Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 569/6756/18

провадження № 61-43892св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2018 року у складі судді Тимощука О. Я. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У червні 2018 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що існує реальна загроза невиконання та утруднення виконання рішення про стягнення кредитної заборгованості в сумі 7 093 596,61 грн з відповідачів, оскільки останні протягом тривалого часу ухиляються від сплати заборгованості внаслідок чого існують реальні побоювання, що останні мають намір вчинити дії спрямовані на ухилення від виконання законного рішення суду.

Позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності, в межах суми позову 7 093 596,61 грн, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, а також на грошові кошти в межах суми позову, що становить 7 093 596,61 грн і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, а також на грошові кошти в межах суми позову, що становить 7 093 596,61 грн і належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 07 серпня 2018 року ухвалу суд першої інстанції змінено та викладено абзаци другий та третій резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

«Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти в межах суми 5 168 569,61 грн і належить ОСОБА_1 на праві власності, за винятком майна, що перебуває під іпотекою на підставі іпотечного договору від 04 травня 2007 року № 6507Z54, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_1

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти в межах суми 6 828 569,61 грн. і належать ОСОБА_2 на праві власності, за винятком майна, що перебуває під іпотекою на підставі іпотечного договору від 27 жовтня 2010 року № 65210Z20 та договору від 01 квітня 2015 року № 65210Z20-1 про внесення змін до нього, які укладені між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 ».

У решті ухвалу залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи позовні вимоги майнового характеру на суму 7 093 596,61 грн та реальну можливість відповідачів відчужити належне їм майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову у спосіб обраний позивачем, за винятком накладення арешту на іпотечне майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у касаційній скарзі просять, посилаючись на порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, постановити нову постанову про відмову у задоволенні заяви.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що наведені у заяві доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно відповідачів не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду; суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання про відкладення розгляду справи.

У листопаді 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2018 року відкрито провадження у цій справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 7 093 596,61 грн за кредитним договором, який забезпечений іпотеками та порукою.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, оскільки заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів є значною, а тому відчуження ними майна на користь третіх осіб може унеможливити реальне виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до іпотечного договору від 04 травня 2007 року № 6507Z54, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 , предметом іпотеки є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін його заставна вартість становить 1 925 000,00 грн.

Згідно з договором від 01 квітня 2015 року № 65210Z20-1 про внесення змін до іпотечного договору від 27 жовтня 2010 року № 65210Z20, укладеного між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 , предметом іпотеки є три земельні ділянки, заставна вартість яких сторонами оцінена в 165 000,00 грн.

Докази щодо іншої вартості майна, що перебуває під іпотекою сторонами не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої, третьої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час розгляду справи) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що посилання на не відповідність реальної вартості предметів іпотеки та їх вартості зазначеної у договорах у апеляційній скарзі відсутнє, а також те, що звіти про незалежну оцінку вартості іпотечного нерухомого майна, надані суду апеляційної інстанції відповідачами з порушенням вимог статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги наданий звіт.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не доведено належними та допустимим доказами, що відповідачі вживають будь-яких заходів щодо відчуження іпотечного майна.

Крім того, позичальником заявлено позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору, наслідком недійсності якого згідно з статтею 1057-1 ЦК України, в тому числі, є і накладення арешту на заставлене майно, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеної заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, що знаходиться під забороною самого позивача.

Разом з тим, наявність укладених іпотечних договорів не є підставою для відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на належне інше майно відповідачів та їх грошові кошти в межах заявлених вимог.

Встановивши, що позивачем заявлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимоги майнового характеру, а саме стягнення заборгованості в сумі 7 093 596,61 грн, яка є досить значною, відповідачі мають реальну можливість розпорядитись своїми коштами та відчужити належне їм інше не іпотечне майно на користь інших осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб обраний позивачем, однак за винятком накладення арешту на іпотечне майно.

Доводи касаційної скарги про те, що наведені у заяві доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно відповідачів не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду; суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання про відкладення розгляду справи, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб обраний позивачем та не дають підстав для висновку про те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції постановлені без додержання норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2018 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 07 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко