Постанова

Іменем України

19 червня 2023 року

м. Київ

справа № 568/854/22

провадження № 61-3287св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Радивилівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року у складі судді Делалової О. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С.,Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Радивилівської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.

Позов обґрунтований тим, що з 12 жовтня 2008 року він перебував з відповідачкою у шлюбі. Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року шлюб між ними розірвано. У резолютивній частині рішення суд ухвали дітей залишити проживати з матір`ю.

Відповідачка після розірвання шлюбу змінила місце проживання і проживає та зареєстрована у квартирі своєї матері.

Діти залишилися проживати з ним у будинку його матері ОСОБА_5 . Діти проживають в цьому будинку з народження.

Після розірвання шлюбу відповідачка з собою дітей не забрала. Вона не брала і не бере участі у їх вихованні, не цікавиться їх навчанням, не відвідує батьківські збори. Участь ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми обмежується декількома телефонними дзвінками на тиждень. Він вирішував і вирішує всі питання матеріального забезпечення, створення належних умов для навчання і виховання, відпочинку та розвитку дітей.

Діти виявили бажання проживати з ним і змінювати місце свого проживання не бажають.

Просив суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з ним, за місцем його проживання.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, позов задоволено.

Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольнивши позов, врахувавши, зокрема висновок органу опіки та піклування, суди виходили з інтересів дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, побажань дітей, думка яких була вислухана під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_2 направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, просила їх скасувати, провадження у справі закрити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, провадження № 12-112гс18, від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19; Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво2; Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16, провадження № 61-12422св18, від 27 січня 2021 року у справі № 355/1857/18, провадження № 61-15147св20, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, 61-15707св19, від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19, провадження № 61-13342св21, від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20, провадження № 61-6809св21, від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, провадження № 61-14859св19; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд першої інстанції не розглянув клопотання, подані ОСОБА_2 ; суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.

У суду першої інстанції були відсутні правові підстави до залучення Служби у справах дітей Радивилівської міської ради як третьої особи, оскільки не є органом опіки і піклування.

Заявниця не заперечує стосовно проживання дітей з батьком та не чинить перешкод у цьому, а доказів спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей позивач не надав.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що висновок у справі щодо доцільності встановлення місця проживання дітей виготовлений уповноваженим органом.

Висновок органу опіки та піклування від 12 вересня 2022 року № 1260/01.09-20 є належним та допустимим доказом.

Підстав для закриття провадження у справі немає.

Пояснення (відзив) Служби у справах дітей Радивилівської міської ради на касаційну скаргу мотивовані тим, що голова Радивилівської міської ради має повноваження підписувати висновки органу опіки та піклування, тому висновок у цій справі є належним та допустимим доказом.

Висновки органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом, а є рекомендацією для суду під час вирішення питання, зокрема про встановлення місця проживання дитини.

Суди врахували бажання дітей, які були опитані в судовому засіданні в суді першої інстанції у присутності психолога.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року відмовлено.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 8 частини першої, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 липня 2022 року, серія НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 червня 2022 року, серія НОМЕР_2 (а. с. 8-9).

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 жовтня 2008 року Лісничівською сільською радою Балтського району Одеської області, актовий запис № 02, розірвано. Дітей залишено проживати з матір`ю (а. с. 16-17).

Після припинення шлюбних відносин відповідачка змінила місце проживання і 24 січня 2023 року зареєструвала нове місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується повідомленням Відділу реєстрації Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 31 січня 2023 року № 01.09-21/14.

Згідно з повідомленням Відділу реєстрації Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 31 січня 2023 року № 01.09-21/15 діти залишилися проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 12 вересня 2022 року № 1260/01.09-20 Радивилівська міська рада як орган опіки та піклування визнала доцільним визначити місце проживання дітей з батьком - ОСОБА_1 (а. с. 59-61).

Згідно з висновком № 1260/01.09-20 27 червня 2022 року спеціалістами служби у справах дітей Радивилівської міської ради, міського центру соціальних служб здійснено обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що санітарний стан житлового приміщення «добрий», у будинку чисто та охайно. На житловій площі спільно проживають: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (мати позивача і бабуся дітей).

Діти підтвердили, що вони проживають з батьком, який їх забезпечує всім необхідним, доглядає. Показали свої кімнати. Повідомили, що мама до них телефонує 2-3 рази на тиждень.

Члени комісії встановили, що позивач виховує і забезпечує дітей. Мати дітей проживає окремо.

На засідання комісії ОСОБА_2 підтвердила, що проживає зі своєю матір`ю неподалік місця проживання дітей та колишнього чоловіка. Працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Щедра нива». До дітей вона телефонує щодня, але забрати дітей до себе не має можливості, оскільки не дозволяє стан житлового приміщення. Стверджує про конфлікт з позивачем, оскільки він обіцяв придбати їй окреме житло, проте не виконав обіцянки (а. с. 59-61).

На виконання ухвали Радивилівського районного суду Рівненської області від 23 серпня 2022 року, з метою підготовки висновку органу опіки та піклування Радивилівської міської ради, спеціалісти Служби у справах дітей Радивилівської міської ради, міського центру соціальних служб 12 вересня 2022 року здійснили обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження з дітьми була проведена бесіда для встановлення того, з ким вони хочуть проживати. Діти однозначно відповіли, що хочуть проживати з батьком. Відповіли, що мама востаннє телефонувала їм 10 серпня 2022 року та 07 вересня 2022 року.

09 вересня 2022 року спеціалісти Служби у справах дітей Радивилівської міської ради поштою надіслали повідомлення відповідачці, що 12 вересня 2022 року вони планують обстежити умови проживання за її фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 з метою підготовки висновку органу опіки та піклування Радивилівської міської ради.

Відповідно до заяви від 10 вересня 2022 року ОСОБА_2 не надала згоди Службі у справах дітей Радивилівської міської ради на проведення обстеження умов проживання (а. с. 61).

Згідно з інформацією навчального закладу, де навчаються діти сторін - Радивилівського ліцею № 1 Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області ОСОБА_4 цікавиться шкільним життям та навчанням дітей, відвідує батьківські збори та оплачує їх харчування. Крім нього батьківські збори та свята відвідує ОСОБА_5 (мати позивача і бабуся дітей).

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, має постійний дохід, що підтверджується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12 серпня 2022 року, витягом з Реєстру платників єдиного податку, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 35-39).

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач разом з дітьми проживають у будинку його матері ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31-34).

Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства «Радивилівська центральна міська лікарня» Радивилівської міської ради Рівненської області від 18 серпня 2022 року № 504 ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 28).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта-шоста статті 19 СК України).

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі, яка переглядається суди встановили, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають двох дітей, яким на час розгляду справи в суді першої інстанції виповнилось відповідно 10 і 13 років.

Суди встановили, що діти фактично проживають з позивачем, відповідачка проживає окремо, проте територіально близько до місця знаходження будинку позивача.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 12 вересня 2022 року № 1260/01.09-20, інформації Радивилівського ліцею № 1 Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, витягу з Реєстру платників єдиного податку, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповіді Комунального некомерційного підприємства «Радивилівська центральна міська лікарня» Радивилівської міської ради Рівненської області від 18 серпня 2022 року № 504 ОСОБА_1 має всі умови для проживання дітей разом з ним.

Згідно з матеріалами справи у судовому засіданні в суді першої інстанції діти сторін у категоричній формі висловили бажання проживати з батьком.

Стосовно доводів касаційної скарги, що орган опіки і піклування не був залучений до участі у справі, а висновок органу опіки та піклування від 12 вересня 2022 року № 1260/01.09-20 є неналежним та недопустимим доказом, Верховний Суд виходить з такого.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини п`ята та шоста статті 19 СК України).

Згідно зі статтею 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з абзацами другим, восьмим пункту 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (далі - Постанова № 866) під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження - вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування (підпункт 4 пункту «б» частини першої статті 34 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з пунктом 1 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року № 800) (далі - Положення) комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є органом, що утворюється головою районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, зокрема щодо вирішення спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини (пункт 3 Положення).

Відповідно до пункту 72 Постанови № 866 служба у справах дітей під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини обстежує житлово-побутові умови, проводить бесіди з батьками та дитиною, складає свій висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування.

Згідно з пунктом 9 Положення комісія відповідно до компетенції, зокрема подає рекомендації органу опіки та піклування для підготовки висновку для подання його до суду.

У матеріалах справи є висновок органу опіки і піклування, підписаний головою Радивилівської міської ради, який очолює її виконавчий комітет, на бланку зверху написано: Радивільська міська рада Дубенського району Рівненської області. Зі змісту цього висновку випливає, що Служба у справах дітей Радивилівської міської ради обстежила житлово-побутові умови проживання неповнолітніх дітей, провела бесіди з батьками та дітьми, склала рекомендації для органу опіки та піклування. Комісія з питань захисту прав дитини Радивилівської міської ради своїм рішенням від 28 червня 2022 року № 11 підтвердила місце проживання дітей з батьком (а. с. 60-61).

За результатами вказаних рекомендацій орган опіки і піклування склав висновок, щодо доцільності визначення місця проживання дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 .

У резолютивній частині вказаного висновку орган опіки і піклування посилається на пункт 3 постанови № 866, згідно з яким органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, зазначено, що Радивільська міська рада як орган опіки та піклування вважає, що є доцільним визначити місце проживання дітей з батьком.

Враховуючи, що встановлено всі обов`язкові підстави для підготовки висновку, під час його складення дотримано передбачену законодавством процедуру, за змістом висновок є висновком саме органу опіки і піклування, формальне зазначення у його тексті, що висновок надає Радивилівська міська рада, не впливає на його оцінку у справі, що переглядається.

Висновок органу опіки і піклування досліджується і оцінюється судами у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами.

У справі, що переглядається, висновок від 12 вересня 2022 року № 1260/01.09-20 є за своїм змістом висновком органу опіки і піклування, тому, враховуючи інші обставини, встановлені судами, немає підстав для скасування правильних по суті рішень судів, а такожвважати висновок органу опіки і піклування неналежним чи недопустимим доказом, з огляду на викладені вище мотиви.

Доводи касаційної скарги, що орган опіки та піклування не брав участі у справі є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді справи щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей). Для здійснення визначених законом повноважень щодо захисту прав дітей міські, районні у містах (у разі їх утворення), сільські, селищні ради об`єднаних територіальних громад забезпечують:утворення служб у справах дітей (абзаци шостий і сьомий пункту 3 Постанови № 866).

Згідно з підпунктом 6 пункту 5 Примірного положення про службу у справах дітей міської, районної у місті ради, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16 вересня 2021 року № 518, служба має право: представляти в разі необхідності інтереси дітей у судах, у їх взаємодії з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, брати участь у розгляді судами справ щодо дітей і захисту їхніх прав та інтересів.

У цій справі відповідно до статті 19 СК України, підпункту 6 пункту 5 Примірного положення про службу у справах дітей міської, районної у місті ради Служба у справах дітей Радивилівської міської ради брала участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Служба у справах дітей Радивилівської міської ради просила розглянути справу без участі її представника (а. с. 103).

Заявниця не виклала аргументи, яким чином неучасть у судових засіданнях представника Служби у справах дітей вплинула на ухвалене у справі рішення.

Посилання касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не розглянув заяву відповідачки від 28 лютого 2023 року про відкладення розгляду справи є безпідставним, оскільки ця заява не обґрунтована обставинами, що унеможливлюють розгляд справи без її участі. Також за змістом заяви ОСОБА_2 не заперечила проти розгляду справи за її відсутності.

Доводи, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідачки: про закриття провадження, про визнання висновку неналежним та недопустимим доказом, про допит відповідачки як свідка, заперечення на ухвали суду про відмову у задоволенні клопотань відповідачки про закриття провадження та повернення на стадію підготовчого провадження, заперечення на ухвалу про відкриття провадження у справі в частині зобов`язання Служби у справах дітей Радивилівської міської ради надати висновок щодо роз`яснення спору про визначення місця проживання дітей, є безпідставними.

В ухвалі суду першої інстанції та рішенні від 28 листопада суд розглянув клопотання відповідачки та надав вичерпну відповідь.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 наводила аналогічні доводи, які обґрунтовано спростував суд апеляційної інстанції..

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказані клопотання фактично зводяться до викладення доводів відповідачки про відсутність між сторонами спору щодо визначення місця проживання дітей.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року у справі № 568/1895/21 дітей сторін залишено проживати з матір`ю - ОСОБА_2 , з огляду на те, що сторони залишились проживати за однією адресою - адресою позивача.

Суди встановили, що відповідачка змінила місце проживання і не проживає за адресою реєстрації позивача і дітей.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними рішенні Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року у справі № 568/1895/21, в частині визначення місця проживання дітей з матір`ю, звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з батьком.

Доказів того, що між сторонами укладався письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти або що відповідач зверталась із такими пропозиціями і проєктом договору до позивача до відкриття провадження у справі чи під час судового розгляду, у матеріалах справи немає.

Відповідно до статей 19 161 СК України позивач може завернутися за захистом своїх прав щодо визначення місця проживання дитини як до органу опіки і піклування, так і безпосередньо до суду.

Водночас відповідачка демонструє суперечливу поведінку, оскільки зазначає, зокрема і в касаційній скарзі, що погоджується на визначення місця проживання дітей з батьком, проте відповідно до матеріалів справи не надала згоду Службі у справах дітей Радивилівської міської ради на проведення обстеження умов її проживання, не погоджується з висновком органу опіки і піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей з батьком та оскаржує судові рішення, які визначили місце проживання дітей з позивачем.

Отже, між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей.

Враховуючи вказане, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що немає підстав для закриття провадження у справі за пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, провадження № 12-112гс18, від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, провадження № 61-15707св19, від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19, провадження № 61-13342св21, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21, не є релевантними у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16, провадження № 61-12422св18, викладено правовий висновок, що рішення про розірвання шлюбу, яким визначено місце проживання дитини, за своєю правовою природою не є судовим рішенням про визначення місця проживання дитини відповідно до статті 19 СК України.

У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 355/1857/18, провадження № 61-15147св20, Верховний Суд, направивши справу на новий розгляд, вказав, що за відсутності висновку органу опіки та піклування, є передчасним висновок судів про те, що визнання одним з батьків позову про визначення місця проживання дитини з іншим не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20, провадження № 61-6809св21, від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, провадження № 61-14859св19, викладено висновок, що за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Вказані правові висновки не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О .В. Ступак

В. В. Яремко