Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 572/2515/15-ц
провадження № 61-1051св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області, Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції, Спільне підприємство «Степанський агробуд»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені яких діє ОСОБА_4 , на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Шеремет А. М, Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області, Комунального підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції, Спільне підприємство «Степанський агробуд» (далі СП «Степанський агробуд»), про визнання незаконним та скасування рішення.
Позовна заява мотивована тим, що вони є наймачами окремих квартир у двоповерховому чотириквартирному будинку на АДРЕСА_1 .
Враховуючи давність проживання у вказаному будинку, вони мали намір приватизувати окремі квартири.
Рішенням Виконавчого комітету Степанської селищної ради від 19 грудня 2012 року № 232 «Про оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 » вирішено передати у колективну власність СП «Степанський агробуд» житловий будинок за вказаною адресою.
Вважають, що цим рішенням порушені їхні права щодо користування житлом, що унеможливить здійснення приватизації квартир, які вони винаймають.
Крім того, СП «Степанський агробуд» не є балансоутримувачем будинку на АДРЕСА_1 , не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка виділялась для його будівництва, а тому рішення Виконавчого комітету Степанської селищної ради від 19 грудня 2012 року № 232 та державна реєстрація права власності за підприємством здійснені з порушенням вимог законодавства України.
З огляду на викладене ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Степанської селищної ради від 19 грудня 2012 року № 232 «Про оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 », визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21 грудня 2012 року, видане Виконавчим комітетом Степанської селищної ради, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Степанської селищної ради від 19 грудня 2012 року № 232 «Про оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 ».
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21 грудня 2012 року, видане Виконавчим комітетом Степанської селищної ради на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на вказаний будинок.
Рішення суду мотивовано тим, що оспорюване рішення Виконавчого комітету Степанської селищної ради від 19 грудня 2012 року № 232 «Про оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 » та видача СП «Степанський агробуд» свідоцтва про право власності на житло суперечать актам цивільного законодавства, зокрема пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, і порушують права позивачів у цій справі як наймачів житла.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу СП «Степанський агробуд» задоволено частково.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 серпня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачі обрали правильний спосіб захисту тих прав, які, на їхню думку, порушені.
Позивачі не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оформленням права колективної власності на будинок за СП «Степанський агробуд» та накладенням арешту на будинок державною виконавчою службою буде порушене їхнє право користування житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє ОСОБА_4 , просять скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 серпня 2017 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Суд не врахував, що позивачі протягом тривалого часу проживають та зареєстровані в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що вказує на наявність у них права на оскарження рішення, прийнятого 19 грудня 2012 року Виконавчим комітетом Степанської селищної ради. Крім того, під час розгляду справи Виконавчий комітет Степанської селищної ради визнав позов. Апеляційний суд всупереч вимогам частини третьої статті 303 ЦПК України 2004 року поклав в основу свого рішення лише доводи апеляційної скарги СП «Степанський агробуд», не надав належної правової оцінки доводам позивачів, проігнорувавши аргументи про відсутність у СП «Степанський агробуд» документів на підтвердження майнових прав на земельну ділянку, відведену для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що СП «Степанський агробуд» є наймодавцем житла позивачам, а також не врахував порушення відповідачами вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
23 грудня 2017 року матеріали касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від імені яких діє ОСОБА_4 , на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року передані до Верховного Суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від імені яких діє ОСОБА_4 , на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року, витребувано справу № 572/2515/15-ц із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області, КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції, СП «Степанський агробуд», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно призначено до судового розгляду.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подавали.
Фактичні обставини справи
Із 1998 року ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає в квартирі АДРЕСА_2 . На підставі рішення Степанської селищної ради від 20 січня 2005 року № 42 ОСОБА_5 видано ордер на вселення в квартиру на сім`ю з чотирьох осіб.
Із 03 вересня 1985 року ОСОБА_1 працював шофером Степанської
МПМК-21, що підтверджується записами в його трудовій книжці.
На підставі наказу Рівненського обласного кооперативно-державного об`єднання по агропромисловому будівництву від 01 червня 1987 року № 1 Степанську МПМК-21 реорганізовано в Степанську госпрозрахункову дільницю.
29 травня 1997 року (на підставі наказу від 29 травня 1997 року № 31) Степанську госпрозрахункову дільницю перейменовано на СП «Степанський агробуд».
Відповідно до запису № 8 у трудовій книжці ОСОБА_1 він звільнився із СП «Степанський агробуд» 02 червня 2003 року на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.
Із 18 серпня 1987 року ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_3 .
Із трудової книжки ОСОБА_2 відомо, що він прийнятий на роботу муляром у Степанську госпрозрахункову дільницю згідно з наказом від 06 серпня 1987 року № 22. У трудовій книжці також є запис про те, що 29 травня 1997 року Степанську госпрозрахункову дільницю перейменовано на СП «Степанський агробуд». 02 червня 2003 року ОСОБА_2 звільнився із СП «Степанський агробуд» у зв`язку з переведення у СКП «Степанькомунсервіс».
Із трудової книжки ОСОБА_3 відомо, що він працював механіком та шофером у Степанському міжколгоспбуді, який згідно з постановою Укрміжколгоспбуду 01 січня 1985 року перейменований у Степанську
МПМК-21, яка, в свою чергу, на підставі наказу Рівненського обласного кооперативно-державного об`єднання по агропромисловому будівництву реорганізована у Степанську госпрозрахункову дільницю № 21. 05 серпня 2006 року ОСОБА_3 звільнений з СП «Степанський агробуд» у зв`язку зі скороченням штату.
На підставі наказу СП «Степанський агробуд» від 11 березня 2009 року № 12 ОСОБА_3 виділено квартиру АДРЕСА_4 . Цим наказом зобов`язано ОСОБА_3 протягом трьох місяців разом з членами сім`ї зареєструватись у вказаній квартирі.
Рішенням Виконавчого комітету Степанської селищної ради від 27 листопада 2012 року № 615 надано СП «Степанський агробуд» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 .
19 грудня 2012 року Виконавчим комітетом Степанської селищної ради прийнято рішення № 232 про оформлення права колективної власності СП «Степанський агробуд» на житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності від 21 грудня 2012 року серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Степанської селищної ради, та витягом про державну реєстрацію прав від 28 грудня 2012 року СП «Степанський агробуд» на праві колективної власності належить двоповерховий чотириквартирний житловий будинок на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12,13).
У матеріалах справи міститься акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію двоповерхового житлового будинку Степанського міжколгоспбуду, площею 256 кв. м (т. 1, а. с. 63, 64).
Рішенням Степанської селищної ради від 31 квітня 1967 року № 649 затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію двоповерхового житлового будинку Степанського міжколгоспбуду (т. 1, а. с. 51).
Відповідно до пункту 1.2 статуту СП «Степанський агробуд» (нова редакція) підприємство є правонаступником всіх прав та обовязків Степанського міжколгоспбуду, Степанської міжгосподарської будівельної організації, Степанської міжгосподарської ПМК-21, Степанської госпрозрахункової дільниці (т. 2, а. с. 43-49).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, яке діяло на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, оформлення прав власності проводиться з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Таким чином, з метою перевірки правомірності підстав набуття СП «Степанський агробуд» у власність житлового будинку на АДРЕСА_1 підлягають встановленню обставини щодо наявності у підприємства документа, що посвідчує право на земельну ділянку, на якій це нерухоме майно розташоване, та документа, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
З матеріалів справи відомо, що рішенням Виконавчого комітету Ровенської обласної Ради депутатів трудящих від 03 вересня 1968 року № 465 Степанському міжколгоспбуду було відведено земельну ділянку під будівництво цегельного заводу і під кар`єр.
Указане рішення міститься у переліку документів, на підставі яких Виконавчим комітетом Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області приймалось рішення від 19 грудня 2012 року № 232 щодо оформлення за СП «Степанський агробуд» права колективної власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Також апеляційним судом встановлено, що рішенням Степанської селищної ради від 31 квітня 1967 року № 649 затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію двоповерхового житлового будинку площею 256 кв. м Степанського міжколгоспбуду.
Відповідно до статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 60 ЦПК України 2004 року на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Таким чином, надання доказів з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.
Саме на позивачів покладено обов`язок довести суду факти незаконності прийняття Виконавчим комітетом Степанської селищної ради рішення від 19 грудня 2012 року № 232 «Про оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 », а на відповідача - обов`язок спростувати доводи позивачів.
Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.
Дослідивши зазначені документи, з урахуванням пояснень учасників справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірний житловий будинок було побудовано на земельній ділянці, виділеній Степанському міжколгоспбуду Виконавчим комітетом Ровенської обласної Ради депутатів трудящих, та здано в експлуатацію саме Степанським міжколгоспбудом, правонаступником якого є СП «Степанський агробуд».
Також колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що позивачі, перебуваючи у трудових відносинах з СП «Степанський агробуд», вселились у спірні приміщення з дозволу останнього, правомірність надання їм житла та факту перебування житлового будинку на балансі СП «Степанський агробуд» не оспорювали, що спростовує доводи про порушення оскаржуваним рішенням їхніх житлових прав.
Розглядаючи зазначений позов, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи касаційної скарги стосовно того, що Виконавчим комітетом Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області визнано позов, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції з урахуванням такого визнання, не заслуговують на увагу.
Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення указаного позову та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року у редакції, що діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені яких діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк