Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 572/1359/19

провадження № 61-17470св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: реєстратор Комунального підприємства Рівненської обласної ради «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Чернацька Оксана Володимирівна, ОСОБА_2 , Комунальне підприємство Рівненської обласної ради «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Таборовець Андрій Петрович, на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2020 року у складі судді Довгого І. І. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій державного реєстратора Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради» (далі - ДП «Рівненське обласне БТІ») Чернацької О. В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на приміщення будівлі пилорами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , скважину (а 2), водонапірну башту (а 3), водонапірну башту (а 4) та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на приміщення будівлі пилорами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , скважину (а 2), водонапірну башту (а 3), водонапірну башту (а 4).

На обґрунтування позову посилалася на таке.

Вона є членом колективу співвласників майна реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» (далі - КСП «Нива») у с. Люхча.

14 червня 2018 року їй стало відомо, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на майно резервного фонду реформованого підприємства, а саме на приміщення будівлі пилорами, що знаходиться на

АДРЕСА_1 , скважину та дві водонапірні башти.

Відповідно до пункту 51 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок № 1127) для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; акт приймання-передачі нерухомого майна.

Проте на сертифікаті, який був поданий ОСОБА_2 , немає відмітки підприємства - правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі.

Реєстраційні дії відповідача не відповідають змісту акта приймання-передачі, який був поданий реєстратору, оскільки згідно з актом було передано будівлю пилорами та водонапірну башту.

Також не відомо, на підставі чого було зареєстровано право власності на ще одну водонапірну башту та скважину.

Майно, на яке було зареєстровано право власності, відноситься до майна резервного фонду. ОСОБА_3 , який підписав акт приймання-передачі, не мав відповідних на це повноважень.

Договір про спільне володіння і використання майна не укладався і не укладений до цього часу.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії державного реєстратора КП «Рівненське обласне БТІ» Чернацької О. В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на приміщення будівлі пилорами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , скважину (а 2), водонапірну башню (а 3), водонапірну башню (а 4).

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на приміщення будівлі пилорами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , скважину (а 2), водонапірну башню (а 3), водонапірну башню (а 4). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не довів правомірність набуття права власності на розпайоване майно СГПП «Нива», не надав рішення загальних зборів співвласників, на якому затверджувались пропозиції щодо виділення спірного майна в натурі відповідачу.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовстановлюючим документом, який би підтверджував правомірність набуття права власності на розпайоване майно, мало бути рішення загальних зборів співвласників, яким затверджувалися пропозиції щодо виділення спірного майна в натурі.

Водночас матеріали справи не містять рішення загальних зборів співвласників щодо виділення спірного майна в натурі, яке б підтвердило правомірність набуття відповідачем права власності на розпайоване майно СГПП «Нива».

Тому державну реєстрацію права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_2 проведено з порушенням норм чинного законодавства, що також порушує права позивачки ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Таборовець А. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач надав усі правовстановлюючі документи, які необхідні для державної реєстрації речових прав на спірне майно.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державний реєстратор не мав підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій, оскільки він діяв у межах та в порядку, встановленому чинним законодавством.

Також позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, обрав неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Тому скасування державної реєстрації права власності не припиняє право власності ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомого майна.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19; Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16; Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 10 червня 2021 року у справі № 638/13304/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 51 Порядку № 1127 при державній реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власником майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств.

У грудні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Полюхович А. В., просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідач не надав правовстановлюючих документів, які б підтверджували правомірність набуття права власності на розпайоване майно, зокрема рішення загальних зборів співвласників, яким би затверджувалися пропозиції щодо виділення спірного майна в натурі відповідачу.

Подані відповідачем для державної реєстрації права власності на спірне майно документи не відповідають вимогам Закону № 1952-IV, тому державна реєстрація проведена з порушенням норм законодавства.

Обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права є ефективним. У зазначених заявником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду наведені висновки щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у цій справі, а тому не підлягають застосуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників, ОСОБА_1 має право на майновий фонд майна КСП «Нива», що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії РВ № 0085603, виданий Люхчанською сільською радою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 14 червня 2018 року державний реєстратор Чернацька О. В. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема пилораму, загальною площею 149,9 кв. м, до складу якої входять: пилорама (А 1), підвал (Пд/А-1), вхід в підвал (а), насосна станція (а 1), скважина (а 2), водонапірна башта (а 3), водонапірна башта (а 4).

Підставою для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно були такі документи: акт приймання-передачі нерухомого майна б/н, виданий 22 травня 2018 року, за яким розпорядник майна ОСОБА_3 передав майно ОСОБА_2 , рішення Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області та договори дарування майнового паю.

Відповідно до протоколу від 19 лютого 2000 року № 2 зборів співвласників майнових паїв реформованого КСП «Нива» с. Люхча вирішено затвердити умови укладення договору про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, та обрано уповноважену особу від співвласників майна, що знаходиться в єдиному цілісному майновому комплексі, ОСОБА_3 та членів спостережної ради.

Згідно з переліком майна СГПП «Нива» до об`єктів, які знаходяться у резерві, відноситься пилорама, введено в експлуатацію 1989 року, та артезіанська скважина, введено в експлуатацію 1989 року.

Відповідно до акта прийому-передачі майна від колективу співвласників учасників договору від 19 жовтня 2000 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності, в особі уповноваженої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 передано пилораму вартістю 507 470 грн, введено в експлуатацію 1989 року, та водонапірну башту вартістю 6 365 грн, введено в експлуатацію 1989 року.

Згідно з довідкою, виданою СГПП «Нива» від 19 березня 2019 року, СГПП «Нива» є правонаступником реформованого КСП «Нива».

З протоколу загальних зборів колективу співвласників майна реформованого КСП «Нива» випливає, що артезіанська скважина та дві водонапірні башти знаходяться у майновому пайовому фонді, а приміщення пилорами на АДРЕСА_1 - у резервному фонді, майно якого не підлягає поділу чи виділенню в натурі.

Підприємство не ставило відмітки на майновому сертифікаті ОСОБА_2 про виділення йому майна в натурі. З уповноваженою особою договір для забезпечення ведення спільних справ співвласників не укладався (а. с. 14).

Відповідно до довідки від 30 грудня 2005 року № 515, складеної комісією Управління агропромислового розвитку Сарненської районної державної адміністрації, щодо дотримання прав громадян - співвласників майна та землі в СГПП «Нива» за 2000-2005 роки, відомо, що згідно з рішенням зборів колективу співвласників проведено передачу майна пайового фонду від КСП «Нива» до уповноваженої особи СГПП «Нива» за актами приймання-передачі (а. с. 20-22).

Відповідно до змісту протоколу зборів від 19 лютого 2000 року № 1 зборами затверджений договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном та список з визначеною майновою часткою кожного з них.

Зазначений договір укладений, проте у ньому відсутній перелік майна, яке передається у спільну часткову власність, акт приймання-передачі та підписи учасників договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина четверта статті 18 Закону

№ 1952-IV).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону № 1952-IV).

Згідно зі статтею 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Суди встановили, що для державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно він надав акт-приймання передачі нерухомого майна від 22 травня 2018 року, рішення Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 16 квітня 2008 року та договори дарування майнового паю.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

За загальним правилом право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації), управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

У пункті 4 Рекомендацій закріплені положення щодо виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності. Зокрема, зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву.

Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі.

Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки.

Таким чином, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц (провадження № 61-4128св19), від 18 грудня 2019 року у справі № 131/475/16-ц (провадження № 61-37867св18).

Установивши, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази прийняття рішення загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції з господарського управління колективним майном, про виділення ОСОБА_2 у натурі спірного майна і таке рішення не було надано державному реєстратору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора ДП «Рівненське обласне БТІ» Чернацької О. В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірне майно.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17; постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 910/10006/19, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, відповідно до яких державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Також заявник посилається на неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, відповідно до якого ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яки вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства, та висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, відповідно до яких суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки встановивши, що ОСОБА_2 не надав рішення загальних зборів співвласників щодо виділення спірного майна в натурі, яке б підтверджувало правомірність набуття відповідачем права власності на розпайоване майно СГПП «Нива», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 як член колективу співвласників майна реформованого КСП «Нива» має право на захист свого порушеного права шляхом оскарження рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав відповідача на спірне нерухоме майно.

Наслідком скасування державної реєстрації права власності є повернення спірному майну статусу майна на праві спільної часткової власності членам СГПП «Нива».

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 562/570/20 (провадження № 61-3458св22).

Як на підставу касаційного оскарження заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 51 Порядку № 1127 при державній реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власником майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 51 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Верховний Суд зауважує, що у постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц (провадження № 61-4128св19), від 18 грудня 2019 року у справі № 131/475/16-ц (провадження № 61-37867св18) зазначено про те, що виділення майна в натурі відбувається лише за рішенням загальних зборів всіх співвласників майнових паїв про надання такої згоди.

Тому реєстрація права власності на спірне майно можлива за наявності рішення загальних зборів всіх співвласників майнових паїв про виділення майна в натурі.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 273/1321/20 (провадження № 61-15399св21), відповідно до яких співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна в індивідуальну власність, має право подати зборам співвласників майнових паїв відповідну заяву, яку ці збори розглядають та приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом. І лише за наявності відповідного рішення загальних зборів підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало право зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП, виданому відповідною сільською, селищною або міською радою.

Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано не врахували посилання заявника на те, що для реєстрації права власності на спірне майно він надав необхідні документи, оскільки у матеріалах справи немає рішення загальних зборів співвласників щодо виділення спірного майна в натурі, яке б підтверджувало правомірність набуття відповідачем права власності на розпайоване майно СГПП «Нива».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Таборовець Андрій Петрович, залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко