Постанова

Іменем України

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 569/2672/21

провадження № 61-20617св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Правекс Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Правекс Банк», від імені якого діє адвокат Ковалевський Євген Володимирович, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді

Галінської В. В., від 12 липня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С., від 30 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства «Правекс Банк» (далі - АТ «Правекс Банк») про визнання зобов`язань припиненими та припинення обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та АТ «Правекс Банк» укладено кредитний договір № 5526-001/07Р, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 52 000 доларів США на строк до 05 жовтня 2027 року для придбання квартири.

В забезпечення виконання вказаного кредитного зобов`язання того ж числа між ОСОБА_2 та банком укладено договір іпотеки № 5526-001/07Р, на підставі якого в іпотеку передано придбану ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а 31 березня 2015 року позивач отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 . Того ж дня була проведена реєстрація її права власності на квартиру.

Копія свідоцтва про право на спадщину була направлена нотаріусом на адресу кредитора спадкодавця - АТ «Правекс Банк» 01 квітня 2015 року та отримана банком 03 квітня 2015 року.

АТ «Правекс Банк» упродовж шестимісячного строку будь-яких вимог до позивача не пред`являв, а тому втратив таке право. Відповідно зобов`язання за кредитним договором № 5526-001/07Р від 05 жовтня 2007 року та обтяження майна за договором іпотеки № 5526-001/07Р від 05 жовтня

2007 року повинні бути визнані припиненими, як і будь-які обтяження щодо вказаної квартири.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати зобов`язання за кредитним договором № 5526-001/07Р

від 05 жовтня 2007 року та похідним від нього договором іпотеки № 5526-001/07Р від 05 жовтня 2007 року припиненими;

- припинити обтяження, які накладені на підставі договору іпотеки № 5526-001/07Р від 05 жовтня 2007 року на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня

2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано зобов`язання за кредитним договором № 5526-001/07Р від 05 жовтня

2007 року та похідним від нього договором іпотеки № 5526-001/07Р

від 05 жовтня 2007 року припиненими. Припинено обтяження, які накладені на підставі договору іпотеки № 5526-001/07Р від 05 жовтня 2007 року на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки банк, як кредитор ОСОБА_2 , достовірно знаючи про смерть боржника, протягом шести місяців після відкриття спадщини до ОСОБА_1 вимоги не пред`явив, а тому втратив таке право.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник АТ «Правекс Банк» - адвокат

Ковалевський Є. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 грудня 2021 року представник АТ «Правекс Банк» - адвокат Ковалевський Є. В. подав касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду

від 19 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 750/1679/16-ц,

від 08 квітня 2019 року у справі № 338/1769/15, від 30 червня 2021 року у справі № 754/13738/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що суд не має права визнавати припиненим зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки через пропуск кредитором шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до спадкоємців, оскільки смерть боржника не є підставою для припинення зобов`язань.

Звертає увагу, що позивач не заперечує наявності заборгованості за кредитним договором.

Вказує, що строк, протягом якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність згідно з главою 19 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Зазначає, що сплив шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до спадкоємців має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги, а отже і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

Фактичні обставини справи

05 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та АТ «Правекс Банк» укладено кредитний договір № 5526-001 /07Р, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 52 000 доларів США на строк до 05 жовтня 2027 року для придбання квартири.

05 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони та

ОСОБА_2 з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання вказаного кредитного зобов`язання 05 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір іпотеки № 5526-001/07Р, на підставі якого в іпотеку передано належну на праві власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 січня 2015 року та ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2015 року у справі №562/3373/14-ц встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із

ОСОБА_2 з 2004 року до дня його смерті.

23 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвеєвої О. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, на квартиру АДРЕСА_1 .

31 березня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвєєвою О. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру, проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та внесено записи про іпотеку (реєстраційний номер обтяження № 9232549) і заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження № 9232634).

Нотаріусом на адресу кредитора спадкодавця - АТ «Правекс Банк»

01 квітня 2015 року було направлено повідомлення про видачу свідоцтва про право на спадщину, яке отримане банком 03 квітня 2015 року.

25 вересня 2018 року АТ «Правекс Банк» звернулося до приватного нотаріуса Матвєєвої О. В. з вимогою до спадкоємців боржника.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статей 526 530 598 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Відповідно до вимог статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми

статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного

у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці

у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються

у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Частиною першою-третьою статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (іпотекою).

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Вирішуючи спір, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки кредитор спадкодавця із 03 квітня 2015 року був обізнаний про смерть позичальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у визначений статтею 1281 ЦК України строк не пред`явив до спадкоємця позичальника, який прийняв спадщину, вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, що позбавляє кредитора права такої вимоги за основним і, як наслідок, додатковим зобов`язаннями, а також є підставою для припинення таких зобов`язань та зняття обтяжень з предмета іпотеки.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 562/2627/18, від 27 серпня 2020 року у справі № 757/3276/18-ц, від 27 липня 2022 року у справі

№ 274/7378/20, та не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 522/407/15-ц, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 754/13738/13-ц, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 338/1769/15, від 13 червня 2018 року у справі № 750/1679/16-ц, а саме, що строк, протягом якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлюється загальними положеннями про позовну давність згідно глави 19 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц вказала, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

При цьому необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня

2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26 жовтня 2022 року в справі № 201/13239/15-ц (пункт 43)).

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Правекс Банк», від імені якого діє адвокат Ковалевський Євген Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня

2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта