Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 569/18043/17

провадження № 61-48871св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Служба автомобільних доріг у Рівненській області, Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року у складі судді Куцоконя Ю. П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Рівненській області, Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») про відшкодування майнової шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що йому на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого 28 серпня 2013 року, належить транспортний засіб, автомобіль марки RENAULT моделі МAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 28 серпня 2013 року, належить напівпричіп ORTHAUS OKSM 24 ALG, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

30 грудня 2016 року близько 16 години 55 хвилин на 265 км + 855 м автодороги М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належних позивачу транспортних засобів під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобіль марки RENAULT моделі МAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп ORTHAUS OKSM 24 ALG, реєстраційний номер НОМЕР_4 , отримали механічні пошкодження. Загальний розмір завданої позивачу майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля та напівпричепа, з урахуванням витрат на проведення її оцінки, становить 762306,95 грн.

Оскільки пошкодження автомобіля та напівпричепа сталося через невідповідність стану автомобільної дороги вимогам безпеки дорожнього руху, майнову шкоду позивач просив суд стягнути солідарно зі Служби автомобільних доріг у Рівненській області, як власника автомобільної дороги, та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яке на договірній основі здійснює експлуатаційне утримання та поточний ремонт автомобільної дороги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно зі Служби автомобільних доріг у Рівненській області та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 762 306,95 грн на відшкодування майнової шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ділянка автодороги Київ-Чоп 265 км + 855 м, де 30 грудня 2016 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, за своїми техніко-експлуатаційними показниками не відповідала вимогам регламентуючих документів та не забезпечувала безпеку руху транспортних засобів з дозволеною швидкістю по ній, і саме внаслідок цього сталася дорожньо-транспортна пригода, а тому майнова шкода позивачеві у розмірі 762 306,95 грн була завдана спільною бездіяльністю Служби автомобільних доріг у Рівненській області та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», та має бути відшкодована відповідачами солідарно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 рокуапеляційну скаргу ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Рівненській області задоволено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року в частині солідарного стягнення із Служби автомобільних доріг у Рівненській області та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»на користь ОСОБА_1 762 306,95 грн на відшкодування майнової шкоди та 7 623,07 грн судових витрат, що складаються із судового збору, скасовано.

У позові ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В решті рішення суду першої інстанції, а саме: в частині стягнення з ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»на користь ОСОБА_1 762 306,95 грн на відшкодування майнової шкоди та 7 623,07 грн судових витрат по справі, що складаються із судового збору, залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильними є висновки суду першої інстанції про наявність недоліку на ділянці автодороги, через який 30 грудня 2016 року відбулася дорожньо-транспортна пригода і який ще 13 жовтня 2016 року був виявлений відповідачами при комісійному обстеженні, на час дорожньо-транспортної пригоди усунутий не був.

Апеляційний суд, відмовляючи у відшкодуванні шкоди з відповідача Служба автомобільних доріг в Рівненській області на користь позивача, виходив з того, що відповідно до положення пункту 11.9 договору від 25 лютого 2016 року № 2, (чинний на момент дорожньо-транспортної пригоди) виключно підрядник ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідав за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху, тому несе повну майнову та іншу юридичну відповідальність у частині відшкодування шкоди та компенсації витрат власника транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання доріг.

При цьому, апеляційний суд ґрунтував свої висновки з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі 465/11817/13-ц (провадження № 61-22158св18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2018 року ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної уваги на те, що посадову особу дорожньої організації, яка відповідає за утримання ділянки дороги, не було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 124 КУпАП.

Також заявник у касаційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представником відповідача Служби автомобільних доріг у Рівненській області було заявлено клопотання про призначення ситуаційної експертизи з метою встановлення можливості/неможливості перекидання транспортного засобу, пошкодження металевого бар`єрного огородження внаслідок розриву одного колеса з 12 коліс транспортного засобу. Представником заявника це клопотання було підтримано. На обґрунтування цього клопотання відповідачами надано відео- та фотоматеріали, які ставлять під сумнів фактичні дані, за яких сталась дорожньо-транспортна пригода. На думку заявника, висновки експертних досліджень № 222, № 223, № 224 від 17-23 березня 2017 року та звіт № 025П, складений 24 квітня 2017 року є однобокими доказами, до яких суд зобов`язаний поставитись критично. Натомість суд, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення ситуаційної експертизи, поставив сторони у нерівне становище, гарантоване статтею 129 Конституції України та частиною другою статті 12 ЦПК України.

Крім того, заявник у касаційній скарзі звертає увагу касаційного суду на те, що ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»не повинен нести відповідальність за спричинення майнової шкоди позивачеві відповідно до вимог частини другої статті 1172 ЦК України, а саме замовник має відшкодовувати таку шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Враховуючи, що ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» здійснює виконання підрядних робіт за укладеними договорами, то і відповідальність заявник несе лише за невиконання або неналежне виконання умов укладених договорів. Власником доріг є Служба автомобільних доріг в Рівненській області, а філія «Рівненська дорожньо-експлуатаційна дільниця» є підрядною організацією, завданням якої є виконання робіт з ремонту, реконструкції та утримання автомобільних доріг, мостів та інших споруд та елементів обстановки дороги, остання лише обслуговує дороги в межах коштів, що виділяються Службою автомобільних доріг в Рівненській області. Під час дорожньо-транспортної пригоди за участю належного позивачеві транспортного засобу набори робіт для структурного підрозділу ДП «Рівненський облавтодор» філії «Рівненська дорожньо-експлуатаційна дільниця», яка обслуговує в тому числі автодорогу М-06 Київ - Чоп, км 259+592 км 322 +500, замовником не видавались. Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1083цс15.

Заявник наголошує у касаційній скарзі, що суд першої інстанції не дослідивши належним чином докази сторін, взяв до уваги договір від 25 лютого 2016 року № 2, дія якого на час дорожньо-транспортної пригоди скінчилась, натомість діяв договір від 12 грудня 2016 року № 34, у якому відсутній пункт 11.9, на підставі якого апеляційним судом було прийнято оскаржувану постанову.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та витребувано справу.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У травні 2019 року Служба автомобільних доріг у Рівненській області засобом поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якій, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, вважає, що рішення апеляційного суду відповідає засадам верховенства права та не підлягає скасуванню, просила залишити касаційну каргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін .

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що позивачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності належать транспортні засоби - автомобіль марки RENAULT моделі МAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп ORTHAUS OKSM 24 ALG, реєстраційний номер НОМЕР_4 , про що свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та НОМЕР_3 , видані 28 серпня 2013 року.

30 грудня 2016 року близько 16 години 55 хвилин на 265 км + 855 м. автодороги М-06 сполученням Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належних позивачу транспортних засобів під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобіль марки RENAULT моделі МAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп ORTHAUS OKSM 24 ALG, реєстраційний номер НОМЕР_4 , отримали механічні пошкодження.

Згідно з постановою Острозького районного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення № 567/55/17 відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 124 КУпАП, яка набрала законної сили 11 квітня 2017 року, провадження у справі було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно зі звітом № 022П про оцінку сідлового тягача RENAULT MAGNUM реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 16 січня 2017 року Приватним підприємством «Експерт-Сервіс-Альфа», матеріальний збиток, завданий власникові RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 378 854,70 грн.

Відповідно до звіту № 025П про оцінку напівпричіпа самоскида ORTHAUS OKSM 24 ALG, реєстраційний номер НОМЕР_4 , складеного 24 квітня 2017 року Приватним підприємством «Експерт-Сервіс-Альфа», матеріальний збиток, завданий власникові ORTHAUS OKSM 24 ALG реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 372 093,75 грн.

Для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 30 грудня 2016 року, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 567/55/17 було проведено низку експертиз.

Висновком № 222 експертного трасологічного дослідження переднього лівого колеса автомобіля RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеним 17 березня 2017 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що шина переднього лівого колеса автомобіля RENAULT MAGNUM реєстраційний номер НОМЕР_2 , має наскрізне пошкодження, розрив, утворений в результаті дії внутрішнього тиску повітря («пневматичний вибух»). Передумовою утворення такого розриву шини стало виникнення в конструкції шини експлуатаційного дефекту - розшарування між елементами каркасу з локальними пошкодженнями (деформацією та зламом) ниток брекеру, в результаті чого зусилля, прикладені до шини, перевищили міцність її конструкції в даному місці. Згідно наявної довідкової літератури, утворення такого роду дефектів може бути наслідком ударної взаємодії протектора шини з твердим предметом, перешкодою, краєм вибоїни та інше, що не виключає його утворення за обставин, вказаних ОСОБА_1 (наїзд даним колесом на вибоїну з металевим кутником біля її заднього краю).

Висновком № 223 судового дорожньо-технічного дослідження, складеним 17 березня 2017 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що з наданих заявником матеріалів та вихідних даних видно, що ділянка автодороги Київ - Чоп 265 км + 855 м, де 30 грудня 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, за своїми техніко-експлуатаційними показниками не відповідає вимогам регламентуючих документів та не забезпечує безпеку руху транспортних засобів з дозволеною швидкістю по ній 110 км/год, оскільки у місці сполучення прольотних будов були наявні значні пошкодження у вигляді вибоїни з гострими краями: довжиною по ширині проїзної частини 2,90 метра, шириною 0,6-0,7 метра, що недопустимо (не допускаються відкриті шви шириною більше ніж 2 см) та граничною глибиною від 6 см до 10 см, яка перевищує нормативну граничну глибину 4 см окремих вибоїн для доріг І-ІІІ категорій. В свою чергу, дорожніх знаків, які б попереджували водіїв про дані невідповідності і вводили обмеження швидкості руху, були відсутні. За цим висновком дорожньо-експлуатаційні служби повинні були ліквідувати окрему вибоїну (відкритий шов у місці сполучення прольотних будов) в термін не більше 2 діб з моменту її виявлення при перевірці стану дорожнього покриття проїзної частини автодороги Київ-Чоп 265 км + 855 м. При неможливості ліквідувати дані вибоїни в зазначені терміни, дорожньо-експлуатаційні служби, з моменту їх виявлення, повинні були негайно встановити за 150-300 м до небезпечної ділянки тимчасовий попереджувальний дорожній знак 1.12 «Вибоїна» та ввести обмеження максимальної швидкості руху до 70 км/год за допомогою ступінчастого обмеження швидкості з кроком 20 км/год послідовним встановленням знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», розміщених один від одного на відстані від 100 до 150 м.

Висновком № 224 експертного автотехнічного дослідження, складеним 23 березня 2017 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що у дорожній ситуації, яка склалася для водія вантажного автопоїзда з моменту пневматичного вибуху лівого переднього колеса автомобіля-тягача, опір рухові цього колеса значно збільшився на протязі короткого проміжку часу, а це могло привести, відповідно, до виникнення крутного моменту, що намагався розвернути автопоїзд ліворуч. У такій ситуації можливість збереження водієм контролю над керованістю транспортного засобу, з одного боку, визначається його суб`єктивними (професійними та психофізіологічними якостями), але з іншого, вона може бути дуже обмеженою, оскільки подібні ситуації (пов`язані з пневматичним вибухом коліс) несуть усі ознаки аварійних, у яких події розвиваються поза волею і діями водіїв, для яких ці ситуації виникли. При заданих у заяві вихідних даних водій вантажного автопоїзда не тільки не мав технічної можливості уникнути наїзду на вибоїну, а й до наїзду на неї навіть не встигав ні привести у дію гальма свого транспортного засобу, ні зреагувати на наявність вибоїни. Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, міг бути пневматичний вибух лівого переднього колеса автомобіля «Рено-Магнум».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі №902/320/17).

Статтею 1 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2862) визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

За змістом статті 7 Закону № 2862 передбачено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 2862 управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об`єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснення контролю за станом автомобільних доріг загального користування державного значення, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і здійснення заходів щодо їх ліквідації (стаття 11 Закону № 2862 у відповідній редакції).

Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону № 2862 орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди) (далі - Закон № 3353) до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства; проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу; розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв`язку для виклику Національної поліції, екстреної медичної допомоги та технічної допомоги; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 3353 (в редакції, чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди) власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (із змінами та доповненнями, далі - Правила), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об`єктами державної власності (пункт 3 Положення).

За змістом пунктів 5, 11 Правил передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 25 лютого 2016 року № 2 (далі - договір), укладеного між Службою автомобільних доріг у Рівненській області та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», підрядник зобов`язується надати послуги з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг державного значення в межах Рівненської області - 2 000,9 км за рахунок коштів державного бюджету відповідно до умов договору, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Підрядник повинен надати передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає вимогам державних будівельних норм, стандартів та П-Г.1-218-113:2009 «Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України», затверджених наказом Укравтодору від 01 липня 2009 року № 320 та вимогам інших нормативних актів (пункт 2.1. договору).

Разом з цим, замовник здійснює контроль за якістю послуг, що надаються по даному договору, згідно вимог діючих нормативних документів. У разі виявлення порушень проектних рішень, будівельних норм і правил, інших нормативних документів замовник має право видати підряднику припис про усунення допущених недоліків, а за необхідності - про припинення надання послуг (пункт 2.2. договору).

Розділом VII цього договору передбачена відповідальність сторін за договором. Згідно з пунктом 7.1 договору у разі невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Підрядник несе відповідальність, визначену чинним законодавством за незабезпечення працівниками підрядника безпеки дорожнього руху в місцях виконання робіт, недотримання необхідних природоохоронних заходів, правил охорони праці, техніки безпеки, санітарної та протипожежної безпеки під час виконання робіт та відшкодовує завдані такими діями збитки (пункт 7.2 договору).

Відповідно до пункту 11.9 договору підрядник відповідає за забезпечення безпеки руху на всій закріпленій за ним мережі автомобільних доріг. Відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов`язаних з незадовільним експлуатаційним отриманням, здійснюється підрядником. При цьому підрядник несе відповідальність за: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно із СОУ 45.2-00018112-006:2006 «Безпека дорожнього руху. Порядок огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг» при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне виконання робіт, в межах виділених коштів та фінансування та відповідних завданнях замовника.

Судами встановлено, що на виконання спільного листа Національної поліції України та Укравтодору від 28 вересня 2016 року, представниками відповідачів за участю представника Управління патрульної поліції в місті Рівне було проведено комісійне обстеження автомобільної дороги державного значення М-06 Київ-Чоп на ділянці км 259+592 - км 352+900, про що свідчить акт від 13 жовтня 2016 року.

У цьому акті вказано, що з метою забезпечення безпечних умов руху для транспорту і пішоходів необхідно усунути наступні недоліки, зокрема, км 266 права сторона, тобто на ділянці автодороги, де відбулася дорожньо-транспортна пригода, відремонтувати деформаційні шви на мосту (пункт 4).

Апеляційний суд, дослідивши в сукупності із встановленими обставинами, надані сторонами докази зауважив, що ділянка автодороги Київ-Чоп 265 км + 855 м, де 30 грудня 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, за своїми техніко-експлуатаційними показниками не відповідає вимогам регламентуючих документів та не забезпечує безпеку руху транспортних засобів з дозволеною швидкістю по ній 110 км/год, оскільки у місці сполучення прольотних будов, яке з`єднується однопрофільним деформаційним швом для мостів по типу Маурер, один із спеціальних стальних профілей по напрямку руху транспортного засобу був відсутній та були наявні значні пошкодження у вигляді вибоїни з гострими краями: довжиною по ширині проїзної частини 2,90 метра, шириною 0,6-0,7 метра, що недопустимо (не допускаються відкриті шви шириною більше ніж 2 см) та граничною глибиною від 6 см до 10 см, яка перевищує нормативну граничну глибину 4 см окремих вибоїн для доріг І-ІІІ категорій.

При цьому апеляційний суд взяв до уваги доводи відповідача ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» напідтвердження факту усунення недоліку, зазначеного в акті від 13 жовтня 2016 року (км 266 права сторона, відремонтувати деформаційні шви на мосту (пункт 4)), а саме проведення відповідного ремонту деформаційних швів, де відповідач посилається на відомості про виконання робіт, які містяться в загальному журналі робіт (запис від 23 грудня 2016 року). Зокрема, зазначено, що на км 267-260-268 проведено ямковий ремонт гарячим а/бетоном 62 м?, обдувка вибоїн 62 м? тощо.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 367 374 375 ЦПК України дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» позивачеві спричиненої майнової шкоди.

При цьому, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» зобов`язання з ремонту та експлуатації автомобільної дороги не виконало належним чином, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода 30 грудня 2016 року.

Необґрунтованими є доводи заявника про те, що суд першої інстанції не дослідивши належним чином докази сторін, взяв до уваги договір від 25 лютого 2016 року № 2, дія якого на час дорожньо-транспортної пригоди скінчилась, натомість діяв договір від 12 грудня 2016 року № 34, у якому відсутній пункт 11.9, на підставі якого апеляційним судом було прийнято оскаржувану постанову, оскільки за змістом договору строк його дії погоджений сторонами до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту 1.6 договору про закупівлю за державні кошти, укладеного між сторонами 12 грудня 2016 року № 34, на період дії договору та протягом гарантійного періоду підрядник, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) та нематеріальної (в тому числі моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода виникла з причини незадовільного експлуатаційного утримання під час дії договору, а також забезпечує повне майнове відшкодування замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відведення юридичними чи фізичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини підрядника.

Відповідно до частини першої статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами частини 2 статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Для виникнення в особи обов`язку з відшкодування шкоди за змістом вимог частини 2 статті 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв`язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб`єктивного складу відповідних відносин, зокрема наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника (постанова Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-117гс11).

Суди на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання автомобільної дороги загальнодержавного значення позивачеві було завдано майнову шкоду.

Таким чином, бездіяльність уповноваженого органу - ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», який не забезпечив належних умов дорожнього руху на переданій йому в управління ділянці дороги, є незаконною та такою, що призвела до заподіяння збитків позивачеві.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року.

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов