сержант Н. М. своєю постановою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, мотивуючи це наявністю трьох спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , які прийняли спадщину.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Предметом позову у цій справі ОСОБА_1 визначив вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є спадкоємцем за правом представлення. З метою оформлення спадкових прав він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину на 1/2 частину спадкового майна, який повідомив йому про право ОСОБА_2 на частку спадкового майна як спадкоємця першої черги, з урахуванням реєстрації його місця проживання в спірному будинку.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише він та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що враховуючи наявність обґрунтованої відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, ефективним способом захисту прав позивача є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог останній не заявляв. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивача і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі, у тому числі щодо постійного не проживання відповідача із спадкодавцем на день смерті останнього, підлягають встановленню при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадщину.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 404 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець