Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 569/5653/19

провадження № 61-16087св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С. Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Рівненський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Воронюк Катериною Юріївною, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Ковальова І. М. від 06 серпня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М. від 01 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про визнання факту розірвання шлюбу ОСОБА_4 фіктивним, анулювання актового запису про розірвання шлюбу.

Заява мотивована тим, що вона перебувала з ОСОБА_5 у шлюбі, який був розірваний 27 липня 2018 року, але фіктивно, без наміру припинити шлюбні відносини, метою такого розірвання було отримання субсидії. Після розірвання шлюбу вони проживали разом, підтримували шлюбні стосунки. Після смерті чоловіка вона має право на спадкування, визнання розірвання шлюбу фіктивним необхідно її для оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при розірванні шлюбу діяли відповідно до своєї волі, брали особисту участь при поданні заяви про розірвання шлюбу, особисто її підписали, були присутні при реєстрації розірвання шлюбу, особисто отримали свідоцтво про розірвання шлюбу, за своє подальше життя не оспорювали актового запису про розірвання шлюбу, не вчиняли будь-яких дій для поновлення шлюбу, а відтак правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту розірвання шлюбу фіктивним - немає. Крім того, із встановлених обставин справи у вказаних правовідносинах вбачається спір про право на спадкування, тому вони не можуть бути розглянуті в рамках окремого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

28 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воронюк К. Ю. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, не взяли до уваги покази свідків та помилково залишили її заяву без розгляду. Заявник посилається на те, що єдиною метою розірвання шлюбу було отримання субсидії, а протягом всього часу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом як повноцінна сім`я, вели спільне господарство та мали спільним бюджет.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятих у справі судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 569/5653/19 з Рівненського міського суду Рівненської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначені у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просила встановити факт розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) фіктивним на підставі статей 106 108 СК України, зазначивши при цьому мету встановлення такого факту - прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Звернувшись до суду із заявою про визнання розірванню шлюбу фіктивним, заявниця зазначала, що оскільки шлюб між нею та спадкодавцем існував до часу його смерті, вона є спадкоємцем першої черги (стаття 1261 ЦК України).

За правилами статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно зі статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, за відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Установлено, що метою звернення ОСОБА_1 про встановлення факту визнання розірвання шлюбу фіктивним, є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємця першої черги. При цьому спадкоємцями, які претендують на спадщину після смерті ОСОБА_4 є спадкоємці інших черг - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про спадкове право.

Проте, правильно встановивши, що у цій справі існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню по суті в порядку окремого провадження, та вдалися до оцінки доказів у цій справі.

Таким чином, суди дійшовши висновку про те, що в цій справі існує спір про право на спадкування, дійшли правильного висновку про залишення заяви без розгляду, та помилково навели висновки і мотиви про необґрунтованість заяви, оскільки це взаємовиключні підстави, тому відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні шляхом виключення з їх мотивувальних частин посилання на необґрунтованість заяви, як підставу для залишення заяви без розгляду.

При цьому касаційний суд враховує, що помилкове посилання судів на необґрунтованість заяви не потягло за собою неправильність прийнятого процесуального рішення, оскільки суди навели підстави та мотиви, які відповідають обставинам справи та ґрунтуються на законі, щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, так як із встановлених обставин вбачається спір про спадкове право.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Воронюк Катериною Юріївною, задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун