Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 570/5452/17

провадження № 61-4159св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,

треті особи: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2020 року у складі судді Остапчук Л. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області), треті особи: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , про усунення порушень у користуванні власністю, визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними і зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки у селі Забороль Рівненського району Рівненської області площею 0,1556 га, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Маючи намір здійснити державну реєстрацію свого речового права на землю, вона неодноразово зверталася до відповідача з відповідними вимогами, однак у реєстрації права їй відмовлено через те, що в межах належної їй земельної ділянки державним реєстратором зареєстровано іншу земельну ділянку з кадастровим номером 5624684700:01:005:0177, яка накладається на її 1/3 частину спірної ділянки. У неї відсутня можливість реєстрації свого речового права, що зумовлено порушенням службовими особами відповідача ряду вимог земельного законодавства. Пояснювала, що у 2007 році їй було виділено земельну ділянку під будівництво і відтоді вона користувалася цією земельною ділянкою, а в 2010 році приватизувала її. При видачі державного акту земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, після чого виготовлено план забудови, проект, але будинок не був побудований. У 2016 році після того, як при виділенні земельних ділянок на її городі установлювали кілки, вона поїхала в управління Держгеокадастру у Рівненській області, де повідомила про своє право власності на земельну ділянку і дізналася, що частина земельної ділянки, а саме 1/3 її частина, виділена ОСОБА_2 , проте ніяких рішень про вилучення у неї земельної ділянки чи зменшення її розмірів сільською радою не приймалося, земельною ділянкою вона користується до цього часу, засаджує її, але кілки ОСОБА_2 на земельній ділянці стоять, тобто фактично її земельна ділянка зменшилася. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила: визнати бездіяльність відповідача, а саме відмову у реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, площею 0,1556 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, протиправною; зобов`язати відповідача зареєструвати її земельну ділянку у Державному земельному кадастрі відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 613812, виданого Заборольською сільською радою Рівненського району Рівненської області 21 січня 2011 року; визнати дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:01:005:0177, протиправними; скасувати реєстрацію вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, чим усунути їй перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в частині відмови в реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 із кадастровим номером 5624684700:04:007:2777, площею 0,1556 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд протиправною та зобов`язано зареєструвати вказану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 613812, виданим Заборольською сільською радою 21 січня 2011 року. Визнано дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в частині реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:005:0177 протиправними, скасовано реєстрацію вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, чим усунуто порушення у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що:

між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір відносно частини земельної ділянки у зв`язку з тим, що право власності позивачки виникло до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», земельна ділянка позивачки була сформована відповідно до Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, і Порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, а тому на земельну ділянку позивачки поширювалася дія вказаного абзацу 1 пункту 4 Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр»;

посадові особи ГУ Держгеокадастру не дотримались вимог Закону України «Про державний земельний кадастр», внаслідок чого було порушено право власності позивачки, оскільки вони провели реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем у межах уже відведеної їй у власність земельної ділянки (сформованої у встановленому законом порядку до набрання законної сили Законом України «Про державний земельний кадастр» та зареєстрованої у Державному реєстрі земель шляхом відкриття розділу Поземельної книги);

оскільки позивачка отримала земельну ділянку у встановленому законом порядку, отримала правовстановлюючий документ на цю земельну ділянку, безперервно користується нею протягом тривалого часу, вилучення у неї цієї земельної ділянки чи її частини у встановленому законом порядку не проводилося, суд вбачає порушення права позивачки, за захистом якого спрямоване її звернення до суду, позовні вимоги є доведеним належними доказами, а тому підлягають задоволенню. Зазначена ситуація виникла через допущені відповідачем помилки і порушення Закону при реєстрації земельних ділянок;

апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки право власності ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку виникло у 2011 році - значно раніше за відповідне речове право ОСОБА_2 на належну йому земельну ділянку, яке він набув у 2016 році. Тобто накладення частини земельної ділянки третьої особи на земельну ділянку позивача визнано фактом порушення її суб`єктивного права на землю, що допущене ГУ Держгеокадастру у Рівненській області. Судом також ураховано, що обґрунтованість вимог позивачки відповідає нормам статей 116 118 123 125 152 ЗК України, статей 316 319 ЦК України та абзацу першому пункту 4 Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», де зазначено, що у разі, якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені, але не присвоєні до 01 січня 2013 року, такі кадастрової номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація була затверджена до 01 січня 2013 року в порядку, встановленому законом;

суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про недодержання судом юрисдикційності спору, оскільки правовідносини виникли із накладення однієї земельної ділянки, яка є власністю ОСОБА_2 , на іншу земельну ділянку, що належить позивачці, тому це підтверджує наявність приватно-правового спору. Тобто, як наслідок, факт накладення земель призводить до оспорювання записів про державну реєстрацію належної ОСОБА_1 земельної ділянки, а тому аргументи відповідача про необхідність вирішення справи в порядку КАС України не заслуговують на увагу.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У березні 2021 року до Верховного Суду від представника ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ГУ Держгеокадастру у Рівненській області зазначає, що:

до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Позивачка звернувся до суду з вимогою усунути перешкоди у користуванні власністю, що проявляється у бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в частині відмови в реєстрації земельної ділянки та зобов`язання зареєструвати вказану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, а також скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, яка належить на праві власності третій особі. Характер спірних правовідносин полягає саме в оскарженні дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а тому згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України спір щодо оскарження бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Рівненській області вчинити дії є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів;

суди не надали правової оцінки суб`єктному складу вказаного спору. Відповідачем у справі є ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, яке рішеннями судів зобов`язано, в тому числі, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності особі, яка у справі є третьою особою. При чому право власності на земельну ділянку третьої особи позивачкою не оскаржувалось та не скасовано;

суди зробили помилковий висновок про те, що цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки позовними вимогами у даній справі є саме визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадстру в частині відмови в реєстрації однієї земельної ділянки, протиправними дії в частині реєстрації іншої земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії, а не скасування права власності;

державним кадастровим реєстратором відділу у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та місті Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з доданими до неї документами і відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, прийнято рішення № РВ-5600295702017 від 19 липня 2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою для відмови було те, що в результаті перевірки Державним кадастровим реєстратором було встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5624684700:04:007:2777 перетинається з сусідньою земельною ділянкою кадастровий номер 5624684700:01:005:0177, площа співпадає на 20,671 % та розташування в межах земельної ділянки, яку позивачка хотіла зареєструвати. Згідно з частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено таку підставу для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Таким чином, державний кадастровий реєстратор Відділу у Рівненському районі Міськрайонного управління у Рівненському районі та місті Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській області відмовив позивачці у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі закону та в межах повноважень, наданих законом;

відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5624684700:01:005:0177 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 15 грудня 2015 року та належить на праві приватної власності (дата реєстрації речового права 23 лютого 2016 року) ОСОБА_2 . Передача цієї земельної ділянки із земель державної власності у приватну здійснювалась на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 04 січня 2016 року № 17-66/16-16-СГ згідно з наданими ЗК України повноваженнями у порядку статті 118 ЗК України. Ні цей наказ, ні державна реєстрація права власності позивачкою не оскаржувались. Отже, державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена на підставі проєкту землеустрою, що затверджений вищевказаним наказом Головного управління, який в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався протиправним, а тому є правомірним;

суди попередніх інстанцій усупереч частині десятій статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалили рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки без одночасного скасування речових прав на спірну земельну ділянку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про зупинення виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що судові рішення ухвалені з порушенням пункту 6 частини першої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 613812 від 21 січня 2011 року, виданого на підставі рішення Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 21 вересня 2010 року № 458, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1556 га, розташованої на території села Забороль Рівненського району Рівненської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5624684700:04:007:2777.

Позивачка неодноразово зверталася до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області за захистом свого порушеного права на землю, однак листом від 25 листопада 2016 року № 9484/0/6-16 їй відмовлено у задоволенні заяви з тих міркувань, що у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:01:005:0177, вказувалося, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок або якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Разом з тим рекомендовано звернутися з цим питанням до Центру надання адміністративних послуг Рівненської райдержадміністрації.

17 лютого 2017 року відповідач у своєму листі № 1452/0/6-17 рекомендував ОСОБА_1 звернутися з відповідними підтверджуючими документами до Центру надання адміністративних послуг з метою реєстрації належної земельної ділянки.

У подальшому, 19 липня 2017 року, державним кадастровим реєстратором Відділу у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та міста Рівне ГУ Держгеокадастру у Рівненській області своїм рішенням № РВ-5600295702017 відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам, а саме: перетин земельної ділянки з ділянкою 5624684700:01:005:0177, площа збігається на 20,671 %.

Відповідно до довідки № 04-17/1104 з державної статистичної звітності форми № 6-зем про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої 16 липня 2015 року Управлінням Держземагенства у Рівненській області ОСОБА_2 , згідно зі звітом про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності на території Рівненського району земельна ділянки орієнтовною площею 0,12 га, розташована на території Заборольської сільської ради (за межами населеного пункту), обліковується у землях запасу, у складі угідь: сільськогосподарські землі, з них: сільськогосподарські угіддя, в тому числі: пасовища. Ця земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

31 серпня 2015 року ГУ Держгеокадастру у Рівненській області видало наказ № 17-403/36-15-СГ, на підставі якого ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища) на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Наказом відповідача від 04 січня 2016 року № 17-66/16-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку площею 0, 1200 га ОСОБА_2 для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер: 5624684700:01:005:0177. Одночасно його зобов`язано здійснити державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, використовувати земельну ділянку за призначенням.

Вважаючи, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області порушено право на землю внаслідок реєстрації в межах уже відведеної у власність земельної ділянки (сформованої у встановленому законом порядку до набрання законної сили Законом України «Про державний земельний кадастр» та зареєстрованої у Державному реєстрі земель через відкриття розділу Поземельної книги) іншої, сформованої пізніше земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:01:005:0177, яку реєстратор і зареєстрував в межах уже відведеної належної позивачу земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом до відповідача. Позивачка вимагала визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови в реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, площею 0,1556 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та зобов`язати зареєструвати вказану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 613812, виданим Заборольською сільською радою Рівненського району Рівненської області 21 січня 2011 року, а також визнати дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в частині реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:01:005:0177, протиправними, скасувати реєстрацію вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, чим усунути порушення у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 166 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 166 ЗК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 676/3272/19 (провадження № 61-5967св22) зазначено: «суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 просила: (1) визнати бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Рівненській області з приводу відмови у реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, площею 0,1556 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, протиправною та зобов`язати зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 613812, виданого Заборольською сільською радою Рівненського району Рівненської області 21 січня 2011 року; (2) визнати дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер: 5624684700:01:005:0177, яка належить ОСОБА_2 , протиправними, скасувати реєстрацію вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, чим усунути порушення у користуванні ОСОБА_1 належною їй на праві власності земельною ділянкою;

в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що маючи намір здійснити державну реєстрацію свого речового права на землю, вона неодноразово зверталася до відповідача з відповідними вимогами. Однак у реєстрації відмовлено через те, що в межах належної їй земельної ділянки державним реєстратором зареєстровано іншу земельну ділянку з кадастровим номером 5624684700:01:005:0177, яка виділена ОСОБА_2 , та накладається на 1/3 частину спірної ділянки;

зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .Тому ГУ Держгеокадастру у Рівненській області є неналежним відповідачем. ОСОБА_1 пред`явила позов до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, натомість ОСОБА_2 за її заявою залучений до участі у справі як третя особа. Клопотань про залучення ОСОБА_2 співвідповідачем позивач не заявляла.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до неналежного відповідача - ГУ Рівненській у Рівненській області.

Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що спір щодо оскарження бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Рівненській області і зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Рівненській області вчинити дії є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 296/3870/19 (провадження № 14-532цс19) зазначено, що «при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у селі Забороль Рівненського району Рівненської області площею 0,1556 га, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і своє порушене право позивачка пов`язує із неможливістю здійснити державну реєстрацію свого речового права на землю. Тому спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 676/3272/19 (провадження № 61-5967св22), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 5 120,00 грн. Тому сплачений судовий збір належить стягнути із ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, треті особи: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , про усунення порушень у користуванні власністю, визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними і зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 5 120,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2020 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук