Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа №572/2303/19

провадження №61-407св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Білаша Максима Анатолійовича, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня

2019 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів:

Хилевич С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Білаш Максим Анатолійович,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірність дій державного виконавця Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Білаша М. А. (далі - державний виконавець Білаш М. А.),

у якій просив: визнати дії державного виконавця Білаша М. А. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19 листопада 2018 року неправомірними; визнати незаконним вказаний розрахунок; зобов`язати здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до вимог статті 195 СК України; визнати незаконною постанову державного виконавця Білаша М. А. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29 травня 2019 року.

2. Скарга мотивована тим, що 11 липня 2019 року ОСОБА_1 дізнався про утримання із його заробітку заборгованості за аліментами відповідно до постанови державного виконавця від 29 травня 2019 року на користь ОСОБА_3 (стягувача), розмір якої визначено у 49 063, 24 грн, штраф у розмірі 24 531, 61 грн і виконавчий збір у розмірі 4 906, 32 грн.

3. Визначений державним виконавцем розмір заборгованості заявник вважає неправильним, оскільки станом на 29 жовтня 2018 року за ним відсутня така заборгованість, про що підтверджено розрахунком від 26 жовтня 2018 року №759.

4. Постанову державного виконавця Білаша М. А. від 29 травня 2019 року заявник вважає незаконною, у зв`язку з цим просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

5. Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня

2019 року у задоволенні скарги відмовлено.

6. Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведеністю заявником своїх вимог, оскільки переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження доводів про незаконність дій та рішення державного виконавця ним надано не було, а судом за його клопотанням їх не було здобуто.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2019 року залишено без змін.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і правильно з`ясував обставини справи, оцінив наявні докази у їх сукупності та встановив, що при вирішенні правовідносин, що виникли, норми права, на застосуванні яких наполягав заявник, до застосування не підлягають.

9. Апеляційний суд дійшов висновку, що відмова у задоволенні скарги на дії та рішення державного виконавця є обґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з оцінкою доказів, наданою судом, а також до неповного встановлення судом фактичних обставин справи. Заявник посилається на незаконність постанови державного виконавця від 29 травня 2019 року про звернення стягнення на його заробітну плату та інші доходи, оскільки при проведенні розрахунку державним виконавцем не було враховано в суму сплати боржником аліментів за липень 2017 року два поштових перекази від 07 липня 2017 за № № 19 та 20, що тягне за собою неправильність вказаного розрахунку заборгованості.

Доводи інших учасників справи

12. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня

2006 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 03 квітня 2006 року по досягнення дітьми повноліття. На виконання рішення суду тоді ж видано виконавчий лист.

16. 19 листопада 2018 року державним виконавцем при виконанні виконавчого листа від 23 травня 2006 року зроблено розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_1 на користь стягувача - ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей. Її розмір склав

49 063, 24 грн.

17. У подальшому, 26 грудня 2018 року, державним виконавцем з огляду на наявність заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено штраф на боржника у сумі 24 531, 62 грн, про що винесено відповідну постанову.

18. Постановою державного виконавця від 29 травня 2019 року звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 , крім цього зазначено про здійснення відрахувань із доходів боржника в розмірі 50% заробітної плати до погашення заборгованості.

19. Постановою державного виконавця від 29 травня 2019 року у зазначеному провадженні стягнуто з боржника 4 906, 32 грн виконавчого збору.

20. Згідно довідки від 11 липня 2019 року №956, що видана командиром

ВЧ А0553, ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення, звідки здійснюється відрахування заборгованості за аліментами в сумі 49 063, 24 грн, штраф у сумі 24 531, 63 грн та виконавчий збір у сумі 4 906, 32 грн. Сумарний розмір заборгованості складає 78 501, 19 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

22. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

23. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

25. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги фактично вказують на незгоду заявника з постановою державного виконавця про звернення стягнення на його заробітну плату та інші доходи, то суд касаційної інстанції в силу положень статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права перевіряє в межах доводів касаційної скарги.

26. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

28. Предметом спору у справі, яка переглядається, є оскарження постанови державного виконавця від 29 травня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

29. Оспорювана постанова державного виконавця регулює лише умови звернення стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та розмір відрахувань, тобто механізм виконання раніше винесених державним виконавцем постанов про стягнення сум.

30. Слід зазначити, що постанова державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 50 % від суми заборгованості по аліментах від 26 грудня

2018 року(а. с. 22) та про стягнення виконавчого збору від 29 травня 2019 року (а. с. 24) заявником у встановленому законом порядку не оскаржувались, тому не можуть бути предметом касаційного перегляду в цій справі.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

32. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

33. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України

від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

34. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

35. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

36. Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

37. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

38. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (пункт 2 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»)

39. Частинами першою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

40. Системний аналіз наведених норм права, свідчить, що державному виконавцю надані повноваження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів, у тому числі і за рахунок заробітної плати боржника, тому постанова про здійснення відрахувань із заробітної плати від 10 жовтня

2017 року винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень.

41. Згідно частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

42. Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

43. Системний аналіз наведених норм права, свідчить, що державному виконавцю надані повноваження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів, у тому числі і за рахунок заробітної плати боржника, тому постанова про здійснення відрахувань із заробітної плати від 29 травня

2019 року винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень.

44. Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

45. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

46. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

47. Згідно статтті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

48. Встановивши, що матеріалами виконавчого провадження підтверджена наявність певного боргу по аліментам з боку заявника,а останній не був позбавлений подати такі докази на спростування наявного у виконавчому провадженні розрахунку, проте належними та допустимими доказами не спростував, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

49. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня

2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська