Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 570/2054/19

провадження № 61-6444св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обарівська сільська рада Рівненського району Рівненської області, правонаступником якої є Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Обарівський ліцей Рівненської районної ради, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Обарівський ліцей Рівненської районної ради, ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Обарівська сільська рада) про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником підземної кабельної лінії 0,4 кВ довжиною 185 м, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею через земельну ділянку ОСОБА_2 до приміщення банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14 лютого 2019 року на виконання рішення Обарівської сільської ради від 18 грудня 2018 року № 1007 зазначену підземну кабельну лінію 0,4 кВ знеструмлено та знесено.

Позивач вважав, що дії відповідача не відповідають нормам статей 19 41 Конституції України, частини першої статті 316, частини першої статті 317, статті 393 ЦК України, статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Правилам охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209.

Із урахуванням зазначених обставин, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Обарівської сільської ради від 18 грудня 2018 року № 1007 у частині знесення незаконно спорудженої підземної кабельної лінії 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею через земельну ділянку ОСОБА_2 до приміщення банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Обарівську сільську раду відновити підземну кабельну лінію 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею через земельну ділянку ОСОБА_2 до приміщення банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Обарівської сільської ради від 18 грудня 2018 року № 1007 у частині знесення незаконно спорудженої підземної кабельної лінії 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею через земельну ділянку ОСОБА_2 до приміщення банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Обарівську сільську раду відновити підземну кабельну лінію 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею через земельну ділянку ОСОБА_2 до приміщення банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законом не передбачено повноваження сільської ради здійснювати роботи щодо електромереж, зокрема демонтажу належних позивачу електромереж, тому оспорюване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (як правонаступника Обарівської сільської ради) задоволено. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не підтвердив законність побудови кабельної лінії, перехід до нього у встановленому законом права власності чи користування на неї, а тому не довів порушення своїх суб`єктивних прав оскарженим рішенням сільської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

19 квітня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її із Рівненського районного суду Рівненської області.

05 серпня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 369/5240/16-ц, від 25 липня 2019 року у справі № 907/442/18.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що кабельна лінія 0,4 кВ призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, а тому згідно з статтею 186 ЦК України є приналежністю головної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності. Законом не передбачено самостійне відчуження інженерних споруд, які складають єдине ціле з жилим багатоквартирним будинком, та визнання права власності на такі споруди.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_2 , ПрАТ «Рівнеобленерго», Обарівського ліцею Городоцької сільської ради, Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких вони просять відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надходили додаткові пояснення разом із доданими до них новими доказами.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, що виключає можливість прийняття нових доказів на стадії перегляду справи в суді касаційної інстанції. Тому суд не бере до уваги нові докази, поданні позивачем під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3296, ОСОБА_1 придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Мукомольна фабрика К» будівлю банно-прального комбінату загальною площею 354 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 42 т. 1).

Рішенням Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18 грудня 2018 року № 1007 вирішено знести незаконно споруджену підземну кабельну лінію 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею, через земельну ділянку ОСОБА_2 , до приміщення колишнього банно-прального комбінату на АДРЕСА_1 . Виконання цього рішення покладено на власників земельних ділянок, через які пролягає зазначена підземна кабельна лінія - Обарівський ліцей та ОСОБА_2 (а. с. 29 т. 1).

14 лютого 2019 року на виконання рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18 грудня 2018 року № 1007 комісією у складі: директора Обарівського ліцею - ОСОБА_6, завідуючого господарством Обарівського ліцею - ОСОБА_7, депутатів сільської ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , електромонтера ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , знесено незаконно побудовану підземну кабельну лінію 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею до приміщення колишнього банно-прального комбінату на АДРЕСА_1, про що складено акт від 14 лютого 2019 року (а. с. 161 т. 1).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі звернення із вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення сільської ради, яким вирішено знести підземну кабельну лінію 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 Обарівського ліцею через земельну ділянку ОСОБА_2 до приміщення колишнього банно-прального комбінату на АДРЕСА_1 , оскільки позивач не підтвердив належними доказами законність побудови зазначеної кабельної лінії, перехід до нього у встановленому законом права власності чи користування на неї, а тому відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням сільської ради порушено права позивача.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 369/5240/16-ц, від 25 липня 2019 року у справі № 907/442/18, оскільки у цих справах установлено інші фактичні обставини справи, зокрема, предметом спору у справі № 369/5240/16-ц є визнання права власності на трансформаторну підстанцію, у справі № 907/442/18 - зобов`язання повернути безпідставно набуте майно, а саме: комплексну трансформаторну підстанцію.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але цене може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров