№ 569/16848/16-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 569/16848/16-а

адміністративне провадження № К/9901/47787/18, К/9901/52068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №569/16848/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року (суд у складі головуючого суддi - Куцоконя Ю.П.) і постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (суд у складі колегії: головуючого судді - Моніча Б.С., суддів: Капустинського М.М., Охрімчук І.Г.) та Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (суд у складі колегії: головуючого судді - Моніча Б.С., суддів: Капустинського М.М., Охрімчук І.Г.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив:

1.1. визнати неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про призначення йому пенсії за вислугою років у розмірі 81 відсотку;

1.2. зобов`язати відповідача провести обчислення пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 23 березня 2010 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку;

1.3. визнати неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення розміру пенсії ОСОБА_1 64 відсотки від суми щомісячного заробітку;

1.4. зобов`язати відповідача перерахувати пенсію позивача та провести її виплату з 23 березня 2010 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протиправно не зарахував позивачу половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01 вересня 1986 року по 20 червня 1992 року, що становить 2 роки 04 місяці 21 день та необґрунтовано зменшив розмір пенсії до 64 відсотки від суми щомісячного заробітку.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в ході судового розгляду справи не підтвердилось право позивача на врахування при обчисленні пенсії за вислугою років стажу його навчання у вищому навчальному закладі та військової служби з 10 березня 1982 року по 19 серпня 1983 року (01 рік 05 місяців 10 днів).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року залишено без змін постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року.

6. Додатковою постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року.

Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягали у зменшенні пенсії ОСОБА_2 з 81% заробітної плати до 64% заробітної плати, протиправними.

Скасовано розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №814957 від 09.06.2016 року.

Зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити виплату позивачу ОСОБА_2 пенсії в розмірі 81% від заробітної плати, починаючи з 01.07.2016 року, здійснивши відповідні перерахунки.

В решті позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили всі обставини у справі та неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправосудних рішень.

9. Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області також звернулося із касаційною скаргою на додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; постанову суду першої інстанції залишити без змін.

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Кравчука В. М., Стародуба О. П., ухвалами від 23 квітня 2018 року та 26 червня 2018 року відкрив провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

11. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 569/16848/16-а.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.

13. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Позивачу ОСОБА_1 по досягненню ним 55 річного віку з 23 березня 2010 року було призначено пенсію за вислугою років згідно з положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в редакції, чинній на день його звернення за призначенням пенсії (далі Закон № 1789-ХІІ).

15. При призначенні позивачу пенсії за вислугою років з 23 березня 2010 року відповідач виходив з того, що на час призначення пенсії позивач мав менше 20 років вислуги, а тому пенсія йому була призначена у відповідності з вимогами частини четвертої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

16. Розпорядженням №814957 від 09.06.2016 року розмір пенсії позивача переглянуто та визначено її як 64% від заробітної плати. У новому розмірі пенсія стала виплачуватися з 01.07.2016 року (а.с.9-17).

17. Вказане рішення обґрунтоване тим, що з 01.10.2011 року скасовано норму про збільшення відсоткового розміру пенсії за понад 25 років страхового стажу. Крім того, внесено інші зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19.Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

21.За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

24. На час звернення позивача за призначенням пенсії частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною четвертою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ було встановлено, що працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років і більше, а жінками - 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Отже, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, наявність чи відсутність 20 років вислуги обумовлювала різні способи розрахунку пенсії та, відповідно, різний розмір пенсійного забезпечення працівника прокуратури.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII "Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей екстерном.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років.

До вислуги років, яка дає право на пенсію, згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 зазначеного Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (частина шоста статті 50-1 Закону № 1789-XII).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення"(далі Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "стаж страховий", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв`язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчання на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а, відповідно до пункту 2.18 Інструкції № 58, можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01 вересня 1986 року по 20 червня 1992 року навчався у Калінінградському державному університеті по спеціальності правознавство та отримав кваліфікацію юриста. Протягом періоду навчання на заочному факультеті Калінінградського державного університету працював на судноремонтному заводі (з 29 вересня 1983 року по 15 жовтня 1991 року), у державній податковій інспекції (з 21 жовтня 1991 року по 02 грудня 1991 року) та у виконавчому комітеті Балтійської міської ради (з 02 грудня 1991 року по 01 липня 1992 року), що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Тобто, як правильно вказали суди, за цей час позивач має загальний стаж роботи, а не спеціальний.

У трудовій книжці позивача такий запис відсутній.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зарахування до спеціального трудового стажу позивачу час його навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі.

25. Щодо вимоги позивача про необхідність зарахування до вислуги років періоду військової служби з 10 березня 1982 року по 19 серпня 1983 року (01 рік 05 місяців 10 днів), судами встановлено, що відповідно до військового квитка позивача та довідки Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату Рівненської області від 09 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 13 травня 1974 року по 25 травня 1976 року, а також військову службу з 10 березня 1082 року по 19 серпня 1983 року.

Згідно частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується не будь-яка військова служба, а лише строкова військова служба.

Судами встановлено, що позивачу при призначенні пенсії був зарахований період проходження ним строкової військової служби з 13 травня 1974 року по 25 травня 1976 року.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач правомірно зарахував позивачу 16 років 7 днів прокурорсько-слідчої роботи, 2 роки 13 днів строкової військової служби та 9 місяців 28 днів державної служби на посадах з вищою юридичною освітою до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Загальний розмір стажу, який відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в редакції, чинній на день його звернення за призначенням пенсії (далі Закон № 1789-ХІІ) давав право позивачу право на призначення пенсії за вислугою років складав 18 років 10 місяців 18 днів.

Такий стаж надав право позивачу на отримання пенсії в розмірі 72% (80х18:20).

Позивач також мав загальний стаж роботи в розмірі 34 повних років

Частиною 4 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ передбачалось, що за кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Таким чином загальний розмір пенсії позивача мав складати 81%, як і було призначено відповідачем. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

26. В частині позовних вимог щодо про визнання неправомірним рішення відповідача відносно встановлення 64 відсотків пенсії від суми щомісячного заробітку колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року, суд відмовив у задоволенні позову в цілому.

Відповідно до статті 163 КАС України в редакції, чинній на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови у справі, постанова складається з: 1) вступної частини із зазначенням: дати, часу та місця її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмета адміністративного позову; 2) описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом; 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Проте, в порушення зазначених вище вимог статті 163 КАС України, суд першої інстанції у мотивувальній частині не надав правової оцінки позовній вимогі про визнання неправомірним рішення відповідача відносно встановлення 64 відсотків пенсії від суми щомісячного заробітку; не встановлював будь-яких обставин з цього приводу та не досліджував докази; не зазначив мотивів, з яких він виходив, відмовляючи у задоволенні даної позовної вимоги.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, у постанові від 12 березня 2018 року розглянув лише позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про призначення йому пенсії за вислугою років у розмірі 81 відсотку та зобов`язати відповідача провести обчислення пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 23 березня 2010 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку.

За результатами розгляду справи постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року залишено без змін постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року у справі №569/16848/16-а.

27. Додатковою постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року.

Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

В решті позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів Верховного Суду з цього приводу звертає увагу, що згідно частини 1 статті 252 КАС України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Як зазначено вище, судом першої інстанції не встановлювались обставини та не досліджувались докази щодо позовної вимоги про визнання неправомірним розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №814957 від 09.06.2016 року відносно встановлення 64 відсотків пенсії від суми щомісячного заробітку, що виключало можливість надання правової оцінки цій позовній вимозі судом апеляційної інстанції.

Відтак, саме суд першої інстанції мав вирішити питання про ухвалення додаткового судового рішення в частині вказаної позовної вимоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову від 14 травня 2018 року в частині позовної вимоги про визнання неправомірним розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №814957 від 09.06.2016 року надав оцінку вимозі, яка не була предметом розгляду суду першої інстанції, та фактично змінив резолютивну частину основної постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, що суперечить змісту правового інституту додаткового рішення.

28. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

29. Згідно частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

30. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року і постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення розміру пенсії ОСОБА_1 64 відсотки від суми щомісячного заробітку та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

31. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

32. Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року по справі №569/16848/16-а - скасувати.

3. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року по справі №569/16848/16-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення розміру пенсії ОСОБА_1 64 відсотки від суми щомісячного заробітку скасувати. Справу №569/16848/16-а в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В решті постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року по справі №569/16848/16-а залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій