Постанова

Іменем України

03 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 569/5797/17

провадження № 61-10076св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Григоренка М. П., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернувся до суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі - РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал»), у подальшому уточненим, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просив суд стягнути з РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2016 року до 10 березня 2017 року включно у розмірі 44 022, 24 грн.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 07 квітня 2016 року його звільнено за угодою сторін з посади начальника відділу Гощанського району абонентної служби РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал». У день звільнення роботодавець не провів з ним повний розрахунок.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року у справі № 569/7627/16-ц стягнуто з РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації заробітної плати в сумі 1 856, 24 грн, заборгованість втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 2 965, 66 грн, середній заробіток за час порушення термінів її виплати при звільненні без врахування обов`язкових платежів у сумі 21 805, 92 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року змінено, зменшено розмір середнього заробітку за час порушення строків виплати зарплати під час звільнення, без врахування обов`язкових платежів, з 21 805, 992 грн до 2 000, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Враховуючи, що заборгованість за заробітною платою погашена відповідачем лише 13 березня 2017 року, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунки при звільненні з 03 серпня 2016 року до 10 березня 2017 року.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю. Зазначив, що після отримання 02 березня 2017 року копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» 13 березня 2017 року погасило заборгованість, а тому відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2016 року до 10 березня 2017 року включно у розмірі 44 022, 24 грн.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що позивачем доведено заявлені позовні вимоги та їх розмір.

Апеляційний суд додатково зазначив, що посилання РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на те, що підприємство не ухилялось від виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 не виплачених сум при звільненні та виконало його в повному обсязі не звільняють відповідача від обов`язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи апеляційної скарги про виплату позивачу в день звільнення всіх сум, які підприємство йому заборгувало, апеляційний суд вважав, що спростовані матеріалами справи, зокрема, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року.

Також, апеляційний суд визнав безпідставними доводи відповідача про те, що під час звільнення ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо наявної заборгованості підприємства, оскільки обов`язок виплатити в день звільнення працівника всіх сум, що належать йому від підприємства, лежить на роботодавці.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2018 року, РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що підставами касаційного оскарження є те, що:

- судами неповно з`ясовано обставини справи, не враховано всі факти, що є предметом доказування, не підтверджено обставини, якими обґрунтовувалися оскаржувані судові рішення;

- до набрання 07 грудня 2017 року законної сили рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року у справі № 569/7627/16-ц у заявника були відсутні правові підстави для його виконання;

- заявник виконав обов'язок зі сплати заборгованості за заробітною платою перед позивачем одразу після відкриття виконавчого провадження у справі;

- судами не обґрунтовано визначений період нарахування та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1

- до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила статті 117 КЗпП України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правил частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 11 вересня 2013 року працював на посаді начальника відділу Гощанського району абонентної служби РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» та 07 квітня 2016 року звільнений з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року у цивільній справі № 569/7627/16-ц за позовом ОСОБА_1 до РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» про стягнення індексації заробітної плати, компенсації частини заробітку за час порушення термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки при звільненні позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації заробітної плати в сумі 1 856, 24 грн, заборгованість втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 2 965, 66 грн, середній заробіток за час порушення термінів її виплати при звільненні без врахування обов`язкових платежів в сумі 21 805, 92 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року змінено, зменшено розмір середнього заробітку за час порушення термінів виплати зарплати при звільненні, без врахування обов`язкових платежів, з 21 805, 992 грн до 2 000, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

12 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал», у якій просив на виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року, яке набрало законної сили, погасити заборгованість перед ним у розмірах, визначених рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року; сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2016 року до моменту фактичного розрахунку; належні кошти перерахувати на банківський рахунок.

Відповіддю від 28 грудня 2016 року №4068 РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на заяву ОСОБА_1 повідомило, що завершальною стадією судового провадження і примусового виконання рішень судових органів є виконавче провадження. Єдиним органом, який наділений правом вимагати виконання того чи іншого судового рішення є Державна виконавча служба України в особі її структурних підрозділів.

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Постановою старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кондратюка І. М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 569/7627/16-ц, виданого 23 лютого 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на користь ОСОБА_1 заборгованості з індексації заробітної плати в сумі 1 856, 24 грн, заборгованості втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 2 965, 66 грн, середнього заробітку за час порушення термінів її виплати при звільненні без врахування обов`язкових платежів в сумі 2 000, 00 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 13 березня 2017 року № 1352 РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» проведено оплату заборгованості на користь ОСОБА_1 у сумі 6 821, 90 грн.

Судами встановлено, що розмір середнього заробітку визначений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року у справі № 569/7627/16-ц та складає 286, 92 грн.

Зважаючи на наведене, суди дійшли висновку, що середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки до дня розрахунку у справі, яка переглядається, обчислюється шляхом множення 286, 92 грн на кількість робочих днів, порахованих з 03 серпня 2016 року до 10 березня 2017 року, тобто на 152 робочих дні, що складає 44 022, 24 грн

(286, 92 грн х 152 робочих дні).

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Положення цієї статті КЗпП України кореспондують частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку (частина шоста статті 95 КЗпП України).

За змістом статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року у цивільній справі № 569/7627/16-ц стягнуто з РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації заробітної плати в сумі 1 856, 24 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 2 965, 66 грн, середній заробіток за час порушення термінів її виплати при звільненні без врахування обов`язкових платежів в сумі 21 805, 92 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року зменшено розмір середнього заробітку за час порушення термінів виплати зарплати при звільненні, без врахування обов`язкових платежів, з 21 805, 992 грн до 2 000, 00 грн.

При цьому, РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» визнало позовні вимоги у частині стягнення заборгованості, пов`язаною з індексацією заробітної плати, і в цій частині рішення суду першої інстанції у справі № 569/7627/16-ц не оскаржувало.

Отже, відповідно до правил статей 47 116 КЗпП України у роботодавця виник обов`язок у день звільнення провести із працівником повний розрахунок, проте, як встановлено у рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року у цивільній справі № 569/7627/16-ц, РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» не виплатило працівнику у день звільнення належні йому до виплати індексацію заробітної плати. При цьому, такий обов`язок у роботодавця виникає не на підставі рішення суду, а в силу обов`язку, передбаченого законом.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті насамперед слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення зазвичай ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку.

При цьому, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 653/656/18 (провадження № 61-45675св18).

Враховуючи, що індексація заробітної плати виплачена заявником позивачу лише 13 березня 2017 року, а не в день звільнення, Верховний Суд дійшов висновків про наявність правових підстав для застосування правил статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин.

Одночасно Верховний Суд врахував, що положення статті 117 КЗпП України не поширюються на несвоєчасне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованого на підставі статті 117 КЗпП України, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі №826/2007/16 (провадження №К/9901/3805/18) та від 19 вересня 2019 року у справі №757/3532/17-ц (провадження № 61-23033св18).

В оцінці доводів касаційної скарги, що до набрання 07 грудня 2017 року законної сили рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року у справі № 569/7627/16-ц законної сили у заявника були відсутні правові підстави для його виконання, а рішення суду виконано одразу після відкриття виконавчого провадження у справі, Верховний Суд врахував, що під час розгляду цивільної справи № 569/7627/16-ц РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» визнало обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за індексацією заробітної плати і в цій частині рішення суду першої інстанції у справі № 569/7627/16-ц не оскаржувало, проте у добровільному порядку заборгованість за індексацією заробітної плати виплачено ОСОБА_1 не 02 серпня 2016 року (після ухвалення рішення суду), а лише 13 березня 2017 року, після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Заявником у судах першої та апеляційної інстанцій не наведено обґрунтованих заперечень, підтверджених належними та допустимими доказами, що РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» не мало можливості з об`єктивних причин виплатити ОСОБА_1 суми, що належать йому від підприємства, установи, організації та мають бути виплачені в день звільнення. Принциповим в оцінці цього доводу є те, що зазначена індексація входить до складу належних звільненому працівникові та мала бути йому виплачена під час його звільнення.

Враховуючи, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2016 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року, стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з квітня до липня 2016 року, позивачем обґрунтовано визначено період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі, яка переглядається, з 03 серпня 2016 року (наступний день після ухвалення рішення Рівненським міським судом Рівненської області від 02 серпня 2016 року у справі № 569/7627/16-ц) до дня, що передує погашенню заборгованості за сумами, які підлягали виплаті ОСОБА_1 у день звільнення, зокремаіндексація заробітної плати.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Враховуючи наведені норми права, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем відповідно до вимог статті 60 ЦПК України 2004 року доведено факт нерозрахунку з ним роботодавця у день звільнення, а також наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин правил статті 117 КЗпП України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та надав їм правову оцінку (про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення), внаслідок чого постановив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Верховний Суд враховує, що переважно доводи заявника стосуються зміни оцінки тих доказів, оцінку яких здійснено судами першої та апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги, що полягають у переоцінці доказів, не підлягають врахуванню, оскільки згідно з положеннями статті 400 ЦПК України такі процесуальні дії не належать до повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко