Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 569/17160/18

провадження № 61-19319св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Златобанк», ОСОБА_2 , акціонерне товариство «Полтава-Банк»,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, товарна біржа «Українська енергетична біржа»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2020 року у складі судді

Бердія М. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 листопада

2020 рокуу складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В.,

Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ`Златобанк»), ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Полтава-Банк» (далі - АТ «Полтава-Багнк»), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, товарна біржа «Українська енергетична біржа», про визнання недійсним результатів електронного аукціону, протоколу електронного аукціону та укладених договорів купівлі-продажу.

Позов мотивовано тим, що 13 серпня 2018 року через електронний майданчик електронної торгової системи dgf.prozorro.sale було здійснено продаж активів ПАТ «Златобанк», що складається з нежитлового приміщення, загальною площею 152,8 кв.м. та основних засобів і монет в кількості 118 одиниць, за адресою: АДРЕСА_1 . Реалізацію активу було здійснено в лоті за номером F45GL30504.

Згідно протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2018-07-20-000031-b переможцем аукціону визнано учасника ОСОБА_2 з ціною реалізації даного активу 3 519 755,00 грн.

07 вересня 2018 року між ПАТ «Златобанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіної М. А., як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загально площею 152,8 квадратних метрів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В. В., про що вчинено нотаріальну дію за № 1185.

Позивач вважає, що проведені торги відбулись з порушенням принципу реалізації майна банку, що ліквідується за найвищою ціною, а також з недотриманням регламенту ЕТС Голландського аукціону, оскільки після початку електронного аукціону (13 вересня 2018 рік 09 год. 31 хв. 31 сек.), кнопка в інтерфейсі модулю аукціону, за допомогою яких можна було зробити ставку купівлі лоту, що відповідало початковій вартості його реалізації, у нього - ОСОБА_1 , як потенційного покупця була відсутня, що виключило можливість реалізувати гарантоване йому право надане Регламентом.

Єдиний з учасників, кому вдалося зробити ставку про придбання майна за початковою ціною, є переможець електронного аукціону ОСОБА_2 . Як наслідок, інших учасників аукціону було обмежено в цьому праві, що із самого початку його проведення поставило у нерівні умови учасників торгів та фактично виключило змагальність на аукціоні.

Позивач вважав, що наявні порушення Регламенту та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порушили його права на можливість придбання активу банку, що ліквідується на рівних умовах з іншими учасниками аукціону. Під час реалізації банківського активу порушено критерій продажу майна, а саме за найвищою ціною, оскільки він мав намір запропонувати вищу ціну, ніж та, яка стала підставою для відчуження лоту, в такому праві він був обмежений.

ОСОБА_1 , з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати недійсним результати електронного аукціону з продажу лоту № F45GL30504 по реалізації нерухомого майна, основних засобів та монет, а саме: нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 152,8 кв.м., основні засоби та монети у кількості 118 одиниць; визнати недійсним протокол електронного аукціону

№ UA-EA-2018-07-20-000031-b від 15 серпня 2018 року складений за результатами проведення електронного аукціону з продажу лоту № F45GL30504 по реалізації нерухомого майна, основних засобів та монет, а саме: нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 152,8 кв.м., основні засоби та монети у кількості 118 одиниць; визнати недійсним договір купівлі-продажу від

07 вересня 2018 року укладений між ПАТ «Златобанк», від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіна М. А. та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В. В. за № 1185; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року, укладений між АТ «Полтава-банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О. М. за № 2355.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня

2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2018 року щодо накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 152,8 кв.м. та належить ОСОБА_2 .

Рішення суду мотивовано тим, що електронний аукціон відбувався без будь-яких порушень.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня

2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо вирішення спору та відкинули аргументи позивача щодо порушень порядку проведення електронних торгів. Заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не було перевірено належний суб?єктний склад учасників спору та не залучено до участі у справі організатора аукціону, в якості співвідповідача. Заявник також вказує на те, що позивач був позбавлений можливості збільшити свою цінову пропозицію та взяти участь в аукціоні.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, постанові Верховного суду України від 29 листопада

2017 року у справі № 668/5633/14-ц, постанові Верховного суду України від

18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, постанові Верховного суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 1749цс15, постанові Верховного суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, постанові Верховного суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, постанові Верховного суду України від 29 червня 2016 року у справі

№ 6-547цс16, постанові Верховного суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 231цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня

2018 року у справі № 910/856/17, постанові Верховного Суду від 06 лютого

2018 року у справі № 911/845/17, постанові Верховного Суду від 14 березня

2018 року у справі № 910/1454/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постанові Верховного Суду

від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц, постанові Верховного Суду

від 02 жовтня 2019 року у справі № 641/6793/15-ц, постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 296/4345/18, постанові Верховного Суду

від 09 вересня 2020 року у справі № 336/5551/18 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

26 лютого 2021 року АТ «Полтава-Банк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від

05 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від

19 листопада 2020 року залишити без змін.

27 лютого 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

25 березня 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.

09 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

13 серпня 2018 року відбулися електронні торги щодо продажу нежитлового приміщення загальною площею 152,8 кв.м. та основних засобів і монет у кількості 118 одиниць, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-ЕА-2018-07-20-000031-b.

Переможцем аукціону визнано учасника - ОСОБА_2 з ціною реалізації вказаного активу - 3 519 755,00 грн.

07 вересня 2018 року між ПАТ «Златобанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіної М. А., як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загально площею 152,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 .

14 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та АТ «Полтава-Банк» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загально площею 152,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 .

Оператором електронних торгів, які проводилися через електронний майданчик якого переможець електронних торгів набув право участі в електронних торгах є товарна біржа «Українська енергетична біржа».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першої статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18)

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У справі, що переглядається ОСОБА_1 пред`явлено позов до ПАТ «Златобанк», АТ «Полтава-Банк» та ОСОБА_2 . Натомість товарна біржа «Українська енергетична біржа» - організатор електронних торгів, по справі є третьою особою. Позивач клопотань про залучення до участі у справі товарної біржи «Українська енергетична біржа» як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю. При залишенні рішення суд першої інстанції без змін, апеляційний суд також вказав щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог. Тому судові рішення підлягають зміні в мотивувальній частині. Проте суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 серпня

2020 року у справі № 296/4345/18 (провадження № 61-291св20) та від

09 вересня 2020 року у справі № 336/5551/18 (провадження № 61-11337св19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині оскаржені рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141 400 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня

2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 листопада

2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун