Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 569/16813/19

провадження № 61-11988св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест» про визнання іпотеки припиненою.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання іпотеки припиненою.

Позов мотивований тим, що 03 червня 2008 року між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 234-012/ФКВ-08, за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти в сумі 20 000,00 дол. США, яка зобов`язувалась повернути кредит в строки визначені договором зі сплатою відсотків та щомісячною комісією.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 234-012/ФКВ-08 від 03 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено іпотечний договір № 234-012/Zфквіп-08. Предметом іпотеки, згідно пункту 1.2 договору, є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв. м.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», як правонаступника ТОВ «Укрпромбанк», було достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором № 234-012/ФКВ-08. Станом на вересень 2019 року зобов`язання за кредитним договором позивач виконала в повному обсязі.

Позивач просила суд:

- визнати іпотеку, яка встановлена на підставі іпотечного договору № 234-0212/Zфквіп-08 від 03 червня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В., зареєстрований в реєстрі за № 2121 - припиненою;

- зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Омельяненко І. В. у зв`язку з укладенням іпотечного договору та вилучити вказаний запис з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року замінено відповідача ПАТ «Дельта Банк» на належного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест» (далі - ТОВ «ФК «Інвест»).

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року у складі судді Красовського О. О. позов задоволено частково.

Визнано іпотеку, яка встановлена на підставі іпотечного договору № 234-0212/Zфквіп-08 від 03 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В. (реєстровий № 2121) припиненою.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що боржник в повному обсязі виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому позовні вимоги в частині визнання іпотеки припиненою є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають до задоволення.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції вказав, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: в тому числі, про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки). За таких обставин суд не знайшов підстав для зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення запису з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Інвест» задоволено.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року в частині визнання іпотеки припиненою скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест» судовий збір в розмірі 1 152,60 грн, понесений у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів фактичного повного погашення заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами, що сплачена нею протягом певного періоду часу визначена рішенням суду сума заборгованості у гривнях відповідала сумі заборгованості в доларах США за офіційним курсом Національного банку України на час здійснення кожної сплати. За таких обставин сама лише постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не є беззаперечним доказом припинення зобов`язання за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Рівненського районного суду Рівненської області.

14 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 22 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26 вересня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року зупинено касаційне провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/12525/20.

На підставі ухвали Верховного Суду від 30 листопада 2022 року поновлено касаційне провадженняу вказаній справі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 456/3745/16-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 569/613/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 278/3152/15-ц та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що доводячи перед судом факт повного виконання зобов`язань, позивач надала копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції здійснив перевірку постанови державного виконавця на відповідність повноти і фактичного виконання, однак не вправі був це робити у цій справі.

Позивач зазначала, що дії відповідача мають ознаки недобросовісності.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 03 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 234-012/ФКВ-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 20 000,00 дол. США, а боржник зобов`язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 12,7 % річних та щомісячною комісією за управління кредитом 0,1 % від суми кредиту, з кінцевим терміном погашення кредиту до 31 травня 2023 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено іпотечний договір від 03 червня 2008 року № 234-012/Zфквіп-08. Предметом іпотеки, згідно пункту 1.2 договору, є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв. м (а. с. 5-8).

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору позичальником, банк звернувся з вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, чим змінив строк виконання основного зобов`язання.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2011 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» (як правонаступника ПАТ «Укрпромбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором та відсотками в розмірі 20 605,24 дол. США, що еквівалентно 164 590,53 грн, а також поточну заборгованість по комісії 1 994,53 грн та пеню в сумі 1 354,65 грн, а всього 167 939,72 грн (а. с. 9-12).

Постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 28 березня 2019 року закінчено виконавче провадження № 33566499 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4360, виданого 30 травня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та відсотками в розмірі 20 605,24 дол. США, що еквівалентно 164 590,53 грн, а також поточної заборгованості по комісії 1 994,53 грн та пені в сумі 1 354,65 грн, а всього 167 939,72 грн, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а. с. 14).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 598, стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених цим Законом (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»).

Встановлено, що банк, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору звернувся до позичальника з вимогою про дострокове виконання умов договору, і у відповідності до статті 1050 ЦК України змінив термін повернення кредиту, який був передбачений кредитним договором.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Договором іпотеки не передбачено забезпечення вимог іпотекодержателя щодо стягнення коштів в порядку частини другої статті 625 ЦК України.

З матеріалів справи відомо, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Дельта Банк» виконано. Це підтверджується постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про закінчення виконавчого провадження від 28 березня 2019 року (а. с. 14).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) зроблено висновок, що з урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року з особи на користь банку стягнута в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, вказане судове рішення виконано повністю, що підтверджується постановою від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543, відомості про скасування постанови державного виконавця від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543 в матеріалах справ відсутні, наявні підстави вважати зобов`язання за кредитним договором виконаним. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки. Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 570/1657/18 (провадження № 61-7781св21) за подібних фактичних обставин зроблено висновок, що особа виконала зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення іпотеки.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 виконала зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення іпотеки.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав, що належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів, яка вказана в резолютивній частині судового рішення в іноземній валюті, а не її еквіваленту у гривні, визначеного за курсом на час ухвалення рішення.

Проте у постанові державного виконавця зазначено про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, відомості про оскарження вказаної постанови та її скасування відсутні.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що зобов`язання ОСОБА_1 перед кредитором виконано в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині визнання іпотеки припиненою підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення відповідного запису з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Верховний Суд не переглядаються, оскільки позивач вказане рішення не оскаржував в апеляційному порядку.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року в частині визнання іпотеки припиненою.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров В. В. Пророк