ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

справа № 568/944/24

провадження № 51-856км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

скаржника ОСОБА_6

(в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 09 січня 2025 року ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні скарги на постанову від 23 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023186210000069, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали слідчого судді, апеляційну скаргу - повернуто скаржнику.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржене судове рішення та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів вказує, що слідчим суддею 09 січня 2025 року оголошено лише резолютивну частину ухвали, а повний текст оскаржуваного рішення він отримав тільки 13 січня 2025 року.

Оскільки він не був обізнаний з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення та звернувся до апеляційного суду із незначними пропуском строку, то, на думку касатора, рішення колегії суддів про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та повернення апеляційної скарги є безпідставним.

Позиції інших учасників судового провадження

ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.

Прокурор ОСОБА_5 підтримала вимоги касаційної скарги ОСОБА_6 щодо незаконності ухвали апеляційного суду.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою слідчого судді від 09 січня 2025 року, 20 січня 2025 року подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що 09 січня 2025 року слідчий суддя оголосив лише резолютивну частину ухвали, а повний текст рішення він отримав тільки 13 січня 2025 року.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 20 лютого 2025 року повернув скаржнику апеляційну скаргу, мотивуючи своє рішення тим, що указана у клопотанні причина пропуску процесуального строку є необґрунтованою.

Крім цього, посилаючись на позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), апеляційний суд вказав, що незнання мотивів та обґрунтування судового рішення не є підставою для пропуску строку на його оскарження, оскільки після отримання повного тексту ухвали особа, яка подала апеляційну скаргу, може подати доповнення до апеляційної скарги, в якому обґрунтувати незаконність судового рішення

Проте, з таким висновком колегія суддів Верховного Суду не може погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до позиції, висловленій у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказана обставина за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, постановлено за участю заявника. Разом з тим слідчий суддя, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, 09 січня 2025 року оголосив учасникам процесу лише резолютивну частину ухвали, а її повний текст був оголошений 13 січня 2025 року.

Вказані обставини та доводи скаржника про необізнаність із мотивами прийнятого рішення залишились без належної уваги суду апеляційної інстанції, який на переконання Суду неправильно розтлумачив наведену позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд без з`ясування всіх обставин передчасно відмовив ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження, чим фактично позбавив вказану особу права на оскарження судового рішення.

З огляду на це ухвалу апеляційного суду не можна вважати такою, що відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Допущені апеляційним судом порушення з огляду на положення ст. 412 КПК України є істотними, а ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 09 січня 2025 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3